Шицко з любову преткала

автор фес 3. юний 2017

Народзена Коцурска, алє скоро цали живот препровадзела у Новим Садзе: Гелена Бабич, инжинєр телекомуникацийох у пензиї, предсидателька Културно-просвитней ради грекокатолїцкей парохиї св. апостолох Петра и Павла, орґанизаторка програмох, виставох, промоцийох… Вредна и вше нашмеяна, а така нєпоштредна.

Док як дзивче одрастала, при мацери Мариї и оцови Петрови Тамашових мала вельку шлєбоду. На волю єй давал и дзешец роки старши брат Владимир хтори ю вшадзи зоз собу цагал, та вец анї нє чудо же вчас одросла. Була вше одлична школярка, вуковец, грала на гармоники, писала писнї, танцовала и зоз своїма парняками, алє и старшима од себе, бо єй ишло, а по росту  би нє могло повесц же є нє их ровень.

Одход до стреднєй Електротехнїчней школи до Нового Саду була шлїдуюца ґарадича после єй основного образованя, а праве там ю медзи велїма обачел Никола Бабич, єден з наймилших професорох у спомнутей школи, хтори єй преподавал даскельо фахово предмети.

 – Гелена була мила школярка, крашнє воспитана, вредна и красна, алє барз млада – памета Никола, теди професор, а нєшка Геленов чловек.

Спочатку о Руснацох нїч нє знал алє Йоаким Тиркайла, дакедишнї наставнїк физкултури у Дюрдьове му бул пайташ, та так дознал и за бобальки, и за сирец, та и за велї други обичаї и културу. На Гелену з часу начас попатрал. А вец „случайно” з пайташом преходзел през Коцур, та зашол до Тамашових…

– Бул сом приємно нєсподзивани з родичами и єй братом. Паметам тоту госцолюбивосц и нєпоштредносц, и як нас вигосцели, и як нам Геленка кафу уварела… – дзечнє спомина Никола Бабич, наглашуюци же то було влєце, на розпусту, после другого року Геленового школованя. Теди себе дзелєли лєм ошмихи и попатрунки.

Ище два роки раз-два прешли, и по матуру остали даскельо днї кед школяре з Геленовей класи поволали и свойого наймилшого професора – Николу. Волали го „учитель”, и було им окреме мило кед ше зявел на закончуюцим, шветочним вечаре. Одшмелєл ше, и перши матурски танєц учитель затанцовал з наймилшу школярку.

После законченей стреднєй школи, Гелена такой достала роботу там дзе конкуровала.

 – Була сом задовольна же сом почала робиц у „Телекому”, алє и амбицийна же мойо школованє предлужим и попри школи – памета перши днї на роботи. А вец раз, на паузи, док шедзела на ґарадичох, праве там збачела свойого професора Николу. Зрадовали ше єдно другому, а вон цалком „случайно” у кишенки мал два карти за биоскоп…

Так почала єдна красна приповедка хтора преросла до заєднїцкого живота любови и почитованя, хтора тирва скоро як штири децениї.

ТАЙНА ВЯЗА

– Нашу вязу зме таєли од моїх пайташкох и пайташох з класи. Мнє якош було нєзґодно,  Никола одо мнє бул кус старши, та зме ше на иґранкох дружели з його приятелями, одходзели там дзе зме були сиґурни же ше нє стретнєме з моїм дружтвом. Цали рок. А вец, нє знам… озда нам допило, знали за нас и мойо родичи, и брат, и нє мали нїч процив… – здогадує ше наша собешеднїца.

 – Праве так було як Гелена гвари, ище нам єй оцец помогол и коло вибору датума за свадзбу хтора була заказана за 13. октобер 1979. року у Младежским доме у Коцуре – надпомина єй супруг.

И гоч ше порадзели же о потомстве буду познєйше штудирац, до рока уж мали и пророка. Народзел ше Милан, а о штири роки и Владимир.

Никола и далєй робел у Електротехнїчней школи, а вец пременєл даскельо роботи. Бул и просвитни совитнїк и школски надзорнїк, совитнїк министра просвити и шеф просвитного инспектора. З єдним словом – цали свой роботни вик препровадзел у образованю. Гелена – у Телекому. З тим же попри роботи и двоїх дзецох, закончела и Висшу економску школу у Бео кончела и Висшу школу за телекомуникациї у Беоґрадзе.

 – Барз сом сцела уписац ше на факултет, алє Никола барз мудро розштудирал, и раховал себе же пейц роки у Беоґрадзе з кнїжками барз длуги час. Же би ми нє превредзел, посовитовал ме най ше упишем на висшу школу. Робела сом, старала ше о фамелиї и на концу дипломовала, так же шицко було так як сом задумала – памета Бабичова хторей нє раз було мило кед ю аж з Беоґраду хвалєли. А хвалєли єй закладанє, єй точносц, систематичносц и надзвичайно добру орґанизованосц.

Babic

У НЇХ ШЕ ЦЕША

Синове росли, и тото цо Бабичово як родичи окреме сцели при нїх розвиц, то же би були одмалючка самостойни. И Милан и Владимир  були класичи билинґвалци, з мацеру по руски, з оцом по сербски бешедовали. Були вредни, мудри хлапци хтори после Ґимназиї предлужели кажде по своєй драги. Старши Милан на Природно- математичним факултету дипломовал менаджмент, мастеровал у Швайцарскей, а студиї закончел у Паризу и Синґапуру. Роби у Москви, путує и обиходзи швета. Обишол вецей як 100 держави, даєдни и по даскельо раз, а пасия му стадиони по вельких метрополох.

Владимир студиї законел на Филозорфским факултету, нєшка є професор историї у Економскей школи. Закончел Филозофски факултет, Факултет политичних наукох у Беоґрадзе, а єден час волонтирал аж и у кабинету предсидателя Тадича. Оженєти є и жиє у Новим Садзе. Обидвоме браца бешедую по даскельо странски язики.

ИЩЕ НЄ ВИСТАЛА

Кед Бабичова Гелена кус скорей пошла до пензиї, бо фирма понукала таку можлївосц, а синове ше порозходзели, шлєбодного часу мала надосц. Но, вона була добре позната по тим же вше шицко старчела ище док робела. Децениями орґанизовала одходи до Театру, перше за людзох з фирми у хторей робела, а вец и велїм другим. И нє лєм тото. Семинари, дочеки Нового року, та и бали прешли през єй руки. И ище вше тото кончи. Анимира людзох и вельки труд уклада до шицкого до чого ше лапи. Нєдавно орґанизовала и одход до Дякова, и шицко було до остатнїх дробнїцох покончене, но пре нови предписаня и компликовану процедуру, одход до Дякова преложени за єшень. Єй орґанизаторски схопносци познати и у руским народзе, та кед треба зволац людзох на виставу, пополнїц салу, або Синаґоґу, поволац визначних госцох, од Бабичовей за таки нагоди – лєпшей нєт.

Тото люби и у тим ужива єднак так  як цо люби путовац. Вєдно з Николом обишли цалу Европу воздлуж и попрейґа.

Длуго би требало чишлїц дзе шицко путовали, и цо обишли. У албуму з каждого путованя даскельо фотоґрафиї шведоча о красних памяткох: Прага, Берлин, Будапешт, Атина, Париз, Тунис, Москва, Санкт Петербурґ, Тоскана, замки у Баварскей, Румуниї, музеї и ґалериї, церкви, синаґоґи, джамиї и катедрали, „Мулен руж” и „Роланд Ґарос”…

– Були зме на змаганю русийскей тенисерки Шараповей, и кед нас на уходзе видзели же зме зоз Сербиї, пре нашого тенисера Дьоковича, мали зме барз вельки привилеґиї, шедзели у окремней ложи, и отамаль провадзели змаганє – гвари Гелена.

И нєшка нє прейдзе даєдна културна подїя без Бабичових. Окрем активносцох у Културней ради, и у Екуменскей гуманитарней орґанизациї, Гелена ознова активна и у РКЦ-у. После 40 рокох, танцує у фолклорней ґрупи ветеранох. То, гвари, таке подобне як и любов ґу путованьом, кнїжком, або ґу квецу з котрим барз крашнє ушорела терасу у їх обисцу. З нєй  барз красни попатрунок на город, доокола мушкатли и пахняце майово квеце, а у души мир.

ПАРАДИЧА У РИМЕ

 – Озда нам навики останє запаметани єден дочек Нового року у Риму. Розвешелєли нас италиянски канцони, а єдна була иста така як музика за коцурску парадичу. Понеже и приятелє з хторима зме ше там нашли були Коцурци, затанцовали зме. Музиканти були одушевени, публика ище баржей, а нашому щесцу, же у стред Рима танцуєме парадичу, нє було конца края – памета Гелена.

helena na tancu

(Опатрене 162 раз, нєшка 1)