Будовал по цалей дакедишнєй Югославиї

автор Владимир ДЇТКО 13. юний 2021

Мирослав Ждиняк, муляр зоз Шиду, пензионерски днї препровадзує так же є вше активни,  гоч вецей анї нє мурує. Його робота то парасценє, обрабя даскельо гольти жеми, и шлєбодно мож повесц же з польопривреди и жиє. А свою майсторску приповедку почина од самого початку

Накадзи у майстра муляра Влади Жмури у Шидзе добре виучел ремесло, пошол робиц до „Ґрадєвинару” до Вуковару, и то на перше на будовалїщe у Илоку.Нє робел сом длуго, лєм дас рок, а вец 1972. року сом пошол до войска. Кед сом ше врацел, ище 14 роки сом остал у „Ґрадєвинару”. Будовали зме будинки за познати Комбинат „Борово” и ПИК „Вуковар”, а роботи зме мали и у Оджаку у Босни, потим у Заґребе, та аж и у Шибенику дзе ше теди будовали готели у одпочивалїщу „Соларис”. Моя фирма конкретно будовала готел „Андрия”. После моря сом ше ознова врацел до Вуковару и робело ше и у тим месце, алє и у велїх других: Ловасу, Товарнїку, Томповцох и Берку. Робел сом у спомнутим подприємстве по яр 1986. року и мушим припознац же ми допило нєпреривно путовац, та сом одлучел поглєдац роботу у Шидзе приповеда Мирослав Ждиняк.

РОБЕЛО ШЕ, ИШЛО ЗА ДИНАРОМ

Ище даскельо роботнїки з того подруча ше врацели вєдно з Мирославом и почали робиц у Будовательним подприємстве „Ґрадитель”. Теди будовательство було у розмаху и будовало ше будинки за биванє у населєню „Восток” у Шидзе. И у тим подприємстве одходзел робиц на терен вельо далєй, та аж и на морйо, до Риєки, а после двох рокох наш собешеднїк пременєл фирму и почал робиц як муляр у Водопривредним подприємстве „Шидина” у Шидзе. У тот час ше кладло вельки бетонски коцки на побрежє потока Шидини, окреме тамаль кадзи преходзел през город, а будовало ше и менши преходи прейґ яркох (каналох) у хотаре, алє и вшадзи дзе требало.

О даскельо роки Ждиняк ознова пременєл роботне место, и 1996. року прешол робиц до Индустриї меса „Срим”.Там сом робел на отримованю и то була лєгчейша робота як пред тим. Медзитим, о даскельо роки ше нагромадзели проблеми з дїлованьом клальнї, и 2002. року фирма вошла до предликвидацийного поступку, алє я и после того ище остал робиц. Мал сом уж здравствени проблеми и у шпиталю у Сримскей Каменїци оперовал сом плюца. Пошвидко сом достал трецу ґрупу инвалидносци, пошол два роки на Биро роботи, а вец 2004. року и до пензиї. Од теди мам вецей часу и як ми здравє дошлєбодзує, так обрабям даскельо гольти жеми гвари Мирослав.

ЦАЛИ ЖИВОТ У ТАРҐОВИНИ

У розгварки зоз Ждиняком дознаваме и о його фамелиї. Оженєл ше 1975. року зоз Ану хтора по походзеню зоз Вашици, а потим ше им народзел син Желько. Перши рок малженства жили у Мирославових родичох, оца Кирила и мацери Леони, а вец  збудовали хижу дзе и нєшка жию. Хижу нїґда нє було лєгко збудовац, алє олєгчуюца околносц була тота же Мирослав муляр, а у тей роботи му помагали и колеґове муляре. До бешеди ше уключує и Ана хтора пензионована тарґовкиня. Закончела тарґовецку школу 1969. року у Шидзе и такой почала робиц. Робела сом у предавальньох мишаней роби, углавним у самоуслугох и то лєм у Шидзе. Там сом „випекала ремесло” окреме у самоуслуги у центру городу дзе шеф бул Мирко Цикуша. Робела сом ище у двох самослугох, у населєню „Восток”, а єден кратки час и у самоуслуги при Руским дворе. Кед нєшка чуєм як ше роби у предавальньох, видзим же було иншак док я робела. Ми у школи мали аж и предмет „справованє ґу муштерийом”. Траґовец мушел бул любезни и нашмеяни, и знало ше случиц же сом анї нє сцигла фриштиковац кед налоґа у предавальнї, або кед нам сцигнє роба хтору треба прияц здогадує ше Ана на прешли часи.

А нєшка ше, як и кажда ґаздиня, стара о обисцу, люби вишивац, цо нам и указала, гоч лєм часточку своїх роботох хтори вишила у остатнїх рокох. Тиж люби и квеце хторе допатра и так на хасновити способ препровадзує шлєбодни хвильки.

У Ждиняковей фамелиї, так як и у скоро каждей другей фамелиї, найважнєйше здравє, а складаю ше обидвойо же и пенєжу, алє и шицко друге вше будзе тельо же годно скромно жиц.

УЧАСТВОВАЛ У РОЗБЕРАНЮ РУСКЕЙ ШКОЛИ

Мирослав добре памета же док бул хлапец, а и леґинь, нє одходзел до Рускей школи як активиста або член даякей секциї, алє як Руснак вше любел пойсц як патрач на даяку програму дзе ше виводзели руски танци и шпиванки. И нєшка памета кед ше 1968. року валяло стари будинок Рускей школи, та бул на мольби валяня на закрицу будинка.

БЕЗ БРИҐОХ НЄ МОЖ

У нєшкайших часох барз чежко достац роботне место, а Ждинякових бриґує же им син Желько ище вше нє заняти. Кратко нам гварели же робел дзевец роки гонорарно у тедишнїм Радио Шиду як тонски технїчар, алє нажаль, остал без тей роботи.

(Опатрене 51 раз, нєшка 1)