Важне у себе почувствовац руски ґен

автор а. балатинац 2. май 2020

Андрея Маґоч родом з Вуковару, алє дзецинство, як и половку свойого живота, препровадзела у Петровцох. После законченого факултету у Осєку єден час робела у просвити, а нєшка є на цалком иншаким роботним месце и у другим варошу на Дунаю.

Петровци мали валал при Вуковаре, алє окремни на свой способ. Думам же ше велї зо мну зложа кед повем же каждому його валал найкрасши и наймилши – почина бешеду Андрея, хтора з Вуковару, алє дзецинство препровадзела у дїда и баби у Петровцох хтори з нїма жили. Оца страцела на свойо 8 роки, та ше о нєй и о єй братови Даворови старала мац Анкица.

– Кажди дзень зме одходзели вечерац до дїда и баби, оцових родичох. Нє було то нє знам яке виварйованє, були то хлєбик з млєком, лєбо замешка на столє, алє нам то було цошка найсмачнєйше, можебуц и нє нательо пре саме єдзенє, алє пре тото цо потим шлїдзело. Обидвойо нам приповедали вшелїяки дожица з їх живота и малженства, а ми з братом шедзели и слухали з полну увагу. Були то красни часи – покус носталґично о нїх и сама приповеда.

Перши штири класи основней школи Андрея закончела у Петровцох, а по осму класу ходзела до школи у Вуковаре дзе предлужела школованє и у Ґимназиї. На Филозофским факултету у Осєку Андрея дипломовала горватску литературу.

– По закончених студийох було чежко найсц роботу у фаху. Длуго сом нє робела, а вец ше нагоди за доставанє роботи шоровали єдна за другу. Робела сом у даскелїх основних и стреднїх школох и можем повесц же ми то були барз красни часи. Любела сом робиц з дзецми – гвари Андрея хтора после одредзеного часу учальню заменєла з канцеларию. Почала робиц у Новим Садзе у „Сербияґазу”.

– Видзело ше ми же бим таку роботу нє требала опущиц и преселєла сом ше до Нового Саду. Тераз робим у кадровскей служби спомнутей фирми и гоч робота цалком иншака од тей цо сом робела, я барз задовольна – гвари Андрея.

ЛИTЕРАТУРА НА ПЕРШИМ, ПУТОВАНЯ НА ДРУГИМ МЕСЦЕ

З оглядом на часи у яких жиєме, опитали зме ше єй же цо ю окупирує у шлєбодним чаше.

– Кнїжки, кнїжки и лєм кнїжки – з ошмихом гутори наша собешеднїца. Та, вец нє чудне же тота любов ґу кнїжком резултовала з тим же дипломовала на литератури.

– Литература насправди цошка окремне. Ма вельку моц висловйованя и вельки уплїв на чловека, на його способ похопйованя шицкого цо го окружує. То националне богатство єдного народу, єднак так як цо и наша руска литература часц нашого идентитету – прешвечена Андрея, хтора ма ище єдну любов. Люби путовац. – Барз любим путовац и наздавам ше же нащивим ище велї дестинациї, а тото цо бим потераз з моїх путованьох видвоєла то нащива Тунису и Паризу. Тунис барз красна держава у Африки, а наймоцнєйши упечаток то преплєтанє европскей и арабскей архитектури и култури. Госцолюбивосц того народу ме тиж одушевела. З другого боку, Париз озда найкрасши город хтори сом нащивела. Вибудовани є на богатей историї, култури и уметносци, окреме сом остала без слова кед сом вошла до музею, до Лувру. Нє можем описац як сом ше чувствовала кед сом ходзела по тих його конкох, тоту красу треба дожиц – приповеда Андрея о своїх путованьох.

МУШИМЕ ЗНАЦ О СЕБЕ, ЖЕ БИЗМЕ ДРУГИХ РОЗУМЕЛИ

Андрея була член Союзу Русинох Републики Горватскей, а сотруднїк є у часописох „Нова думка”, „Венчик” и Думки з Дунаю”. У „Новей думки” ушорює литературни бок, а у „Венчику” и „Думкох з Дунаю” обявює статї на розлични теми. Замерковани и добре оценєти єй прилоги у Союзових виданьох, а окреме преклади писньох наших познатих авторох на горватски язик.

– Мило ми же читаче задовольни з моїма прилогами, бо то ми источашнє и вельки мотив же бим предлужела писац – гвари Андрея и предлужує розгварку о медийох:  

– Жиєме у часох кед сучасни технолоґиї пребераю класични форми скоро вшадзи, и у литератури, и у медийох. На интернету вельо того безплатне, алє мнє наймилше вжац новини або кнїжку и почувствовац їх боки у своїх рукох и помали, при шольочки кафи, уживац у читаню. Но, щиро, думам же нєшка млади маю иншаки приоритети и же нє барз читаю нашо класични часописи. Робела сом з младима и знам як их чежко мотивовац же би пречитали даєдну кнїжку, а и з новинами подобне. Заш лєм, апелуєм на родичох, най воспитую свойо дзеци з любову ґу читаню – гвари наша собешеднїца.

О стану младих Руснацох за Дунайом, та и ширше, о тим чи су свидоми значносци своєй националней припадносци, алє и чи им то важне у нєшкайших условийох и часу у хторим жиєме, Андрея гутори:

– Думам же млади Руснаци нєшка нє свидоми значносци националней припадносци, бо ше векшина нє чувствує як Руснаци, нє маю усадзени тот национални ґен, а то гуторим з власного искуства. А чи то вообще важне у нєшкайших условийох и хвильки у хторей жиєме, я спознала же то барз важне. Потребне знац хто зме, одкаль зме, яка наша история, култура, и шицко то важне у формованю нашого идентитету – гвари Андрея и прелужує же и єдна присловка гутори о тим же мож розумиц других, лєм теди кед перше себе упознаме.

Андрея однєдавна жиє у Новим Садзе. Вона ше з єдного городу на Дунаю, преселєла до другого, тиж на Дунаю.

– Цо повесц? Нови Сад ме обчаровал. Крашнє дожиц таку госцолюбивосц и порихтаносц людзох помогнуц у рижних ситуацийох. Нови Сад єден барз красни, мултиетнїчни город у хторим ше приємно чувствуєм. Ма душу, и поручиц бим його гражданом най чуваю тоту красу – задовольно з ошмихом закончує Андрея.

БАРЗ НАПРЕДОК НЇЧ НЄ ПЛАНУЄ

Опитали зме ше Андреї и о єй планох за будучносц, о тим цо би жадала, и дзе себе видзи у професийним а дзе на особним планє?

– Видзи ше ми же сом през живот научела же нє треба барз вельо плановац. Я волїм пущиц най шицко помали чече. Жиєм у терашньосци, хаснуєм шицко цо ми кажди нови дзень понука, а у професийним напряме вироятно як и шицки заняти, наздавам ше же будзем напредовац. У особним живоце, лєм здравя най будзе, а шицко друге уж придзе саме – гвари Андрея.

ШКОЛА ЛЄМ НА ХАСЕН

Андрея Маґоч була єдна з преподавательох на Лєтней школи Союзу Русинох РГ дзе ше учи руски язик, история и култура Руснацох. 

– Думам же така файта поучованя барз хаснує велїм дзецом хтори нє маю нагоду ходзиц поряднє на мацерински язик. Там можу научиц даяки основи на тоту тему, а напреднєйши ґрупи и вельо вецей. З другого боку, преподаваня ше одвиваю през прилагодзену програму, дзеци уча на забавни способ а у „школи” су цали дзень, но, нє учи ше вше. Єст шлєбодни час за спортски бависка и велї креативни роботнї, а з другого боку, дзеци ше дружа, упознаваю и поставаю и оставаю прави приятелє ище велї роки по законченю школи – гвари вона.

(Опатрене 288 раз, нєшка 1)