ПРОТЕСТИ И ЛИТЕРАТУРА

автор Редакция ЛС 1. май 2017

Часто ше случує же уметнїки свою творчосц унапрямую же би потримали власц, або опозицию, же би ше побунєли процив того цо им нє одвитує, а цо ше може зявиц и як социялни стан у їх околїску. Окреме тераз социялна литература у швеце, а и у нашей держави вше популарнєйша. При Руснацох ше вона зявює, алє ю треба пестовац же би виросла и станула на свойо ноги – як тому швет наклада.

„Ґерника” котру намальовал Пабло Пикасо найпознатши антивойнови малюнок нєшка, поета надреалиста Коча Попович охабел пирко, вжал пушку и пошол до шпанскей гражданскей войни бориц ше процив фашизма, ту и писателє як Бертолд Брехт и Владимир Маяковски , та „Bella ciao”, „No pasaran”, як и велї други шпиванки постали символ одупераня ширцом планети.

Инспировани зоз протестами хтори ше случує нє лєм у шицких векших городох у Сербиї, алє и гевтих у Румуниї, Польскей, Словацкей, Македониї, України, Турскей (будзенє „Европскей яри” як аналоґия за „Арабску яр”), у априлским числу ЛС пробовали зме пренайсц у нашей литератури „протестну” нїтку при присательох. Гоч червена нїтка при наших писательох часто любов, Бог, або польо – єст з чого виберац.

Пишце и обявюйце на Фейсбук ґрупи „Литература по руски”. Пишце нам и на електронску адресу ruske.literaturne@gmail.com

 

Мирослав ЗАДРЕПКО

О ВИБЕРАНКОХ

Кед сом пришол з варошу

видзел сом поволанку на виберанки

на ню сом написал тоту писню

же би бул голєм даяки хасен

з того паперу.

(Frame, 2009)

 

Наталия ДУДАШ

О ШЛЄБОДИ

(виривок)

 

як повесц тераз

же на шоре нєт голуби

 

кед нєбо таке широке

лакомно демонске

нїчийо воно

як перши попатрунок до гроба

лєбо пах дзецинскей скори

 

як буц цихи добри благи

у хижи з мегкима плахтами

дзе шерцо з креву любов викоренює

искуство желєна верба

нє любим хлапцох

боже яки су допити

як повесц тераз

же у хижи нєт голуби

(О литературним, 1987)

 

Славко РОМАН

ДЗВИГНЇ РУКУ ПОСЛЕ КАТАКЛИЗМИ

 

Дзвигнї руку после катаклизми

и укаж шицким же можеш лєм тельо

и укаж шицким же маш ище моци

же за живота нє глєдал ши вельо

 

И сцишнї песц у катаклизми

бо пустош болї и жертву глєда

ти лєм ровна пустиня суха

терха хтору прициска греда

 

А катаклизма сиверу витри

на сухе гарло набива смяд

то лєм церпенє ланца клятого

цо го оганя потїхи глад

 

И дзвигнї руку у катаклизми

кед чека шнїг и оштри мраз

врац ше ти знова ожий памятки

и пробуй знова то ище раз

 

И обуй чижми чижми през час

бо жена кажда сладко спреведа

нє кай ше нїґда уж будзе позно

а вона исте вецей ци нє да

(Катаклизма, 1989)

 

Саша ПАЛЄНКАШ

ПСИ ВОЙНИ

 

Там чекаю на гори,

у петох шерцо дубонї,

памятки у глави ше роя,

нє видзи ше конєц строя.

 

Вше пре людску вину

други страдаю и гиню.

До войни тераз идземе,

пре псох ютре гинєме.

 

На шицки боки дубонї:

нєвини иду до войни!

 

Мац ме чека мертвого

зоз труну з пенєжа пожиченого.

Пси войни шицко зорвали,

на нєвиних профитирали!

 

На шицки боки дубонї,

богаца ше пси войни!

(Фейсбук ґрупа Литература по руски)

 

 

Евгений АЛЕКСАНДРОВИЧ ЄВТУШЕНКО (1932–2017)

МОЙ ПЕС

 

На очко упар чарни нос,

длуго чека когошик пес.

 

З руку го пo шерсци гласкам,

тиж так и я когошик чекам.

 

Здогадуєш ше псу, гевтого часу,

кед ту жена жила.

 

Хто вона мнє була –

анї шестра, анї супруга,

 

алє дзекеди, випатра – дзивче,

котрому я длужен бул помогнуц.

 

Вона далєко… Ти зацих.

Нє будзе ту вецей жени други.

 

Мили мой псу, ти наисце добри, зо мну же жиєш,

чкода лєм же зо мну ти нє пиєш.

(Опатрене 183 раз, нєшка 1)