„Ружи” потребни нови концепт

автор опс
890 Опатрене

Прешлого викенду отримани наш найзначнєйши и найстарши 56. Фестивал рускей култури „Червена ружа”. Нє найвекши проблем же фестивалски днї скрацени зоз трох на два, и же нє було новей творчосци.  Зоз богатей скарбнїци композицийох, хтори обявени у тритомним виданю, могло вибрац громаду прекрасни композициї, хтори були популарни и хтори зме дзечнє слухали.

„Ружа” дакеди була сучасни фестивал, хтори провадзел цеки у забавней музики, на нєй бул дакеди и Митинґ поезиї, и Ґитарияди… Уж велї роки „Ружа” лєм традицийни фестивал, як цо то и „Ружова заградка”, и „Коцурска жатва”, и „Най ше нє забудзе”. У такей конкуренциї фестивалох зоз истим змистом, треба наисце пренайсц власну ориґиналносц. „Коцурска жатва” свою ориґиналносц пестує през мултикултуралносц, дюрдьовски фестивал през чуванє старих народних шпиванкох и руского традицийного облєчива хторе ше ношело медзи двома войнами.

„Ружа” лєм гевто цо ше видзи як програма на бини, „Ружа”  гевто цо до рока витвориме у рускей култури и укажеме, шицки други провадзаци змисти, лєм провадзаци. Цо зме видзели на тогорочней „Ружи” як нове у одношеню на прешли роки?

А, окремна приповедка народне облєчиво. Пред двома роками обявели зме кнїжку „Народне облєчиво и танци бачванско-сримских Руснацох”, хтора дожила промоцию у каждим нашим месце и дружтве, дзе точно пише як ше ноши нашо руске, традицийне облєчиво. Тота кнїжка и облєчиво промововане и у Беоґрадзе, у нашей престолнїци, алє на бини и после двох рокох, тих записаних правилох ше нє притримую нашо аматере. Так ми нашим потомком указуєме нє точну традицию, а традиция то нє ствар смаку, вона така яка є, чи ше нам пачи, чи нє.

Кед слово о рочнїцох нашого єдиного композитора класичней музики Ивана Ковача на тих просторох (80 роки од народзеня и 25 роки од шмерци), вона на тим фестивалє нє означена анї зоз єдну композицию. А, ми старши паметаме же його композициї шпивал Михайло Онещук „Стари салаши”, „Мой родими мили край”, „Ой, у гаю”. Ирина Давосир Матанович шпивала „Ровнїни”, а Агнета Тимко Мудри антолоґийну дзецинску шпиванку „Моя лабдочка”. Яка чкода же анї єдну од тих композицийох публика нє чула. А, ми маме и Национални оркестер, хтори на Святочним концерту могол одграц дацо и зоз Ковачового класичного опусу.

„Ружи” после телїх рокох потребни нови концепт, а фаховци би требали орґанизовац „округли стол”, на котрим бизме ше конєчно догварели же цо тото цо нам потребне у 21. вику на найвекшим, найстаршим и найважнєйшим Фестивалє рускей култури!

plancak_sakacolena@eunet.rs

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ