Барз важне як ше бешедує з найблїзшима

автор м. тамаш, фото в. вуячич
464 Опатрене

За зваду, а и за крсну бешеду, треба голєм двойо. Познате же слова знаю уджобнуц баржей як шабля и прето треба вше мац на розуме же треба слухац, чуц, розумиц, та и одмерац кажде слово, бо ше дзеци припатраю, слухаю и уча.

У заєднїцким фамелийним живоце, и кед у питаню супружнїки – чловек и жена, и на релациї родичи и дзеци, та гоч єст и велька дзека же би ше крашнє и у злагоди вєдно жило, пре рижни причини зявюю ше нєскладаня, звади, конфликти. О тим цо и як треба зробиц же би ше  крашнє комуниковало и лєгко розришовало конфликти, за новини гутори Ярослава Еделински, дипломовани психолоґ, занята у Доме здравя у Кули як здравствена сотруднїца-психолоґ.

– Фамелия основна єдинка дружтва, а источасно и найзложенша, пре свойо вельозначни улоги. Вона своїм членом обезпечує ДОМ у котрим би требало задоволїц свойо базични потреби за припадносцу, сиґурносцу, еґзистенцию, любову, ученьом, социялизацию, особним идентитетом. Кажди член фамелиї у нєй ма свойо МЕСТО и УЛОГУ, котра за ньго вязана, як наприклад: мац, оцец, дзецко, брат/шестра, ґаздиня, роботнїк, школяр, унук/а, товариш, родзина, хори… През час, зоз ростом, розвойом/опадованьом, улоги ше меняю, цо од шицких членох фамелиї вимага прилагодзованє, котре часто провадзене з розвойнима, алє и животнима кризами. Енерґия котра повязує членох фамелиї, то їх медзисобна КОМУНИКАЦИЯ – толкує наша собешеднїца.

Ярослава Еделински

ПРЕДИСКУТОВАЦ, РОЗУМИЦ, БУЦ ТАКТИЧНИ

Вона гвари же основни модели комуникациї, вербалней и нєвербалней, учиме у своєй фамелиї з хторей походзиме и преношиме их до фамелиї котру сами будуєме. Преберанє нових животних улогох супружнїкох вимага прилагодзованє и виградзованє комуникацийного моделу прейґ котрого буду функционовац. Уча ше розгваряц, слухац ше, розправяц ше, виражовац свойо становиска и чувства, правиц компромиси, радзиц ше, вадзиц, мириц, ускладзовац заєднїцки и особни потреби, дзелїц обовязки и одвичательносци.

– Супружнїки котри маю квалитетну комуникацию медзисобно чераю информациї, добре чую єдно друге, нє стримую ше од дискусиї, алє виражую свойо думанє без страху од реакциї партнера, тактични су у виношеню пригваркох и критикох. Кед придзе до кризи у комуникациї, така малженска пара на час поглєда фахову помоц. У проблематичних партнерских одношеньох комуникация ше зводзи на нєобходни, минимални контакти, партнере ше одцудзую, место диялоґу вше частейши монолоґ, а заєднїцки нєобовязни активносци щезую. Зявює ше нєприятельство, нєнависц, отворена, лєбо пригартушена вербална/физична аґресия. Пошлїдки подлей комуникациї у партнерских одношеньох ше одражую на їх физичне и психичне здравє, алє ощербюю и розвойни потенцияли їх потомства – гутори Еделинскова.

По єй словох, за превозиходзенє почежкосцох нєобходне же би ше кажди поєдинєц освидомел о своїх автентичних потребох, котри резултую зоз його конкретним справованьом и же би превжал особну одвичательносц за ньго. Нєобходне мац емаптию спрам партнера, „обуц його ципели” и зоз аспекта його моцох, способносцох, искуствийох спатриц конкретну ситуацию. То такв. активне слуханє котре представя основу квалитетней комуникациї.

ЗА СИҐУРНОСЦ И САМОДОВИРИЄ ПРИ ДЗЕЦОХ

– Окреме зложени и динамични аспект комуникациї зоз власнима дзецми. З єдного боку, у воспитним процесу ше, з возростом дзецох, звекшує число особох котри до ньго уключени (вельо раз маю нєускладзени воспитни становиска), а здругого боку, швидки рост и розвой дзецка од воспитачох вимага нєпреривне прилагодзованє ґу способу и количеству анґажованя коло дзецка, як и їх медзисобне усоглашованє. Дзецко треба стимуловац и потримац у розвиваню и анґажованю здобутих схопносцох од найвчаснєйшого возросту и на тот способ виградзовац його чувство сиґурносци и самодовирия. Нє треба место нього окончовац активносци котрим доросло и котри звладало (без огляду же би то родичом було швидше и економичнєйше), прето же то спомалшує його цалосни психични розвой. Каждодньова догварка родичох коло орґанизованя фамелийних обовязкох, збуваньох, активносцох, трошеня пенєжох, планованя будучносци, дзецом представя модел за розвиванє комуникацийних способносцох. Кед и дзецко уключене до таких розгваркох и приношеня одлукох, воно их прилапює як свойо одлуки и чувствує особну одвичательносц у їх реализациї – гутори наша психолоґиня Ярослава и толкує же кед у воспитаню, окрем родичох, активну улогу вежню и други особи розличних ґенерацийох, дзецко виградзує богатшу самосвидомосц.

–  Нєпреривне критикованє, омаловажованє, пригварянє, як пошлїдок ма одцудзованє од родичох, алє и нєквалитетну комуникацию дзецка зоз парняками, котра ше виражує од поцагованя, пасивносци, нєсиґурносци, до допиваня, упрекосценя и парняцкого насилства. Безпечна комуникация вимага од учашнїкох и уключованє способносци АСЕРТИВНОСЦИ, цо представя способносц же би ше у комуникациї защицело власни потреби нє загрожуюци цудзи. Особи зоз нїзку асертивносцу допущую (дакеди аж и нєсвидомо понукаю) другим особом же би их експлоатовали. У таких фамелийох каждодньово, алє и други обовязки нєровномирно розподзелєни/прилапени (жени ше часто понусую же каждодньово нє старча покончиц шицки обовязки по обисцу „прето же коло нєй лєм сами хлопи” лєбо „ше нїхто други нє прилапює…, санує их (?!)….так су научени…”). З початку ше дзеци керую окончовац активносци за котри доросли, а познєйше виградза становиско же то мацерова обовязка. Так ше чаривни круг завера – дзецом загамоване емоционалне и моралне дозреванє, мац приходзи до ризику розвиц такв. „синдром згорйованя”, а оцец то интерпретує зоз словами „так ши их научела”, док вона у себе додава: „и Тебе…”. Значи, квалитетна комуникация заснована на принципох АКТИВНОГО СЛУХАНЯ И ВИРАЖОВАНЯ СВОЇХ ЧУВСТВОХ, ПОТРЕБОХ, ЖАДАНЬОХ, ОЧЕКОВАНЬОХ НА НЄНАСИЛНИ СПОСОБ, т. є. без обвиньованя и критикованя другей особи. Треба розгранїчиц поняце „особи” и єй „справованя”, описовац/критиковац конкретни, нєадекватни, поступок, а нє особу котра го виражела – заключує психолоґ Ярослава Еделински. 

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ