Борец за правду у спорту и живоце

автор апал 16. април 2016

У живоце ше часто зочуєме зоз рижнима спокусами, а ище частейше зоз велїма почежкосцами. Як зоз животнима так и професийнима. Шицки их пробуєме ришиц и вибориц ше з нїма и знова ше дзвигнуц и гордо ходзиц. За Мирослава Виславския  мож повесц: то прави борец, то особа хтора заслужує увагу, насампредз же у своїм живоце борби мал вельо – и як фодбалер, а ище вецей як спортски роботнїк.

Народзени є у Вербаше 1952. року. Ту закончел основну и стредню школу, Школу школярох у привреди, напрям електро фаху. Одроснул у фамелиї хтора була прихильна ґу спорту – ґу фодбалу. Мал двох старших братох од хторих Йоаким, Киме, познати фодбалер ФК „Партизан” и репрезентативец тедишнєй державней селекциї Югославиї.

– Мушим надпомнуц же и мой оцец бул даскельо роки предсидатель вербаского ФК „Радник”. Пред Другу шветову войну то бул клуб хтори оформени при фабрики цукру, а волал ше „Дулцис”. По войни клуб пременєл мено до „Радник”, а тото мено мал по 1961–62. рок кед постал ФК „Комбинат”. Теди у Клубу бавели велї Руснаци, ґолман бул Яков Хромиш Яша, а бавели и Юлин Бесерминї, Йовґен Чижмар… Аж од 1969. року Клуб ноши мено ФК „Вербас” – гварел Мирослав Виславски.

Мал тринац роки кед бавел у екипи пионирох, и на єдним турнире у Кули достал перше припознанє – диплому. Кед постал полнолїтни почал бавиц у першим тиму. Но, як почали першенствени змаганя, одбавел перши три кола за Клуб, а вец го тедишнї тренер положел шедзиц на лавку.

– Мушим припознац же сом бул твардоглави и нє було ми право же сом резервни бавяч. Насампредз же сом бул стаємни член репрезентациї Войводини на турниру Републикох и Покраїнох хтори ше теди бавело. То були моцни турнири, бо бавели и нєшка познати фодбалере як цо: Николич зоз Червеней Гвизди, Шуряк и Мужинич зоз Гайдуку, Бориша Дьордєвич и велї други. У вербаским Клубу теди бул тренер Дьордє Бєлоґрлич з хторим сом ше повадзел и ришел сом пойсц до войска – гварел Мирослав Виславски.

КОПАЧКИ, ФУНКЦИЯ, ЧИ ШКОЛА

35 VislavskiКед одслужел войско мал нєполни двацец роки, а теди ФК „Вербас” превжал його брат Киме, та нє сцел буц у тиму вєдно з нїм, алє ище єден кратки час бавел у коцурскей Искри. Нєодлуга потим, вибрани є на професийну функцию до тедишнєй Покраїнскей Конференциї социялистичней младежи Войводини, кед почала його политична кариєра, алє предлужел и спортску.

– Концом седемдзешатих рокох сом бул член младежскей комисиї у ФК „Войводина”, а пошвидко сом бул вибрани и за предсидателя тей комисиї. У тим периодзе, кед сом водзел млади тим Войводини, Клуб освоєл два першенства, три раз зме були у финалних змаганьох, а трираз зме освоєли КУП. Мали зме барз вельо успихи и то бул єден барз фини период у моїм живоце. Теди сом роздумовал и же бим ше предлужел школовац, медзитим, любел сом фодбал, та сом ше за ньго опредзелєл – гварел Мирослав.

У чаше „Йоґурт револуциї” хтора ше збула 1988. року, бул на  функциї предсидателя Општинскей конференциї Социялистичного союзу роботного народу Стари Город – Нови Сад. Понеже бул зменєти у теди применєней системи „диференцияциї”, поставени є за предсидателя „Кроация осиґураня” Риєка. Но, и тото поставенє нє тирвало длуго, прето же 1991. року почала война на тих просторох.

ФЕНОМЕН ОДБОЙКИ

До Одбойкашского клубу „Войводина” на место ґенералного секретара є вибрани 1991. року, алє пошвидко го вибрали за ґенералного директора Клубу. На тим месце бул дзешец роки хтори паметаме по економскей кризи, санкцийох и бомбардованю.

– До одбойки сом вошол, так повесц, случайно кед ми тедишнї чолни чловек ОК „Войводина”, Райко Кияц, зверел водзенє маркетинґу за Клуб. То були мойо найкрасши и найлєпши дзешец роки у спортским анґажману. Мушим надпомнуц же одбойка теди була на уровню аматерского спорту. Нє придава- ло ше вельке значенє тому спорту як фодбалу и кошарки, то бул спорт у хторим нє були применьовани професионални принципи. Шицко од себе сом дал же би ше одбойка афирмовала на єден маркетинґски способ и же би як спорт достала векшу афирмацию у Новим Садзе, Войводини и СР Югославиї. Од теди одбойка, дзекуюци моїм численим сотруднїком и приятельом, постала феномен Югославиї. До того часу одбойкашски змаганя провадзели максимално 400–500 нащивителє, а после пременкох хтори зме запровадзели, найвекша гала за одбойку хтору зме теди мали –  СПЕНС, мала вецей як 10 000 патрачох. Теди ОК „Войводина” була дзевец раз шампион держави, пейц раз була побиднїк КУП-а Югославиї, раз була побиднїк Супер КУП-а и освоєла треце место на змаганю Файнл фор КУП-а шампионох 1996. року у Болонї. То бул найлєпши пласман наших спортистох после санкцийох. Теди Клуб на рахунку мал милион марки, а нєшка анї блїзко тельо евра – надпомнул Мирослав Виславски.

Мирослав при навиячох бул барз популарни и єден є з ридких спортских функционерох хторому преполна гала СПЕНСА скандирала у знаку почитованя за брилиянтне водзенє Одбойкашского клубу „Войводина”. Ище вше ше памета одбойкашске змаганє Войводини процив италиянскей екипи Сисли, стретнуце хторе ошпивали навияче „Воши”. Теди змаганє у СПЕНСУ провадзели вецей як 10 000 навиячи. Нажаль, од теди по нєшка, за 16 роки, ОК „Войводина” освоєла лєм два першенства.

СПОРТ И ПОЛИТИКА

После тей успишней кариєри на чолє ОК „Войводина”, єден час бул и на чолє Фодбалского клубу „Войводина”. Теди бул на добрей драги же би повторел успих яки направел зоз одбойкашами. Гоч бул у явносци и медзи спортистами припознати,  тедишнї сотруднїки коло нього нє препознали його схопносц и вельку енерґию хтору нєсебично укладал.

– После виберанкох 2000. року настали пременки у шицких пасмох системи, та и у спорту. У ФК „Войводина” вибране нове руководство, а за предсидателя ФК „Войводина” бул вибрани Миодраґ Костич, познати бизнисмен. Правел екипу коло себе, та поволал и мнє. Думал сом же сом коло тих людзох вєдно з нїм годзен дацо направиц, а спокуса за мнє була и то же Клуб нє бул барз успишни. Добре зме робели накадзи нас банални ствари нє роздвоєли. Теди тренер у Клубу бул Беквалац, хтори такой на початку першенства страцел три змаганя прецо задзековал на тоту длужносц. Костичови ше то нє пачело, та од мнє глєдал же бим го врацел до Клубу. Я таку обовязку нє сцел прилапиц и достал сом одказ после дзешец мешацох на длужносци директора Клубу. После того зме ше  суздели, достал сом суд же сом нєлеґално одпущени зоз роботи, алє сом после трох дньох заш достал одказ, алє тераз леґални – гварел Мирослав.

За тот кратки час хтори препровадзел на длужносци директора  у ФК „Войводина” зоз численима позитивнима пременками у представяню явносци Клуба направени даскельо значни крочаї. Памета ше запровадзену манифестацию „Шицки Войводиново ґенерациї” кед на ревиялним змаганю пред 10 000 патрачами на стадиону бавели вецей як двацец дакедишнї бавяче зоз шампионского составу сезони 1988/89. После тей манифестациї, подобни вецей нє були орґанизовани по нєшка.

351 Vislavski

ПОСЛЕ ШИЦКОГО – НОВИНАР И ПУБЛИЦИСТА

Новинарска кариєра Мирослава Виславския шлїдзела после кариєри: роботнїка у фабрики, дружтвено-политичней кариєри, функционера у политики САП Войводини и Нового Саду, комерциялисти маркетинґ менаджера, спортского функционера. Точнєйше од 2002. року.

– Векшу часц моєй новинарскей кариєри сом реализовал у телевизиї. За дзешец роки сом реализовал коло 1 500 емисиї рижних жанрох. Углавним були у вязи зоз спортом. На ТВ „Єсенїн” и ТВ „Панония” мал сом емисию хтора ше волала „Контранапад” у хторей сом пробовал спорт спатриц зоз єдного другого угла, указац на велї нєправилносци и нєправедни обставини у спорту. Така була и емисия „Спорт зоз другого угла” дзе сом зоз собешеднїками ошвицовал проблеми у спорту и критично их спатрал. Емитовани були и емисиї пошвецени Олимпийским бависком як цо „Вочи Атини 2004”, „Олимпийски огень” и документарни сериял „Богове Олимпу” – гварел Мирослав Виславски.

Кед бул вируцени зоз спорту, кед го зменєли з места ґенералного директора ФК „Войводина” 2001. року, написал и першу кнїжку под насловом “Велька забуна”, а 2011. року и другу кнїжку под насловом „Контранапад”. Початком того рока, зоз друку вишла и треца його кнїжка „Нови контранапад”. Теми кнїжкох – спорт и нєправда у спорту.

Од 2002. року кед ше пошвецел новинарстве, нє бул нїґдзе у стаємним роботним одношеню. Мал статус шлєбодного новинара, а надополнєнє за свою вредну роботу обезпечовал зоз маркетинґом. Гоч є уж штири роки у пензиї, ище вше водзи борбу за праведни спорт.

НАГРАДИ И ПРИПОЗНАНЯ

Од першей дипломи хтору Мирослав Виславски достал як тринацрочни член пионирскей екипи фодбалского клубу зоз Вербасу, по нєшка достал числени припознаня. На функциї секретара СИЗ-у за студентски и школярски стандард достал Орден роботи зоз стриберним венцом (1986.), Стиберну плакету Титового фонду (1985.), вецей Повелї, Плакету ОК „Войводини” (1996.), Статуу велїканох ОК „Войводини” (2001.), Спартакову награду (1999.), Плакету ОК Союзу Войводини (2011.). Як новнар 2011. року достал награду Дружтва новинарох Войводини „Яша Томич” (2007.), припознанє Здруженя спортских новинарох Сербиї (2011.) и Припознанє за животне дїло Здруженя спортских новинарох Сербиї (2012).

(Опатрене 120 раз, нєшка 1)