Вибера це драга, а нє ти ю…

автор лю. дудаш 18. април 2020

Приходза, так, з часу на час хвильки кед ше чувствуєш нємоцни, слаби и малючки пред силу природи. Єдни ше у тих хвилькох нє знайду найлєпше, забановани су, други, заш, праве у тим найду моци поглєдац давних товаришох, нїґда забутих, хтори ше якош вимкли спред очох, склонєли за молгу каждодньових збуваньох.

Праве у такей єдней хвильки на розум ми пришол Владимир, Владко, Паланчаї, приятель, Рускокерестурец, длугорочни успишни танєчнїк у ансамблу Дома култури, нєшка оцец трох одроснутих синох котрих вєдно зоз супругу Тамару виводзи на драгу ґу власному хлєбу у далєкей Австралиї, у Мелбурну.

Шеднєш за „машину”, оддуркаш Владимир Паланчаї, на даскельо способи, и зяви ше адреса на Скайпу, озда без гришки…

Було без гришки, и после лєм даскелїх наисце кратких порученьох протоколарного характеру, алє и пре розлику у часу од осем годзинох, кельо йому дзень старши, почала бешеда… Багнїтки у Керестуре, и у Австралиї, а шицки дома, руша ше лєм хто муши. Озда нас сили природи по хто зна хтори раз наганяю же бизме ше доволали ґу розуму…

„Поздрав и тебе”, – зрадовал ше стари приятель… „Давно зме ше нє видзели” и, почина бешеда.

КОНЦОМ ДЗЕВЕДЗЕШАТИХ ОДЛУЧЕЛИ ОТАЛЬ ПОЙСЦ

– Гей, фамелия и шицки мойо у Австралиї уж осемнац роки. Наймладши син, Давид, ту пришол як шейсцмешачни, а нєшка вибера конєчну животну драгу. Мирко, заняти у ИТ сектору и роби за єдну америцку компанию, а штреднї син Дарко, скоро пейц роки робел як професийни вояк у войску Австралиї, односно Зєдинєного кральовства, а тераз пременєл роботу, алє и далєй роби у державней служби, на царини. По шицким, Давид ше опредзелєл за найновши технолоґиї, за видео и продукцию рисованих филмох и филмских ефектох – чече Владова приповедка, лєдво ю полапац мож, алє нє понагляме, нє до драги зме анї єден, почитуєме политику минималних рушаньох и социялну дистанцу, так треба и так ше треба справовац и там и ту, гоч зоз котрого боку патриш…

– Тамара роби як вершински лоґистичар у єдним шпиталю. То значи же ше „лєм” стара о шицких набавкох, медицинских и нємедицинских, оправкох будинку, инсталацийох и шицко цо ґу тому припада и зна то добре, як и шицко коло обисца, подцагує Владо приповедку котру з часци знам, алє давно сом ю нє чул, а наисце є красна.

– Я заняти у будовательстве, мам власне подприємство и, видзи ше ми, добре ше знаходзим у тим. Озда то принєшене ище зоз Керестура, а там сом после законченей штреднєй польопривредней школи наисце вельо научел и у иншаких роботох. Даскельо роки сом робел як маляр зоз шовґром Дюром Ґецийом, потим и зоз другима… Важне знац и сцец робиц, друге придзе само по себе – прешвечени Паланчаї и предлужує:

– Ту зме пришли, гварел сом 2002. року. Озда так живот наказал и сцел. У нас теди лєм кризи танцовали – од санкцийох до инфлациї, од сушох до вилївох, ембарґох и чого шицко нє було… Бомбардованє озда преляло и остатню капку, а єдине нам жаданє зоз Тамару було голєм дзецом обезпечиц нормалне одрастанє и живот. Лорин, Тамарова шестра уж теди була у Австралиї, на остатку там ше и народзела, та зме вихасновали можлївосц обєдиньованя фамелийох, теди ше то так волало.

Було як було, алє и тот нам поступок потирвал рок и пол. Поправдзе, нє побановал сом, анї Тамара, анї у єдней хвильки. Було и чежше, було и лєгчейше, алє знаш кадзи ши рушел и цо ши виплановал, назад нє мож и нє треба ше анї оглядац. Так треба и лєм так мож крачац напредок, а прешвечени сом же часто и сами вибераме драгу. Озда тота и така була наша и чекала же би ше витворела хвилька за рушанє до швета. Наостатку, думам себе и сам, и ми, Руснаци, терашнї, нє народзени лєм у Керестуре. Коренї нам давни у Горнїх крайох, та озда и ґени преробели. Рушай за лєпшим, гоч тото лєпше нїґда само нє приходзи. Бориц ше треба и муши ше – гвари Владо, а я у себе потвердзуєм його приповедку.

Паланчайово на єдним Дьоковичовим тениским змаганю

НАЙЧАСТЕЙШИ СТРЕТНУЦА У ЦЕРКВИ

– Руснацох у Мелбурну мало єст, лєм ту и там, и то найстарша ґенерация – приповеда вон.

– Други ше помали зляли зоз шицкима другима, та коренї лєгко щезую. Чежко приповедац, Австралию треба видзиц –  приповеда собешеднїк.

– Алє ту нєт народу котрого єст у швеце, а да з нього нєт и ту. Така мишанїна и мултикултуралносц озда нїґдзе индзей на швеце анї нє постої и кажди провадзи свойо бриґи, алє кажде порихтани и помогнуц кед же затреба. Найвецей ше стретаме у українскей церкви на богослуженьох. Тамара аж и у церковним хору шпивала – предлужує Владо о Руснацох и о тим же нас єст вельо вецей коло Сиднею, алє, гоч ту, у нас, иншаки вредносци за блїзко и далєко, така роздалєносц им за стретаня далєка.

– А о кризи и пандемиї… цо повесц –  предлужує Паланчаї, – исте вшадзи и конца єй нє видно. Лєм страданє. Добре тото же ше ту зна шора, справованє и дисциплина, наостатку. Можеш исц дзе сцеш, кед за то єст потреби, алє и лєм по найкратшей драги и цо скорей. У авту можеш лєм зоз фамелию и нї зоз ким вецей. То закон, а то ше почитує. Криза, пандемия, прейдзе, уж ше и ту приповеда. Шицки, медзитим, думаю лєм о тим – а цо потим… Превельо роботнїкох одпущене зоз роботи, индустрия на клєканю лєбо уж на колєнох, а пошлїдки ище вше нє мож анї нагаднуц. Углавним, приповеда, права криза почнє аж док шицки виду зоз шпитальох, хто кадзи…

– Алє, дай, нє о бриґох, дайме себе и о красшим – гвари Владо.

– Син Мирко ше нам ма оженїц и лєдво чекаме. Так як сом ци и приповедал. То Австралия, а наша нєвеста, Фен єй мено, зоз Китаю. Будзе права схопносц и дипломатия як поускладзуєме обичаї и традициї.

Но, будзе то уж даяк, а на нїх останє старац ше о власней будучносци, наздавайме ше у лєпшим швеце яки є тераз – гвари на концу Владимир Паланчаї.

РОДЗИНА

– Оцец нас, нажаль, зохабел пред пар роками. Длуго бул на роботи у Нємецкей. Я до школи, ище и у седмей класи ходзел од баби Марї и дїда Дюру Кевеждийових, Бодянцових, а шестра Терезка лєм дакус менєй, праве є тельо и младша. Мнє було добре и так. Моєй мацери брат, мой бачи Мижо, бул вше на помоци, а и нєвелька розлика у рокох, та зме ше вше добре розумели и складали. Окрем того, я бул и у фолклорней секциї и ансамблу, та нас озда и то тримало ище блїжей и моцнєйше – гвари Владо.

ЄДНО НА ЄДНИМ, ДРУГЕ НА ДРУГИМ КОНЦУ ШВЕТА

– Мой покойни оцец Владо раз на Радию приповедал так же нє барз люби, алє и нє розуми, одход до Канади, бо, гат, барз далєко. Приповедал и же лєгко було йому. Кед криза даяка пришла, пришол дому за викенд, цалу соботу бул ту, внєдзелю назад и пондзелок уж бул на роботи…

Дожил и вон же зме обидвойо найблїзши його у швеце, шестра Терезка, тераз Регакова, зоз мужом и дзецми у Канади. Я зоз своїма у Австралиї, так же нас наисце по цалим швеце єст. Мац остала у валалє, чува обисце за приходи… Чи нашо оталь, чи шестрово зоз Канади.

Владимир, шедзи перши з лївого боку и Тамара стої треца зоз синами, будуцу нєвесту Фен и кумовима

(Опатрене 549 раз, нєшка 1)