Пать о себе, будзе з тебе

автор микола шанта
979 Опатрене

Чловек сам себе судьбу скрава. Бог го створел, дал му таланти, шлєбодну волю и отримує му живот. А як му будзе у живоце, завиши од нього самого. Кед будзе розвивац свойо таланти и чловек будзе щешлїви, бо му таланти прето дати. Най их умножує. Так то и з народом. Пать о себе, будзе з тебе.

Нє може буц щешлїви тот хто себе другим нє дава. Даваюци себе другим, найвецей робиме за себе, за свою душу. Бо наша душа, то ми!

У тим Руским доме, кажде хто жада може дац себе другим. Велї себе уж убудовали до того Дому. Свою дзеку и енерґию, свой труд. Руски дом, то простор и место дзе можеме буц тото цо зме, можеме буц таки яки зме створени. То Дом дзе нашо дзеци буду учиц свою историю, свой язик, свою културу, свой мелос, писню. То место дзе буду препознавац свойо таланти. Дзе буду гевто цо су, же би свой розум нє видавали под аренду. Бо кед ше розум и шерцо видаю под аренду, вец ше и дума як други сцу. И чловек постава цошка инше, а нє гевто як го Бог задумал же би бул.

Руски дом створени нє лєм пре дзеци, алє и пре їх родичох. Же би и вони мали простор дзе учую свойо на своїм язику, дзе дацо науча, розвешеля ше, алє зоз свою писню и свою мелодию.

Руски дом нам потребни и прето же бизме мали дзе дочекац госцох з далєка и з нашого сушедства, так як цо зме того року дочекали госцох, братох и шестри зоз Словацкей, зоз нашей Горнїци, а да Бог же буду приходзиц и зоз України, Польскей, Мадярскей, Румуниї.

У нашим валалє єст барз вельо мишани малженства. Цо природне, бо жиєме и з другима. Нєт фамелиї дзе дахто у роду нє з другого народу. И так уплївуєме єдни на других и збогацуєме ше. Алє, мало бешедуєме о тим же хтори вредносци, хтору културу треба пестовац у тих нових, младих, мишаних малженствох. Та ше найчастейше анї єдней нє придава достаточну увагу, та поставаме, нїби, интернационални, а у сущносци без кореня. А чловек, як и рошлїна, без кореня нє ма доброго живота. Дзеци зоз мишаних малженствох нє очкодовани. Вони маю два идентитети и треба им дац шансу же би обидва идентитети розвивали и збогацовали. Треба дац шансу дзецом же би научели обидва язики, обидва култури. Нє треба подценьовац власни дзеци же буду обтерховани зоз предметом вецей, та их нє упишеме до рускей класи, або нє буду факултативно учиц руски язик, язик єдного свойого родителя. Держава Сербия нам дава тото право, а ми го нє вше хаснуєме. Пре якиш ирационални причини нє даваме дзецку гевто цо му по Божей правди припада – знац и мацеров и оцов язик, и мацерову и оцову културу.

Нєшка, як цо и вше було, шанса у ученю язикох. Чловек кед з мишаного малженства и зна обидва язики патри на швет коло себе як през окуляри з двоїма очками, а кед зна лєм єден язик, ма окуляри лєм з єдним очком и менєй видзи. Нє робме то своїм дзецом. Нє берме им шансу добре видзиц през свой живот!

Жадам же би тот Дом бул место одкаль руши розбудзованє нашого народу. Як роснул Руски дом, так роснул дух заєднїцства. У нїм буду мац места шицки добронамирни людзе, здруженя, орґанизациї. И руски, и мадярски, и сербски, и ромски. Кед ше дакому будує дом, кажде добронамирни помага. Там було и тераз.

Себе до того Дому уж збудовали велї хторим жадам подзековац. Зоз даяким прилогом, роботу, трудом, донацию. Насампредз ту Национални совит, а потримовку обецала и општина Вербас.  Дзекуєм Владимирови Колєсарови, власнїкови того обєкту на добрей дзеки и кооперативносци хтору указал, як и членом Комисиї хтора була задлужена за старанє о адаптациї, а то Юлиян Зупко, Бернадица Орихан и Микола Ґубаш. Дзекуєм шицким майстром хтори робели туньше од цени, бо сцели и сами допринєсц. А то: Драґо Шиян зоз унуком, Милан Шипка, Саша и Мирко Медєши, Драґо Дакич зоз сином, Юлиян Лазор, Ириней Дротар, екипа майстра Кляїча, Микола Олєяр зоз екипу, Янез Дудаш, Воїслав Ґакович – Ґрґа, Микола, Иван и Алекса Ґубаш, Ґордана Шимун зоз „Итию”, Дюра Макаї, Силво Фейса, Драґолюб Стоянович, Славко Гарди, професор Юлиян Рамач, Силво и Серафина Макаї, Мелания Салонтаї… Окремне подзекованє зме длужни Владимирови Буїлови, хтори задармо поробел водоинсталатерски роботи.

У тото мено, на многая и благая лїта жадам тому Дому и тим хтори у нїм буду служиц народу на хасен, а Богу на славу.

(Бешеда пречитана на святочносци отвераня Руского дома у Коцуре, 14. юлия 2017. року)

 

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ