Руснаци у престолнїци

автор О. Планчак-Сакач 15. януар 2017

У прешлим, 2016. року, шицки културни манифестациї и фестивали отримани и зачувани, без огляду на кризу и безпенєжносц. „Червену ружу” ше одкладало по єшень, а Фестивал малих сценских формох отримани зоз пременєну концепцию. Руска заєднїца мала нагоду представиц ше у Беоґрадзе.

Рочни циклус манифестацийох почина зоз означованьом Националного швета Руснацох, потим шлїдза нашо музични фестивали „Ружова заградка”, „Червена ружа”, „Коцурска жатва”, „Най ше нє забудзе”, „Мелодиї Руского двору”, хтори, углавном, пестую традицийни змисти, окрем тогорочней „Ружи” хтора того року през Змаганє за найкрасши дзивоцки и леґиньски глас инкорпоровала сучаснєйши змисти през вибор композицийох. Так ше тот фестивал ознова враца до дакедишнїх коляйох, кед бул популарни и при младих.

У рамикох театралней уметносци рочнє ше отримую два смотри – Драмски мемориял Петра Ризнича Дядї и руски Фестивал малих сценских формох „Дюра Папгаргаї”, алє робота коло обновйованя драмского аматеризма у наших местох нє ожила. З часци пре кризу, а з часци и же тото цо замарло, чежко обновиц, бо потребне уложиц вельку енерґию, а през ентузиязем. Театрална уметносц драга, за єй витворенє потребни и пенєж, и велька дзека, и публика… Културна манифестация “Костельникова єшень”, хтора пошвецена писаному слову и писательом, того року позберала вельке число публики, цо указує же зоз добру орґанизацию шицко можлїве.

ПРЕДСТАВЯНЄ РУСНАЦОХ У БЕОҐРАДЗЕ

Прешли рок будземе паметац и по представяню Руснацох у Етноґрафским музею, у нашей престолнїци, у Беоґрадзе, у авґусту. Завод за културу Войводянских Руснацох пририхтал вецейдньове представянє рускей заєднїци, през виставу народного облєчива, хореоґрафиї руских танцох, а представели ше и нашо писателє зоз свою творчосцу. Манифестация отримана на високим уровню, нащивеносц була у звичайних и обчекованих рамикох, лєм єдине цо мож зауважиц же ше нє направело векши крочай ґу медийом, та медийно то нє одгукло так як требало и могло, же би ше о рускей заєднїци чуло вельо ширше, же ми ту, на тих просторох, так як писал ище Микола М. Кочиш же “Ми ту нє госци”, алє старобивателє зоз тривиковну традицию. Тота нагода и нє остатня, та препущене можлїве надополнїц у наиходзацим року.

ОКРЕМНА ЕНЕРҐИЯ И ЛУЦИДНОСЦ

Прешли рок будзем паметац и по импресивним поетским рукопису хтори остал за Звонимиром Нярадийом, а обявени є у кнїжки „Капка ми ружа до ока / Обшеднути зоз цинями”, позберани писнї. То нє лєм поєдинєчни писнї, остали и велї циклуси, а єдна думка гвари же кажде може написац добру писню, алє лирику може витвориц лєм поета, бо лирика то цали швет, швет котри ознова витворени, през призму индивидуи, єй чувства, єй знаня, єй горизонту… За Нярадия мож повесц же витворел праве таку автентичну лирику.

Наслов кнїжки „Капка ми ружа до ока” ноши єдну субтилну метафорику, бо ружа символ краси, краси творчосци, краси литературного слова, а же капка до ока творительови, то єдна имаґинарна слика, слика хтора нагадує як творчи потенциял, так и творчи корч. Твориц нє лєгко, то вимага окремну енерґию, луцидносц и свидоме одреканє, бо твориц значи нє лєм дожиц, алє и ясно видзиц. Живот нє лєм краса, живот то и боль, и лєм теди кед ше заокружи у дихотомиї краси и болю достанє свой комплетни випатрунок потребни творчим процесом и творительови.

КРИДЛО СИМВОЛ ВИЧНОГО РУШАНЯ

Прешли рок будзем паметац и по интересантней заєднїцкей дипломскей вистави студентох зоз новосадскей Академиї уметносцох  у Ґалериї подобових уметносцох Леґату Райка Мамузича у юнию. Медзи студентами свойо роботи викладал и наш млади, талантовани уметнїк Иван Киш зоз Дюрдьова, котри и добитнїк рочней награди за найуспишнєйшу уметнїцку роботу зоз уметнїцкей дисциплини скулпторства. Припатраюци ше на Иванову дипломску роботу мнє особнє випатрала як криделко, криделко шитара, зоз асоцияцию на ладю плахтарку, а чи лїсце, чи кридло, то символи вичного рушаня и вичней пременки, бо рушанє то живот… Пред Иваном Кишом ше отвера єдна успишна уметнїцка кариєра.

СТРЕТНУЦЕ ЗОЗ ДРАҐАНОМ ВЕЛИКИЧОМ

Прешли рок будзем паметац и по стретнуцу зоз познатим и популарним сербским писательом Драґаном Великичом, два раз лауреатом Ниновей награди, кед влєце дал интервю за нашо новини. Було то приємне стретнуце, дзе писатель дознал вецей о нас Руснацох, а ми о його творчосци и роздумованьох о литератури. Теди, у интервюю Великич висловел думки хтори паметам же, писанє як диханє, а литература ґабарит, литература муши цошка повесц.

(Опатрене 113 раз, нєшка 1)