Бачванска ровнїна му вше у шерцу

автор ол. русковски 16. април 2020

Животна драга нашого Коцурца почина 22. януара 1948. року. Народзени є у Коцуре, а безбрижне дзецинство препровадзел на салашу. Там, на пространей широкей ровнїни, там, почал крачац, а кед як хлапчик з верха шопи видзел вельо закрица єдно коло другого оцец му пояшнєл же то Коцур – валал котри постанє єдна зоз Славимирових найвекших любовох. И вон го нєпреривно з далєкого швета цагал дому.

Фамелия Шантових свой дом, свойо гнїздочко, преселєла до валалу на Рибарову улїцу, познатшу як Вербовец. Перши хвильки у тим нєпознатим валалє, малому хлапчикови нє були лєгки.

– Понеже сом одмалючка роснул окружени з даскелїма людзми, кед сом пришол до школи, нє мал сом пайташох, нє знал сом ше пайташиц – почина свою животну приповедку наш собешеднїк Славе. Аж ше и учителька застарала пре його осамйованє у куцикох учальнї… Но, з часом, шицко пришло на свойо.

ЛЮБОВ ҐУ УМЕТНОСЦИ, ПОЕЗИЇ, МУЗИКИ…

Перши крочаї у швеце уметносци справел коло свойого оца, котри бул єден зоз Шантових гудацох – дакеди главних гудацох у Коцуре.

– Я ше цешим же мой оцец бул винїмкови, а бул валалски чловек. Бул тамбураш, а моя любов ґу ґлуми, рецитованю, писнї, музики настала на бини, док сом як хлапец провадзел оца на забавох. Роснул сом зоз тим и шицко ше уткало до мойого єства – приповеда Славе.

Коло оца ше научел и грац на тамбурки, алє грал лєм за свою душу.

По законченей основней школи Славе виучел ремесло за месара, та кед ше врацел з войска,  почал робиц у ,,Карнексу” у Вербаше. Та заш лєм, його душу и далєй прицаговала музика, поезия, уметносц, култура у тим малим, мирним валалє.

– Почал сом орґанизовац забави у Доме култури, иґранки на котрих сом пущал музику на своїм ґрамофону. Провадзел сом младих у сали, пущал сом дацо швидше за танєц, а кед сом видзел даяку залюбену пару, я пущел любовну писню  – з ошмихом ше Славе здогадує на прешли часи.

Нє треба забуц и концерти котри орґанизовал зоз коцурским вокално-инструменталним составом ,,Камене квеце”, як и рижни програми дзе Славе водзел конферанси, пририхтовал рижни квизи, та и шпивал и рецитовал. У тих хвилькох ше зявело и озбильнєйше интересованє за литературу.

– Єден час сом бул дописователь ,,Руского слова”, а посилал сом и гуморески до Радио Нового Саду, обявйовал писнї и прозу у ,,Литературним слове”, часописох МАК и ,,Нова думка”. Рихтал сом литературни стретнуца зоз Янком Фейсом, Гавриїлом Надьом, Юлияном Тамашом и другима нашима визначнима писателями – предлужує приповедку наш Коцурец и спомина госцованя у Руским Керестуре, Вербаше, Дюрдьове, дзе наступал на валалских преславох з рижнима рециталами, а окреме спомина наступ з учительом Янком Фейсом на фестивалу ,,Петровски дзвон” у Петровцох.

– Поезию и нєшка любим, а чувам аж и фотоґрафию зоз наступу кед сом першираз рецитовал писню ,,Мостарски дижджи” на бини у коцурским Доме култури. Я ше цали ужил, занєсол сом ше, аж сом и клєкнул, а шицка публика була одушевена, гласни аплауз ше розлял по цалей сали – з ошмихом на твари указує памятку на тоту хвильку.

З любови ґу поезиї настала идея позберац коцурских писательох и основац Литературну секцию ,,Нашо крочаї” у Коцуре, 1975. року, хторей Шанта бул и предсидатель, док нє пошол до Австралиї.

„Нашо крочаї”– Славе Шанта стої штварти з правого боку

ОДХОД ДО ДАЛЄКОГО ШВЕТА

Зоз супругу Марию нє раз роздумовал о будучносци и часох котри приходзели. Мали уж и шейсцрочного Роберта, кед ришели спаковац свойо куфри и рушиц на драгу до швета. Дирґаци дражки их, з яри 1978. року, одведли тисячи километери далєко, аж до Сиднею.

– Початки у тим далєким швеце були чежки. Куфри под посцелю, нє маш ложку, видлїчку, карцель, шицко ци потребне. А язик нє знаш, нє розумиш нїкого коло себе… Були то аж и боляци хвильки – щиро припознава Славе.

Пошвидко почал робиц у єдного майстра. Помагал му, додавал алат, а на паперику у кишенки мал записане цо ше як вола. Вєдно зоз супругу почали ходзиц до вечаршей школи и учиц язик. Анґлийски писнї котри любел, почал розумиц и постали му ище милши.

Славомир на свойо коренї нїґда нє забувал, а 1983. року, у Сиднею основал Югославянске Културно-уметнїцке дружтво ,,Русин” и бул його перши предсидатель.

– Теди то було єдине таке руске дружтво на швеце, порядно реґистроване хторе мало свойо руководительство, банковни рахунок, фолклорну секцию хтора наступела у велїх, теди югославянских, дружтвох. Ходзели зме до словацких, мадярских, сербских, чарногорских дружтвох, орґанизовали забави, друженя, лутриї, лицитациї, и на таки способ обезпечовали пенєжи за Дружтво – памета Славе. Особнє ше цеши кед подума на наступ Дружтва у Сиднейскей опери. Дзеци наступели у змагательней часци, а Славе их провадзел споза бини. Роздумовал о тим же ше танцує руски танци, 18 000 км далєко од його оцовщини, и то бул наисце емотивни момент. А кед дзеци з рускима танцами победзели на змаганю – слизи нє могол зопрец.

ЗАДОВОЛЬСТВО У НОВИНАРСТВЕ

Попри рижних роботох з котрима ше Славомир занїмал у Австралиї, визначує свою роботу новинара у ,,Foreign Language Publication MEDIA” котру окончовал 20 роки.

– Мал сом задлуженя як новинар и менаджер у рекламних оддзелєньох сербских новинох ,,Новости”. Обявйовал сом интервюи, слики, реклами… Занїмал сом ше зоз тим цо сом любел и свою роботу сом окончовал зоз вельким задовольством.

У тот час Славе ше лапел до видео-бизниса ,,Santa video production”, та попри роботи новинара, бул и знїматель на велїх свадзбох, вешельох, кресцинох и з тим ше занїмал 25 роки. Шицки нащиви дому, до валалу, вихасновал и за знїманє видео записох. З Австралиї до Коцура путовал 29-раз.

Кед сцигли пензионерски днї и час же би ше одпочивало, Славе вше моцнєйше чувствовал же го дом у Коцуре, и широка ровнїна, волаю ґу себе. Врацел ше до свойого валалу.

– Поряднє одходзим до Австралиї, прето же мой син и мойо унучата там жию, алє мой мир, моя шлєбода ту, на тих валалских улїчкох, у доме дзе жили мойо родичи, у хвилькох медзи нашима людзми. Мнє нє треба нїч, кус млєка и хлєба з цукром поверху, и кридла тей ширей бачванскей ровнїни же би ме облапяли покля мойо шерцо дурка – емотивно закончує приповедку Коцурец Славимир Шанта.

Зоз сином Робертом

З КАМЕРУ ПРЕЗ ЖИВОТ

Од першого його стретнуца зоз камеру на промоциї котрей присуствовал, а котру Японци орґанизовали, Славе ше од нєй нє могол розлучиц.

– Лєм ми було на розуме присц до Коцура и познїмац шицко. Накадзи сом пришол, посликовал сом улїчки, драги прекрити з прахом, прешейтал сом ше по пияцу и зазначовал кажду дробнїцу. Старши людзе були кус резервовани, думали же сом шпиюн – зоз шмихом бешедує Славе.

Шицки знїмки, вецей як 300, мож найсц на Славетовим Ютюб каналу под меном „Славе Шанта приказує” лєбо на його Фейсбук профилу под меном Славимир Шанта.

Любов ґу видеокамери ше преширела и на фотоґрафиї. Його хижа постала ґалерия зоз старима сликами – памятками котри на тот способ у думкох оживює.

ПИСАТЕЛЬ З ЧУВСТВИТЕЛЬНУ ДУШУ

На поезию и писанє Славе Шанта нє забувал док жил у Австралиї, та єден час бул и предсидатель Литературного здруженя писательох за Австралию и Нови Зеланд.

– Достал сом вецей награди, похвали и припознаня, а док сом бул у Сиднею, писал сом гуморески и на сербским язику и обявйовал их. Любим красне слово, любовни теми, а и тоти зоз живота котри можу буц блїзки каждому чловекови – гвари Славе хтори потераз видал кнїжку любовней поезиї под назву ,,Тебе гуторим”.

Планує обявиц вельо того, у тей хвиьки пише мемоари о живоце у Коцуре и у Сиднею, а рихта и приповедки о його оцови.

(Опатрене 137 раз, нєшка 1)