Автобусна школа живота

автор а. саванович 28. новембер 2021

Поправдзе, помедзи редакторкову поволанку, прешлей стреди, же на мнє шор за колумну, и мойого писаня того вовторку, мал сом два цикави искуства у городским автобусу. Назва тей колумни примеренша двом лекцийом у животней автобусней школи котру сом за шейсц днї здобул.

Сцена перша. Стреда, 17. новембер. Уходзим до автобуса, шедам, задумано патрим през облак, спущим попатрунок и видзим написани слова зоз фломастером и заокружене виреченє: „Где ћете провести вечност?” На перши попатрунок ми мозоґ анї нє реґистровал смисел питаня, хторе, по рукопису кельо можем одгаднуц, нашкрабал даяки омладинєц. И вец ми ше оглашел аларм у глави: „Га то озбильни слова”. На други способ поведзене, мементо мори (здогаднї ше шмерци). Такой сом тото питанє утипкал до мобилного телефона же бим нє забул. Добра тема за колумну, най ше задумаме же цо робиме на путованю до вичносци. Кельо роздумуєме цо охабяме за собу и цо будуєме за вичносц? И яке вообще маме одношенє ґу вичносци. Интроспекция, най видзим дзе я у ствари сцем буц у вичносци. Нє цо мойо жаданє, алє цо я творим и будуєм у тим напряме. Чи наша конєчносц у ствари початок безконєчносци, хто вери, хто нє вери и яке одношенє ґу тому маме можебуц нє без значеня, бо, гоч яке становиско дахто ма, зоз животом шведочиме кадзи, поправдзе, идземе. Як християнови остава ми упованє до Божей милосци, бо, реално, през нєй нє постої способ же бим тоту вичносц препровадзел на жаданей локациї.

Нєшка вовторок, 23. новембер, зоз метафизики спущел сом ше на терен економиї, бирократиї и дробного криминалу. Дзевятка ознова, алє у процивним напряме. Окраднути сом по прешираз у своїм живоце. И то сом окраднути подполно свидоми же бим могол буц окраднути. Гужва, дрилянє, мой попатрунок до отвореней кишенки у котрей ше находзи бутєлар и капчанє кишенки же би ми го дахто нє вицагнул. И на концу, таки прешвечени же сом осиґурал кишенку на капуту и бутєлар, пущел сом музику на слухалки и длобал до мобилного. Кед ше гужва розишла, пошол и мой бутєлар. Чим сом вишол з автобуса, постал сом свидоми. Щесце, та сом у бутєлару мал пенєжи лєм же бим ше нє поганьбел кед би крадоше по варошу после приповедали же сом поприберани, а шворц. Алє документи цо з бутєларом пошли. Йой! То ме уж болї, бо у тим лєжа два трошки: финансийни и часово. Пошол сом до полициї, обвисцели ме же барз вељо маю прияви крадзох по автобусох. На мойо скруцованє же автобус ма видео-надпатрунок, полицай одмахує з руку гуторяци же углавним тоти камери нє робя. Нє знам чом, алє мам упечаток же анї нє буду глєдац най им ГСП укаже видео-знїмок. Я закончел процедуру и модлїм ше най ми дахто найдзе голєм особну и здравствену кнїжочку, най нє мушим трациц час и пенєжи на плаценє таксох.

А тераз приходзиме до назви тей колумни. То ми школа. Бо сом научел же: телефон може служиц як потримовка, алє и одберац увагу; кед маце чувство же вас дахто окраднє, вец треба дацо и зробиц; кед шедзице у автобусу, менши шанси же би  вас дахто окраднул; крадоше у автобусу робя на хасен державного буджету, бо окраднути муши плациц нови документи; пенєжи и документи нє ношиц у єдним бутєлару кед крадоше коло нас. Крадню нам ошмих, радосц, пенєжи, час, живот. А на драги зме до вичносци. Зато барз важне учиц зоз гришкох. Найлєпше нє на своїх. Алє, наздавам ше же будзем убудуце вецей мерковац, голєм у автобусней школи живота.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 51 раз, нєшка 1)