Ярослав Варґа з Нового Саду ше у септембру 2013. року уписал на Ужгородску богословску академию Блаженого Теодора Ромжи на Закарпат’ю, у України. Одслухал шицки предмети и положел шицки испити на першим року, а вец школованє предлужел у Канади. У Отави, после положеного анґлийского язика, планує започац богословски студиї на Универзитету св. Павла (st. Paul University).
Ярослав Варґа єден з ридких младих особох хтори одлучел уписац ше на богословски студиї. Гоч є по фаху ґрафични инжинєр, ище як дзецко жадал буц священїк. Вироятно же фамелийне окруженє и воспитанє мали вельки уплїв на його вибор.
– Мой оцец паноцец та, як и кажде дзецко, и я ше упатрал на родичох. Медзитим, як сом одрастал и дозревал, обачовал сом и други боки мойого будуцого занїманя, менял думаня, та сом преходзел и през фазу кед сом бул револтовани и кед сом ше сцел пренайсц индзей, на иншаки способ. Закончел сом Висшу технїчну школу у Новим Садзе, на напряме – ґрафичне инжинєрство, алє сом на самей одбрани дипломскей роботи похопел же то нє мой швет, и же ме психолоґия, теолоґия и филозофия баржей прицагую – гвари Ярослав.
Понеже бул одмалючка активни у Каритасу, гвари же з часом зрозумел же кед помага людзом, гоч и волонтерски, теди є и задовольни, та подумал же таке годзен робиц цалого живота. Тото чувство му помогло кед ше ламал при одлуки о дальших студийох.
– Прейґ Каритасу сом мал нагоду упознац велїх людзох и здобуц рижни искуства, бо ше у його рамикох нє орґанизовало лєм духовни стретнуца, алє и рижни друженя, акциї и путованя. Думам же бим як священїк могол буц ище активнєйши. Хлоп треба же би бул, на першим месце, добри супруг и оцец. Паноцец нє лєм биолоґийни оцец, алє и духовни, котри облапя єден ширши круг людзох, ма можлївосц и обовязку помагац, любиц и старац ше о других. Одкеди сом почал роздумовац цо за мнє християнство, похопел сом же ми то потребне, же чежим ґу тому и же то моя драга – гвари Варґа.
ДИСЦИПЛИНА СТРОГА, ЗНАНЄ ВСЕСТРАНЕ
Ярослав бул першираз у України на паломнїцтве, дзе з єдну ґрупу младих нащивели и Мукачевску епархию. Теди одлучел же ше упише праве на Ужгородску богословску академию Блаженого Теодора Ромжи.
– Було то интересантне дожице, и туристично, и з историйного аспекта. Обиходзели зме стари краї одкаль походза нашо предки, и то ме прицагло. Нашо семинаристи углавним одходза студирац до Риму, алє я ше такой опредзелєл за тоту Академию.
Прияли ме, и у єдним семестру сом мал 14 предмети. Студиї тирваю 7 роки, 4 мешаци по єдним семестру. Орґанизация на Академиї и у интернату строга. То заварти тип студийох, ґрупи вельки, маю и до 70 семинаристох. Дисциплина на високим уровню, алє и знанє хторе ше достава – наглашує Варґа.
Политични обставини у України и зраженя хтори настали, очежали школованє и, вообще, саме пребуванє на тих просторох. Ярославови ше удало звладац и положиц шицки предмети зоз першого року. У авґусту прешлого року пошол до Отави предлужиц академски студиї на Универзитету св. Павла, т.є. на Институту Андрея Шептицкого за восточни Християнски студиї, зоз пребуваньом у Українским греко-католїцким семинару Святого Духа. Шицки положени испити му припознати, лєм треба же би перше положел анґлийски язик, та вец годзен поряднє предлужиц студиї.
– То Теолоґийни факултет хтори на висшим уровню як Ужгородска Академия. Студиї отвореншого типу, тирваю 6 роки, а єст 5 предмети по семестру. Од студентох ше вимага вельо читац и писац есеї, барз ше почитує самостойни роботи. Окрем грекокатолїкох єст и православцох, протестантох, католїкох, атеистох и студентох других релиґийох. Дзепоєдни преподаваня шицки студийни ґрупи слухаю вєдно, та мож достац вельо ширше знанє. Под час студираня кажди студент ше индивидуално формує, а у тим му помага владика и комисия. Дахто закончи студиї и постава професор теолоґиї, дахто диякон, священїк, лєбо вироучитель – толкує Ярослав.
ВИРА ЯК КАЖДОДНЬОВОСЦ
Ярослав препровадзел осем мешаци у Канади. Гвари же, гоч там правила и темпо живота цалком иншаки як ту, у нас, нє побановал же ше одлучел на тот крочай.
– Штредок иншаки, либерализем на високим уровню, шицко допущене, а стандард шицко тото оможлївює. То дзекеди барз нє добре, бо ше шицко достава як „на танєру”, кажде роби цо надума. Людзе звикли же шицко роби на ґомбичку. Швидко и лєгко ше мож опущиц, та би праве тоту вельку шлєбоду хтору сом спомнул, требала провадзиц и велька одвичательносц, а то нє вше так. Алє, хто порихтани на самоконтролу, там мож наисце крашнє жиц – гвари Варґа.
За два роки ше требало звикнуц на три цалком розлични штредки, пременки клими, иншаки часово зони, як и саме ушоренє и способ живота у державох…
– У Ужгороду ми покус хибела шлєбода, бул сом сциснути. У Отави сом мушел сам себе поставяц гранїци. Кед ше так нагло меня околїско, преходзи ше през три фази културного шоку (culture shock): перше шицко интересантне, нове, нє мож знац цо перше поопатрац и пробовац. Потим настава носталґия, хиби вам дом, нєт чувства припадносци. На концу ше велї науча ношиц зоз тим, прилапя тото цо добре, а одруца тото цо их гамує.
– Думам же сом ше у Канади пренашол. Барз вельки упечаток на мнє охабели нєдзельово Служби, котри дакус иншаки як у нас. Интересантне же людзе после Служби нє иду дому, алє ше оставаю дружиц. Єст окремна сала дзе ше шицки после Служби сходза, вше дахто принєше дацо за заєданє и так то постало обичай. То барз позитивне, бо на таки способ людзе медзи собу блїзши, тримаю ше вєдно, представяю заєднїцу у правим смислу.
Мнє особнє вше хибели помоц и друженє медзи фамелиями у наших парохийох. Ту дзе сом нєшка, шицки чувствую же вира и живот повязани, же вира состойна часц каждодньовосци. А то би и требала буц сущносц – закончує Ярослав Варґа.■
