Операция – жуваче…

автор Себастиян Няради Себо 11. юлий 2017

Тераз ше хвильково нє можем здогаднуц хтори бул точно дзень, можебуц лєм прето же го сцем цо скорей забуц. Рушели ми на „Лонґов”, понеже ше там славели осемнасти родзени днї, два, лєбо аж и три, нє повем вам. После преходу базенского мосцику, уж ше чула сциха музика повиплєтована з жубором води хтора цекла по беґелю. Пах дзивоцких парфемох бил до носа вше баржей, а потим престал. А вец запахло цошка ище сладше, домашня палєнка, кайса. Повинчовали зме родзени днї, уж кому бул, а вироятно после пол ноци и дакому кому нє бул. Станул сом за гордов, положел палєнку на стол и почал скенирац дзивчата.

„А тоту знам, тота нє будзе зо мну. Оу, тота богата, до тей би ше фамелиї уцискац, алє ма леґиня. При тей ше ми пачи лєм тото же ма дома белоруса. Тота красна, а, гей, при тей нє мам шанси” – и так бешедуєм я, сам зоз собу, док ми ше погляд застановел при єдней, бинґо.

Вжал сом „орбит” и помали, бояжлїво, рушел ґу нєй, док сом ше пребивал през ґрупу младих людзох хтора танцовала валцер. Замодлєл сом ю за танєц, нормално вона пристала, хтора риба одбиє такого шмекера. У нашим народзе гваря: „Кед ше сам хвалїш то таке исте як най ше зоз гов..м масциш” – барз крашнє тот наш народ гвари. Хто зна, можебуц таке дацо и лїковите.

И гей, танцуєме ми, окруцаме ше, з ноги на ногу, з ноги на єй ногу, наздаваюци ше же нїхто нє патри на мой крочаї. (Дакеди подумам же я валцер знам танцовац лєм зоз мою тету Иринку, вона ме поокруца док я лєм у месце стоїм, а на око випатрам як виртуоз.) Жувам жуваче и на дамбов найвекши орґан єй бешедуєм, док ми нос задзати до єй пахняцих власох. Смак жувача ми ше нагло пременєл, почало ми цошка хрупкац под зубами. Но, реку, прейдзе, вироятно даєдна пломба випадла. Руцим я погляд спод свойого велького носа, а там пар власи директно водза до моїх устох, як шнури з бандери, повязую мойо жуваче и єй главу. Супер. „Змир ше, змир ше” – та, реку, прежиєм тоти два власки. Як час преходзел и бешеда ше предлужела, сконтал сом же я вецей нє жувам жуваче, алє власи. Ау, цо тераз? Дзивче сконтало цо ше случує, потаргло нараз з главу, жуваче вилєтло, добре, нє жуваче, алє власи у жувачу вилєтли з моїх устох и дзивче пошло.

Дармо сом рушел за ню и модлєл най ми пребачи, нє вредзело. Так ше я людзе мойо опекол, пребачце же вам ше споведам, алє нє ходзим до церкви, бо сом комуниста та мушим дакому. Най ми пребачи дзивче прейґ того текста, озда єй наросли нови власи, а кед нє, я зоз своїх нє можем донирац, бо ми остали ище пар. Кед нїч, голєм єй тот вечар власи пахли на ментол(а).

(Опатрене 447 раз, нєшка 1)