Анї у пензиї нє геверує

автор агнетка балатинац 13. фебруар 2019

Звонимир Барна поета, културни дїяч, длугорочни руски (русински) активиста. Нєшка у пензиї, алє и у нєй нє геверує. Старчи на шицки боки, окреме кед слово о Руснацох у Горватскей.

Свою прейдзену драгу Барна почина од першей класи основней школи, у хторей их було 42. школяре. Учителька му була Вира Гудакова, учитель, Штефан Гудак, алє ище вше памета велїх хтори робели у настави як цо Вида Дудаш, супруга Симеона Дудаша, Мирослав Надь котри преподавал математику, познати и визначни Руснаци. Школованє ше одвивало по автоматизме, подобнє як и нєшка, а по законченей основней школи, Звонимир ше уписал до стреднєй технїчней у Винковцох. По одслуженю воєного року, достал роботу у тедишнїм ПИК-у теди єдней з моцнєйших фирмох у реґиону.

– Кед чловек ма стаємну роботу и добру плацу, теди и живот добри. Там сом робел цали роботни вик – приповеда Звонимир о своєй професийней кариєри. Супругу Наталию, народзену Канюх, упознал на танцу у Соколани, у Петровцох.

– Танци були барз популарни, а млади ту находзели симпатиї хтори найчастейше прерастали до малженствох. Так було и зо мну и з мою Наталку. Повинчали зме ше 1974. року и пошли бивац  до Вуковару. Жедлярели зме, а у медзи чаше зме купели порту и почали правиц хижу. О три роки ше народзела Ґенка, а два роки познєйше и Борис. Живот бул добри, дзеци росли, а векши турбуленциї коло роботи и заробкох нє було. Видзело ше нам же будучносц будзе красна – гвари Звонимир и предлужує же як, нажаль, нєодлуга пришла война и тото добре скапало.

– Були зме розруцани по цалим швеце, окреме ми, Руснаци – приповеда Звонимир и нє барз дзечнє ше здогадує на часи, бо шицко було барз страшне. По законченей мирней реинтеґрациї, бачи Барна, як цо го велї млади волаю, врацел ше до своєй хижи у Вуковару, котра була зруйнована. Нєшка є обновена, та су ознова у своїм.

КАЖДОМУ ЗНА МЕНО

Так як ше Вуковарчанє врацали до своїх обисцох, так и институциї починали порушовац културни живот и роботу националних меншинох. Врацел ше и Союз Русинох и Українцох РГ чий секретар бул Гавриїл Такач. И Гавриїл и Мария, обидвойо були заняти у Союзу, помогли коло порушованя роботи КУД-а „Осиф Костелник”, а и сами були активни. Так Гавриїл поволал Звонимира же би шпивал у хору, а Звонимир Якима Дудаша, Миколу Голикового.., та ше приключел чу нїм и Янко Колбас, алє и Винковчанє, Миклошевчанє ище на самим початку.

– Анґажовали зме Агнету Тимкову же би нас научела шпивац. Барз нас добре водзела и насправди зме теди барз крашнє шпивали. Почали зме вше частейше наступац.

А вец ше случело тото же ше Українци и Руснаци „розкихали”. Українци основали свойо Дружтво, а ми остали у нашим. Агнетка и далєй приходзела, алє ше и предписаня пременєли и нє дошлєбодзовали анґажованє у Дружтве особох з других державох. Було нам наисце жаль, бо зме  з ню любели робиц. Глєдали зме другу особу хтора нас будзе водзиц, и поволали Ану Бучко. И з ню зме були барз задовольни, алє  вона пошла по своєй драги, та зме ознова мушели глєдац дакого трецого. На нашо щесце, зявела ше Мария Русин котра закончела музичну школу, а єй оцец Владо бул велї роки член Дружтва. Но, та так тота моя „хорска кариєра” ище вше тирва – през шмих приповеда Звонимир.

Но, вон нє лєм хорски шпивач, Звонимир и длугорочни касир у КУД „Осиф Костелник”, а понеже предава уходнїци за руски бал у Вуковаре, вше зна кельо точно було особи на хторим балу, хто бул од политичарох, хто грал и то шицко по мену и презвиску хто за хторим столом шедзел.

– Бал ше вше отримує остатнєй соботи у януару та озда людзе уж запаметали, прето досц велька зацикавеносц. Дакеди було и вецей. Пред  войну було по 500, 600 особи на нїм, алє теди нас було вельо вецей – толкує Звонимир.

БАЧИ БАРНА

Кед дахто спомнє руски бал у Вуковаре, перше мено хторе чуц то „бачи Барна”. Уж пияти мандат, так повесц 20 роки, „бачи Барна” ше стара же би кажде на балу шедзел з ким жада и по можлївосци, дзе жада. Вше розпреда шицки карти, а дзекеди анї нєт тельо кельо людзе глєдаю.

Облїванє 60-тих рокох у Петровцох (Звонимир други з лївого боку шедзи у кочу)

РУСНАЦИ НЄ СКАПУ

Звонимир нєшка у пензиї, алє є активни медзи Руснацами дзе лєм може и дзе сцигнє. Член є и городскей и жупанийскей Ради рускей националней меншини у Вуковаре и Вуковарско-сримскей жупаниї. У городскей Ради є заменїк предсидательки, а супруга Наталка касир.

– Намагаме ше робиц кельо лєм мож же би ше Руснаци на тих просторох отримали, и же бизме нє страцели контакт з Руснацами у Войводини. Наша городска Рада поряднє орґанизує одход патрачох и активистох на „Червену ружу” до Керестура, на манифестацию „Най ше нє забудзе” до Дюрдьова, на „Мелодиї руского двора” до Шиду, на „Ружову заградку”, на Дзень Руснацох Сербиї, а нєдавно зме нащивели и грекокатолїцку парохию у Новим Садзе, обишли Петроварадинску твердиню и Винтер фест. Путовали зме и до старого краю, були зме у Ужгороду и Мукачове – приповеда наш собешеднїк.

– У Вуковаре ше орґанизує и Филм фестивал у чиїх рамикох национални меншини представяю свойо национални єдла и напой, и можем повесц же ґлумци и режисере дзечнє коштую нашо єдла, а окреме палєнку – през шмих приповеда Барна. А кед почню жимски предкрачунски и предноворочни збуваня по городу, з другима меншинами уключує и нашо КУД „Осиф Костелник”.

Од слова до слова у розгварки зме дотхли и Руснацох у Вуковаре. Звонимир гвари же є баржей упутени до того як у Петровцох, понеже є родом з того валалу, а там єст вше менєй наших людзох.

– Барз вельо поодходзели до Нємецкей, Ирскей, Анґлиї и Белґиї. И мойо дзеци остали у Заґребе. Приду даскельо раз рочнє, а и ми ходзиме до нїх, алє нє верим же ше ту враца. Та, заш лєм думам же нє шицко таке „чарне”. Маме у Вуковаре нашу церкву, та гоч внєдзелю и на швета углавним старши у нєй, док єй єст будзе и културного дружтва и школи, а Руснаци нє скапу – прешвечени Звонимир.

ПОЕЗИЯ – ЛЮБОВ ОДМАЛЮЧКА

Звонимир Барна, вєдно з Меланию Пап, 2014. року обявює збирку поезиї „Дом у шерцу” у виданю Союзу Русинох РГ. 

– Писнї сом почал писац ище у школи. Заслуга, же сом предлужел, припадаю Штефанови Гудакови, мойому тедишньому учительови, бо ми вше гуторел же лєм най пишем. Послухал сом го – памета Барна, та аж и тото же перша писня хтора му обявена у „Руским слове” була „Ноци у риту”.

Дакедишнї хор КУД „Осиф Костелник” у Вуковаре

(Опатрене 143 раз, нєшка 1)