ВИТКАЛА ВЛАСНИ СОН

автор люд 14. марец 2016

Барз вельо красни слова виповедзени коло Осмого марца. А вец шицки други днї, єден за другим, преходза по старим. Припознаваме, заш лєм, же велї жени вреднєйши, знаю и укажу вецей од хлопа, и нє лєм прето им „припада” 8. марец! Медзи тима котри  вше и вшадзи, и анї сами нє знаю цо им шицко идзе од рук, и Павлина Такач, пензионерка зоз Кули.

Павлина ткала, вишивала, шила… Вельо и нєшка роби, кеди ґод то час допущує. Другого мая Павлина и єй чловек Янко преславя полни пейдзешат роки малженства – златну свадзбу.

– Перше сом шила, приповеда вона, вец сом вишила Вилерово ґоблени, сила кельо сом их навишивала. Прикрашуєм писанки, так за душу, и дакус вецей, а правим и ташночки зоз материялох за рециклованє – приповеда Павлина о тим цо люби.

Коло двох, уж давно, своїх дзивкох Ясни и Лїляни, од котрих ту Марина и Николина од старшей, и Душан и Урош од младшей дзивки, шицко старчела. Робиц у дакедишнєй Штофари у Кули нє було лєгко, алє ше робело. Дзивчата були мали, супруг Янко мал своєй роботи, алє вше бул ту. Янко робел перше у Општини, а вец прешол до Осиґураньох дзе робел по заслужену пензию – приповеда Павлина о початкох, та по нєшка.

– Вец, дакеди аж и позно вноци, почала сом вишивац. У обисцу мир, шицки поукладани, та дакеди и до двох по пол ноци…

Рано од шейсцох ше робело, та Павлина ставала  и робела тото цо хлєб ношело до обисца, и сиґурносц вельо векшу од нєшкайшей.

До Кули  з Керестура приселєли вяри 1970. року. Там купели хижу од котрей остали лєм вонкашнї мури, а шицко друге прилагодзели себе и дзецом. Кед руки вредни, и кед чловек зна цо сце, укаже ше само… Шицко, алє шицко, од мебля, та по систему зогриваня, кросна, алати, машину за ґравиранє, и цо ґод лєм требало, справел Янко, о власним знаню и з власнима дзешец пальцами. Була то наисце  найвекша помоц супруги Павлини.

БАРЗ ВАЖНИ ДРОБНЇЦИ

– Почала сом зоз шицом, алє ту нє стануло, и як сом спомла, окрем ґобленох и писанкох хтори украшуєм з перлочками прекрасних фарбох, анї нєшка тому конца нєт, а так уж роками. Озда ше чловек и звикнє так „потрошиц” час, та то и нормалне, а дава и красу животу, каждому дню, мешацу, року – сциха гвари Павлина.

Найменєй треба два днї за писанку, а верце – прекрасни су, та по мешаци и мешаци за вишиту „Тайну вечеру” лєбо инше… Ташночки, торбички и подобне, анї нє рахуєм.

Тераз, слава Бог, робиме и у кулским, нашим Дружтве, за пестованє ручних роботох „Идея”. Там нє лєм Руснацох гоч их єст найвецей, алє приходза и шицки други, хто лєм сце дацо таке робиц – приповеда наша собешеднїца.

У Дружтве вше цошка нове, вше мож дацо научиц, лєбо дакого, лєбо себе.  Єст коло двацец аж надзвичайно активних. Ожили  шицко, од домашнїх роботох, та по тото цо прикрашує живот – дробнїци, алє и тканя котри од велїх вимага ознова ше учиц, лєбо ошвижиц знаня о давно забутих ремеслох (кроснох, чолноку, нїчелнїци…).

БАБОВО И ДЇДОВО РАДОСЦИ

– Домашнї кросна ми справел супруг Янко, до осатнього деталя, шрубика, або нєобходней часци, предлужує Павлина. А коло кроснох Янко справел и електронски додаток котри чишлї кельо круги намотани…

Янко на помоци и кед слово о керпарох, складаньох фарби лєбо нових идейох. Функционуєме як єдно. Окрем керпарох, под веранду лєтней кухнї на дворе уж порихтани дикинь.

IMG_1405– На яр ше сцем лапиц и до гасурох… Цепле, еколоґийне, прекрасне, а мойо! Кед ше до дачого лапим, нє знам стануц, а ище кед ми идзе од рук, нєт конца, наисце. Проблем лєм кед нє руши як швет, алє ше вец лапим до иншакей роботи, та так ознова, з дня на дзень – коментарує ґаздиня.

Радосци и шмиху найвецей єст теди кед унуки зайду до баби и дїда, поготов кед приду и на спанє. Задзераня, шмиху и ошторпованя вец тельо же обисце гучи од радосци. Двоме браца и два шестрички, од двох власних, од давна знаю дзе найбаржей мож дац себе на волю. У баби и дїда.

– А кед ше случи же унуки огладня, та и на годзину по пол ноци треба по хлєб, цепли и швижи. На щесце, нєдалєко пекара отворена  цали дзень и цалу ноц, та нєт бриґи. А як унуком  нє исц за дзеку… ша нашо су, найвласнєйши и наймилши, ошмихую ше Павлина и Янко своїм радосцом.

– Цесне и наисце плодне сотруднїцтво маме и зоз рускокерестурским дружтвом „Байка”, гвари Павлина.  Як би и нє сотрудзовали кед робя исте, гоч Кулянки дакус младши по орґанизованосци, алє то нє хиба.  Там дзе єст вецей жени, вецей  єст и идеї котри вредзи  витвориц. Вше мож дацо научиц.

– У Керестуре зме часто. Ище маме своїх найблїзших у валалє, алє и  родзина и познати там… Хибя лєм затрацени обичаї. Дакеди ше сушедства зберали на помоц и без поволанки. Лапай ше до роботи, та то ци то… Помагай, та и тебе поможу. Чи слово о привеженей кукурици лєбо даякей иншакей помоци… У Кули ше то траци. Щесца ма лєм наша Ясна, єй сушедство и далєй так функционує, алє коло нас то замарло –  потвердзую и Такачово.

Безчислени ґоблени, нажаль, нашим дзивком нє интересантни, гваря Такачово, алє ше Ясна, заш лєм, кеди-нєкеди лапа до писанкох.

Писанки, керпари и други тканя наисце часц обисца Такачових. Обисца и живота. Сами себе скрали живот и прикрашели го так як сцели, жадали и любели. Ту ручни роботи, ту майстрованя и як найвреднєйше, два дзивки и штверо унучата, а шицко то лєм прето же знали же мож вишиц свойо сни, кед ше сце, люби и зна…

КРАСА ЖИВОТА

Почала зоз шицом, алє ту нє станула, и як спомина, окрем ґобленох и писанкох хтори украшує з перлочками прекрасних фарбох, анї нєшка тому конца нєт, а так уж роками. Чловек ше звикнє так „потрошиц” час, та то и нормалне, а дава и красу животу, каждому дню, мешацу, року…

ШИЦКО СТАРЧА

– Руснаци у Кули дакус розошати, та ше було чежше стретац покля нє почало робиц Руске културне уметнїцке дружтво „др Гавриїл Костельник”, у чийих просторийох роби и „Идея”. Єст нас на шицких концох и улїчкох, озда хто як ше досельовал, куповал лєбо правел хижу. Старчиме зоз шицким покончиц, а то указала и остатня преслава Дня Руснацох у Кули. Тераз ше уж „Идея” почина рихтац за саям ручних роботох, вироятно под час „Републичного Фестивалу аматерских театрох Републики Сербиї”, алє о тим, потим…

Festival rucnih robotoh

(Опатрене 128 раз, нєшка 1)