Статочни чловек

автор ирина гарди ковачевич
801 Опатрене

Почина Пейдзешати Драмски мемориял Петра Ризнича Дядї, руски  театерски святочносци. Кед би зме мали фанфари, з нїма бизме привитали Фестивал, на славу шицким цо их облапя богиня Талия. Алє, и на тот завод то, вироятно будзе вельо скромнєйше, бо ми, Руснаци домашнї сами себе, и другим, вше знали буц свидоми же святочносци источасно и робота, же така манифестация хвилька у хторей ше пререзує прешлосц, терашньосц и же є улог за будучносц. Мудри людзе вше поведза же лєм терашньосц важна, прешлосц прешла, а будучносц ше нє зна. У руским театерским живоце Драмски мемориял Дядя тота терашньосц у котрей збити 50 роки прешлосци, вон праг прейґ хторого кед ше го прекрочи, уходзи ше до идуцого, и идуцого и идуцого Меморияла, та покля их будзе.

Мемориял ма пейц децениї, кед би бул жива особа, бул би то нєшка статочни чловек котри на основи искуства зна дзе є и цо є, вон указує кельо була фундаментована и плодотворна идея же би ше руски театерски дїяче, и любителє театра, раз до рока, вше дзешка кед яр почина, зишли у Керестуре и указали цо зробели у сезони у котрей ше и иншак аматере занїмаю зоз културнима активносцами, бо им у жимским чаше обовязки хтори маю у каждодньовим живоце, углавним, зменшани. Традиция бавеня „забави” у каждим руским валалє обецовала длуги живот манифестациї, котра, як видзиме, постала институция.

Нє лєгко тримац вше исти, високи уровень театерскей роботи, бо, окреме у аматеризме, вон завиши од барз велїх уплївох окрем од основних: вибору текста, режисера и ґлумцох, та по провадзаци компоненти з котрих ше добра представа состої. Мемориял задумани нє лєм як стретнуце театерского аматеризма и професионализма, алє, насампредз, як значне културолоґийне збуванє Руснацох. Вон ше перши роки старал утвердзиц таку форму, та зме окрем мемориялней часци на початку (покладанє венца на гроб Петра Ризнича Дядї, евокованя його роботней и животней биоґрафиї) каждорочней манифестациї, мали и вистави малюнкох, семинари, округли столи, билтени, госцованя и урядово нащиви… Як роки преходзели меняли ше змисти, окрем тих сущних цо вше були основа, наступох драмских колективох, котри ше раз множели, вец розридзели, як час преходзел, а окреме як подїї надвладали общи, та и руски културни и дружтвени можлївосци.

Факт же ше єден час число аматерох котри приходзели нас Мемориял осиповало, а число колективох звекшовало, цо було резултат запровадзованя нових формох театерского виражованя, насампредз, обрацанє ґу сучасним драмским текстом з менєй актерами, котри дзекеди експерименталного характера, а вец аж и монодрамски. Випатрало то, скептиком, на платанє дзирох яки наставали у осеки драмских активносцох, гоч патраци з часовей оддалєносци, то було знаходзенє у реализованю представох яке вимагали економскосоциялни обставини у дружтве котре ше почало розпасмовйовац. У сущносци, як праве живе дружтвене єство, и театер, гоч и аматерски, ше трансформовал у складзе з часом. Природни пременки, у змислу роста и опадованя активносци и квалитета виказовали ше як циклуси плими и осеки. Актере живота драмского єства, примушени ускладзовац ше зоз тима пременками ше найвецей обавали од уплїва формованя першого професийного театра Руснацох, зоз двома сценами. И, дїйсносц потвердзела тоти обаваня, алє же би заключеня були реални, потребни глїбши анализи. Нїґда нє мож терашньосц мерац з критериями прешлосци, та и тот факт. Правду поведзене, праве перши руски професийни театер на истей сцени, сцени Драмского меморияла и дава тот еталон по хторим ше мера досяги других драмских колективох. Як цо то може значиц на єдним боку же деморализує аматерох, так на другим боку може буц стимулс, бо нє лєм же у нїм маю прикладни угляд, алє од нього можу достац и помоц же би и їх представи цо баржей здабали на професийни.

Обаванє же замру активносци аматерских секцийох, бо же ше обовязка пестованя театра зверює на професийни колектив, тиж нє муши буц правда. Слабнуце театерских секцийох по даєдних местох нє муши буц резултат такого становиска у „слабших” колективох, бо ше указало же воно нє було систематичне и дошлїдне, а, окреме видзиме по найновших прикладох, у даєдних  стредкох зажила робота зоз наймладшима аматерами, цо обецує же таки, од театра „обрани”, аматере, буду ютре ношителє масовнєйшей рускей театерскей творчосци.

З тей нагоди нє потребне споминац статистику котру у фельтону о Мемориялу дава публициста Дюра Латяк, бо є раз занавше записана и будзе добри фундамент за дальши виучованя (цо постредне доприношенє Меморияла рускей култури). Заш лєм, мож наглашиц же праве статистика тота цо у числох и словох бешедує о огромним уплїву Меморияла на исту. Мож вираховац, а на основи спомнутей статистики,  кельо особи видзели представи Меморияла, котри би иншак нє мали нагоди видзиц, кельо то литературни дїла ожили пред нїма и претворели их до активних читачох каждого вечара, келї аматере креативно обрабяли тоти дїла и келї ше колективи з окремну увагу старали цо лєпше порихтац праве за наступ на Мемориялє то скоро нємерлїви хасен за шицких учашнїкох у тим културним швету, з того чи гевтого боку сценскей зависи. И шицко ше одбувало на руским язику, як основи за самоодкриванє чи як конзумента, чи як креатора: дожица, сцени, музики, костима, маски, орґанизациї и провадзацих активносцох. А после шицкого, стретанє (чого наисце, гоч кельо було – нє було нїґда досц!), черанє думаньох, идейох, предкладаньох и одкриванє ришеньох за нови витвореня.

Стари леґинь, Мемориял, гоч му чулка преридзена, гоч дзекеди фалшує кед зашпива, або нєуспишно випейґла свойо святочни шмати, може ше цешиц на свойо достоїнствени 50 роки!

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ