Бул то лєм кратки оддих… Part Three

автор м. перкович 27. марец 2022

Анї рок нє прешол одкеди сом першираз вихасновала тот наслов за текст, и менєй од рока, робим то по треци раз. Перша причина було огляднуце на расистичну политику цо ше у явносци вола „заходни швет” процив Народней Републики Китаю, а пре ирационалну потребу же би ше нашол виновнїк за пандемию вирусa Ковид 19. Виновнїк муши буц звонка „заходного швета”, бо ше тот швет видзи як праведни швет. Источашнє у шерцу заходного швета, ЗАД, после расистичного злодїйства – бруталного забойства Афроамериканца Джорджа Флойда, хторого забил полицай, та пришло до масовних побунох ширцом ЗАД. Други раз сом вихасновала тот наслов кед у Сербиї вибили демонстрациї  на хтори держава тиж одвитовала брутално.

Треци раз го хаснуєм, бо єдна зоз империялних силох на планети, у складзе зоз лоґику каждей империї през историю, окончела аґресию на Україну. И, з оглядом на нєрозришену економску кризу зоз 2008. року, пандемия хтора пребудзела тоту кризу, тото злодїйске подняце империї (империї и нє маю иншаки, лєм злодїйски подняца), цалком лоґичне. Як цо модерней епохи, буржоазней, примерани расизем и фашизем. Менєй од рока, мета расизму вецей нє Китайци, алє Руси. Тоту заменлївосц жертви, у кратким термину, добре описане у „Диялектики просвитительства” Теодора Адорна и Макса Хоркхаймера, як и у култним роману „1984” Джорджа Орвела.

И треци раз, менєй од рока, положим исте виреченє у тексту: „Зочена з потребу затримац контролу у кризней ситуациї, система нєминовно виголї свою насилнїцку природу, и на ґлобалним и на локалним плану”.

Економска криза на планети уж длуго тирва, пандемия ю оголєла на свой способ. Прешлого року зме патрели класни зраженя знука державох. Тераз зраженє помедзи медзинародну буржоазию, а прейґ хрибта роботнїцкей класи. То значи – аґресия на Україну нє поларизация „заходни швет и други”, Руска Федерация заходни швет, капиталистична держава. И найменши европски держави можу вериц же Руска Федерация (восток Европи), якаш заостата жем… а у рядошлїду европских державох и нєшка кральовини и князовства, цо нєвироятна историйна заостатосц у 21. вику. Аґресия на Україну нє у виковних одношеньох руского и українского народу (народи модерни политични концепт зоз конца 18. вику). И, аґресия Рускей Федерациї нє нєцивилизацийна дїя. То праве тото цо цивилизация (цивилизация значи дружтво орґанизоване до держави), то держава, була вона деспотия, чи город-держава антики, або штредньовиковне лєбо ренесансне кральовство, гоч модерна република або уставна монархия, и, тиж так – була вона социялистична держава – то лєм – апарат примушеня класи на власци, котра нужно хаснує насилство. Або кратше – цивилизация то насилство, то милитаризем и война. У шицких формох. 

Аґресия Рускей Федерациї то тото цо у капиталистичним швеце, як и у скорейших епохох цивилизациї, держави и класи на власци робя кед су у економскей кризи. Реформация у ренесанси нє ствар Мартина Лутера, алє економскей кризи феудализма. Французка револуция нє пре Луя XVI, алє подполна криза феудализма. Перша шветова война нє пре Ґаврила Принципа, а анї Друга шветова война нє пре Адолфа Гитлера – алє пре кризу капитализма. Аґресия на Україну нє пре Владимира Путина, алє пре кризу капитализма. Розлика же модерни швет, або капиталистични швет, пре розвиту технолоґию тото роби вельо частейше як цо ше то случовало у скорейших епохох, и вельо горше за людзох. И як то написал Карл Маркс – капитализем кризу ришує так же витвори – ище векшу кризу. После двох шветових войнох, тота ище векша криза нєпреривно грожи з нуклеарну войну, на хтору ознова патриме.

И, най надпомнєм – у цивилизациї, тей класней, злодїйскей орґанизациї одкеди настала пред пейцома милениюмами, єдина леґитимна война, ище од часу раба Спартака, лєм класна война потлачених.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 41 раз, нєшка 1)