Богата история заслужує будучносц

автор апа 22. октобер 2016

Аеро-клуб Нови Сад основани 11. новембра 1923. року як конар кральовского Аеро-клубу и теди бул центер и шедзиско воєного и цивилного воздухоплївства и фабрики авионох. По войни у Новим Садзе бул сновани воздухопллївни центер хтори ше до 1953. року находзел у Юґовичеве, а вец є преселєни до Ченею.

Окрем аеро-центру у Вершцу, Аеро-клуб Нови Сад бул єден з найвекших и найактивнєйших на тих просторох. Дакеди мал вецей дзешатки занятих, мал одличне сотруднїцтво зоз Югославянску народну армию и привреднима субєктами дакедишнєй Югославиї. Шицки секциї у рамикох Клуба добре робели, а цо найважнєйше, було вельо младих.

Прешлей нєдзелї. 16. октобра, требал буц отримани аеро митинґ, хтори би прицагнул младших хтори прихильни ґу авионом и лєценю. Нажаль, пре подлу хвилю го нємогло отримац.

НЄСЕБИЧНА ЛЮБОВ ҐУ ЛЄЦЕНЮ

Драґан Самарджич, предсидатель Аеро-клубу Нови Сад

Драґан Самарджич, предсидатель Аеро-клубу Нови Сад

– Од Клубу яки дакеди бул, остала бляда слика. Активносци хтори дакеди мал през цали рок ше зведли на даскельо. Младих у Клубу, так повесц, анї нє маме. Пред роком вибране нове руководство Клуба хторе ше намага врациц дакедишню блїщацосц Клуба. Обновена робота падобранскей, параґлайдерскей, єдриличарскей секциї, секциї ултра лєгких авионох и “змайох”, як и моделарскей и макетарскей секциї. То би нам ше нє поспипишело без материялней помоци городу, а ище вецей нєсебичним и упартим закладаньом членох Клуба хторих єст коло сто.  То углавним старши члени. Нажаль, мушим надпомнуц же у Клубе праве лєм вони остали. Векшина ма коло седемдзешат и вецей роки. Найстарши член нашого Клуба то бачи Стеван Мрнуштик хтори тих дньох наполнї сто роки – гварел Драґан Самарджич, предсидатель Аеро-клуба Нови Сад.

Рахунок Клуба, так повесц, донєдавна бул блокирани пре нєплацени мешачни рахунки за струю, телефон, воду… Ище драстичнєйши приклад подлого ґаздованя у Клубе указую и кнїжководительни податки, хтори указую же у ганґарох на Ченею хибя два цали авиони. Но, як надпомнул пан Самарджич, пошвидко ше шицки проблеми риши, а нєдостатки виправи.

– Трошки Клуба вельки. Лєм реґистарция авионох, без хторей их нє може хасновац, вельо кошта. Ґу тому мушим надпомнуц же велї з нїх при концу з потенциялом за лєценє. Односно, остало им ище мало годзини лєценя за хаснованє. Потим, Клуб забера простор од 56 гектари хтори були, мало повесц, запущени. Же би писта, односно пажица, була оспособена за хаснованє требало ше вельо физично  анґажовац и шицко попораїц, розчисциц и покошиц. Затераз нам ше поспишело технїчно оспосо биц и реґистровац авион АН 2 зоз хторим маме намиру окончовац услуги у польопривреди, як и за потреби пирсканя суньоґох и других чкодлївих инсектох. То би нам, окрем помоци городу Нового Саду, оможлївело дальшу роботу Клуба и його обставанє – гаварел Драґан Самарджич.

МЕЛАНГОЛИЧНИ ЗДОГАДОВАНЯ

Бачи Сава Остоїн, хтори тераз ма седемдзешат пейц роки,  пред шейдзешат роками учел основну обуку за пилота праве у Аеро-клубе Нови Сад на Ченейским аеродроме. Потим обуку предлужел у Школи за резервних официрох у Задру, а вец пошол робиц як пилот у путнїцким транспорту до нашей дакедишнєй авио компаниї ЯТ дзе по конєц професийней кариєри лєцел и на Боинґу 727, на хторим познєйше бул и инструктор.

– У путнїцким транспорту сом робел вецей як трицец роки. По 2002. рок кед сом пошол до пензиї. Мушим надпомнуц же зме шицки, голєм ми зоз околїска Нового Саду, перши “лєтацки крочаї” направели у тим Клубу. По моїм думаню то найлєпша школа за будуцих пилотох, бо ше ту звлада технїку хтора потим, най так повем, войдзе до креви и постава рутина. Углавним ше почина лєциц на єдрилици.  Од 1957. року кед сом почал учиц лєциц по нєшка, лєценє ми ище вше нє допило. Ище вше ме прицагує тота, ище єдна димензия у рушаню. Часто сом у Клубу, та кед нїч инше, голєм ше стретнєм зоз колеґами и старима пайташами – гварел бачи Сава Остоїн.

Тераз вецей нє лєци у путнїцким транспорту, алє часто шеднє до єдрилици, а кед єст можлївосци и до авиона. Єден час у Клубу робел и як наставнїк лєценя и преношел на младших свойо искуства. У богатей професийней кариєри здогада ше велїх подїйох. Єдна з нїх кед на авиону вожел нашу делеґацию на чолє зоз тедишнїм предсидательом Републики Сербиї и Чарней Гори Слободаном Милошевичом до Дейтону. Так повесц, обишол цалу жемову кулю на авиону. Як надпомнул, лєгчейше му повесц дзе нє бул – лєм у Япону и на Новим Зеланду. У своєй пилотскей кариєри ма петнац тисячи лєценя на авиону и тисяч годзини на єдрилици. Припознал, же ше нїґда нє злєкол. Односно, у одредзених нєвигодних хвилькох, одреаґовал по инстинкту хтори подкрипени зоз искуством. Аж кед спущел авион и кед вишол на жем, розкруцел му ше цали филм и аж теди бул свидоми инцидентней ситуациї и пошлїдкох хтори ше могли случиц. На щесце, таки нагоди и инциденти нє було вельо у його кариєри.

Авион АН 2 затераз єдини хтори може лєциц

Авион АН 2 затераз єдини хтори може лєциц

ЧЕКА ШЕ ЛЄПШИ ВИТРИ

Бачи Душан Стокич, дакус старши член Клубу. Наполнєл осемдзешат єден рок, а член є Клуба од 1946. року. Почал у моделарскей секциї, а кариєру закончел на вельких путнїцких авионох як цо ЕР БАС хтори превожи вецей як тристо путнїки.

– После моделарскей секциї предлужел сом у секциї єдриличарох. На єдрилици сом направел тисяч годзини, а 1953. року сом постал пилот моторного авиона. Перши авион на хторим сом лєцел, на хторим сом закончел и обуку, бул ТРОЙКА. То авион нашей продукциї. Ишол сом и на змаганя у спортским єдриличарстве и освоєл сом припознанє Златне Ц зоз двома диямантами. Найвисше припознанє ма три дияманти, а вони ознака за витворене лєценє по означени циль, одредзену висину лєценя, а треци диямант представя длужину шлєбодного лєценя. Од децембра 1965. року сом постал пилот ЯТ-у. Мушим ше похвалїц же сом бул перши пилот у флоти нашей авио- компаниї хтори пришол зоз Нового Саду. Найвецей сом лєцел на авиону ДЦ 10, а вкупно сом напревел 18 тисячи годзини лєценя – гварел бачи Душан Стокич.

То бул цалком иншаки час, вельо вигоднєйши як нєшка. Окреме кед слово о лєценю на авионох. Тедишнї ЯТ мал дзешец тисячи занятих, було 570 пилотох, а два тисячи стюардеси. Лєценє то драги спорт, а нєшка барз чежко обезпечиц пенєжи. Авиони драги, їх реґистарция тиж, як и гориво.

– Но, найвекша тарґедия того Клуба же нєт младих. Очиглядне же тот Клуб творя углавним старши пилоти. Най нє бешедуєме кельо Клуб очкодовани зоз нєдобрим ґаздованьом у прешлих рокох. Кед ше зна же Клуб постої од 1923. року, же ма богату и длугу традицию, компетентни би требали мац вецей слуха за нашо потреби. Но, наздавам ше же на Ченею почню дуц лєпши витри и же пошвидко на тим аеродроме будземе стретац вецей младих – надпомнул бачи Душан Стокич.

Гоч Клуб остатнїх рокох подло функционовал (так повесц нїяк) и призначел неґативни салдо, пошвидко мож обчековац лєпши обставини. Город помога кельо може и управа уж пребера дзепоєдни мири хтори обецую лєпши часи. У ганґарох єст два авиони Пайпер, два авиони Утва, два авиони АН 2 вецей єдрилици, єден млазни авион Ґалеб 2, даскельо “змаї”. Правда  и то же Ченейска флота мала вецей авиони, но як тераз ствари стоя, найвецей хибя млади хтори заинтересовани за авиони и лєценє. Бо, богата история вимага и подобну  будучносц.

БОМБА У АВИОНУ

Душан Стокич

Душан Стокич

– У моєй пилотскей кариєри було вельо красни и менєй красни дожица хтори паметам. На першим месце лєценє. То приповедка за себе хтору зоз словами чежко пояшнїц. Страху єст, алє є углавним вязани за путнїкох. Велька одвичательносц превожиц двасто-тристо путнїкох – приповеда бачи Душан Стокич.

На єдним лєценю од Беоґраду по Чикаґо, прейґ радио вязи зоз контролу лєценя, сообщене му же у авиону єст бомба.

– Бул сом примушени злєциц на аеродром у Фулди, городу блїзко при Франкфурту. Шицки путнїки були евакуовани, а лєценє, после препатрунку авиона, зме предлужели о дванац годзини. Яки чувства мали путнїки, нє чежко заключиц. На щесце, шицко ше добре закончело – гварел бачи Душан Стокич.

(Опатрене 241 раз, нєшка 1)