Од „збуваня” по замеранє народу

автор мирон джуня
850 Опатрене

У остатнєй колумни („Гуши розум и штокголмски синдром”) споминам фамозни Меморандум САНУ котрому уж, ниа, понад три децениї, и од котрого (як ме гинто шеф образовней институциї чию сом диплому зґаздовал, здогадал) „шицко почало”. Педантни хронїчар од теди може крашнє провадзиц патолоґию Хроноса и Топоса „екс-Ю” державкох по нєшка. Читаюци спомнуте чтиво аж нєдавно, вєдно з Йоановим одкровенийом (бо дзешка кажди початок би требал мац и свой конєц, та и тото отверанє нашей Пандоровей шкатули), роздумуєм и о поняцу „охрани простору чистоти”, цо тиж термин екс-катедра нашого академика.

Як тутейши граждан препознавам театер, як єдну з остатнїх „сиґурних хижох” цо отримую у живоце спомнуте поняце (Урбан, Фрлїч, Пакович…) и прето з рока на рок порядно обиходзим даскельо манифестациї у реґионє, дзе мож видзиц респектабилни остатки (интелектуалного) одпору, котри колабирал на (скоро шицких) других фронтох.

Праве пред єшеньску сезону смотрох (БИТЕФ у Беоґрадзе, МЕСС у Сараєве), пригадуєм ше лоньскей скандалозней ситуациї на „Стерийовим позорю”, кед тедишнї шеф жирия Мики Манойлович нє додзелєл награду (обєктивно найлєпшей у селекциї) представи „На Дрини мост”. Параинституцийно/кулоарно ше таке ришенє толковало як диверзия прорежимского чловека (Манойлович) процив шлєбоди думаня и творчосци, понеже спомнута представа Кокана Младеновича була препозната як парафраза Андричового текста, у тим случаю применєна на актуалну власц.

Лєм даскельо тижнї потим, фестивал алтернативного профилу (и нїзшого ранґу як „Стерийово”) – ИНФАНТ, пробовал покомпензовац чкоду (и ганьбу нєзависней струки), наградзуюци єдну другу Младеновичову представу з селекцийней програми. И шицко, интересантно, у Новим Садзе. Но, права сатисфакция за Кокана и його роботу ушлїдзела аж того року кед му „Стерийово” наградзело „Ями-дистрикт” як найлєпшу у селекциї, на цо публика индикативно (як ридко потераз) громогласно аплаудовала скоро минуту. Цо, вшелїяк, представяло безсловну катарзу на корекцию ганєбней лоньскей одлуки жирия и премоц, триюмф и охрану шлєбоди думаня, бешеди и творчосци у храме Талиї.

Покля и чи ше така пракса отрима, як и чи лустрация запровадзена над Любишом Ристичом (у нашим случаю над Наталию Дудаш) здогонї Кустурицу, Манойловича и других „колаборационистох” з уметнїцких кругох, тема уж обашка.

(Писане у Бирчаниновей, обок Центра за културну деконтаминацию и прейґ драги обисца проф. Слободанки Турайлич).

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ