Бависко за живот

автор а. саванович 19. юний 2021

Паметам, бул 30. юний 1996, ресторан „Червена ружа” у Руским Керестуре, на телевизиї пренос финала Европского першенства у фодбалу у Анґлиї у хторим ше стретли Нємецка и Ческа. Точнєйше, нє паметам баш шицко, аж сом и точни датум мушел превериц на „Ґуґлу”, алє знам же финале бавене на дзень кед сом зоз новосадским Хором наступел на фестивалу „Червена ружа”. Було то, иншак, и єдине мойо госцованє зоз спомнутим хором, алє вельке и нєзабутне, окреме у ситуациї кед ше з держави нє могло рушиц без визох и таксох, у живоце под санкциями, та и тима спортскима. Но, най нє ширим приповедку и здогадованя на часи кед лєм младосц и надїя же будзе лєпше давали моци остац жиц ту. Бул ту цали час и фодбал, и окремна емоция хтору коло себе шири тото бависко векше од бависка.

Но, та, сом так, у павзи медзи наступами у Доме култури одбегнул прейґа драги, влапиц голєм полчас велького финала. Ресторан полни як око, морйо жимного пива и шприцеру з хторим ше розхладзовала публика пред екраном. З єдного боку, екипа Ческей хтора тих рокох наисце прицаговала увагу фодбалскей явносци, нє лєм з бависком, алє и имиджом цалком иншаким у одношеню на дотеди, покус монотони „восточни” екипи (паметаце, Берґер, Поборски и екипа). З другого, класично силни и зацагнути Нємци. Чехи водза зоз пенала, Панцере виєдначую и, стандардно победзую на концу. Як Бирхоф угнал „златни ґол” за европску титулу, так я скакам зоз карсцеля, розширям руки и обрацам ше доокола, подзелїц радосц зоз другима любителями нємецкей фодбалскей машини.., а у ресторанскей сали цихо як при умартому. У моменту ми ясне же сом єдини у тей громади хтори нє на боку „кнедличкох”. Нашвидко сом злял до себе побиднїцки шприцер, та гайд назад на „Ружу”. Цо сиґурне, сиґурне.

Кед тераз роздумуєм, нє лєгко єдноставно одвитовац чом сом теди навиял за Швабох и чом их почитуєм як автентичну фодбалску велесилу. Чи пре саме бависко, чи пре їх фодбалску традицию и филозофию, чи пре безкомпромисносц – вше можеш буц сиґурни же буду бавиц з полну моцу, найлєпше як можу, же победза, лєбо вигиню.

Окреме же на тим Евру нє могло навияц за „наших” хтори пре санкциї препущели уж друге першенство за шором. Єдноставно, анї нєшка нє можем патриц фодбал лєм так, индиферентно и без вибераня бока, бодай бим го патрел.

Так и тераз, 25 роки после дожица на „Ружи”. У нових обставинох, без санкцийох, алє у ковид-реалносци, ознова Европске першенство, ознова без наших. За кого тераз навияц? После стретнуца Данска – Финска и колапсу, дословно клинїчней шмерци пред камерами и реанимованя на терену данского бавяча Кристияна Ериксена, одлучел сом навияц за живот. Факт же нам шицко тото коло корони уз пребарз чежке. Гоч ище єст рестрикциї и огранїченя, крашнє чуц галайк зоз трибинох, бо чечуце Европске першенство и, нє забудзме, нови, епични триюмф Новака Дьоковича у финалу Ролан Ґаросана, на свой способ представяю и врацанє до нормалносци. Старей, чи новей, нє важне, лєм най є нормалносц.

(Опатрене 21 раз, нєшка 1)