Вше менєй роботи з гордовами

автор вл. дїтко 6. септембер 2021

Идзе єшень, а з ню и квашена капуста, а окреме у Сриме, и нове вино. За тото дараз були нєобходни добри древени гордови и зварки. Дакеди було наисце вельо роботи кед требало справиц нови, або оправиц стари гордов. Знаю то добре майстрове цо були у тей роботи цалого живота, а ремесло учели у мигельох од найлєпших. Нєшка скапали велї ремесла, та и тото, пинтерске, а древени гордови пошли до забуца. Владимир Ганчовски по професиї тарґовец, алє одмалючка знал як справиц добри гордов, а зна тото и нєшка. 

Сучасна технолиґия нам приноши нови продукти и звикнуца, та так и кед слово о гордовох хтори дакеди були древени, а нєшка су найчастейше пластични, лєбо з прохрому. Праве прето до забуца помалипосила и пинтерох, дакедишнїх познатих ремеселнїкох.

А видзи ше нам же то нє так давно було кед ше нє могло задумац продукцию вина и палєнки або квашенє капусти без древених гордовох и зваркох, и завартих и отворених. Праве таки случай и зоз Владимиром Ганчовским зоз Шиду, тарґовцом по професиї, а пинтером одмалючка. Одмалючка, бо Владимир ище як школяр основней школи вошол до роботи з гордовами, правеня и отримованя, гоч попри тей роботи робел и друге.

– Мой оцец Никола закончел пинтерске ремесло при єдному пинтерови у Шидзе, нє здогадуєм ше вецей презвиска, бо то давно було, знам лєм же бивал дзешка при потоку. Но, та так оцец почал робиц у винариї Горовица у Бикичу дзе ше старал о пиньвици и гордовох. Там ше и я народзел 1956. року и паметам же зме бивали у єдней хижки у хторей нє було анї струї,а воду зме хасновали з єдней цистерни хтора ше находзела опрез хижи.

Мац Йованка була ґаздиня, алє у роботи вше помагала оцови кед требало. Кед ше дакус и заробело и зашпоровало, родичи 1960. року купели хижу у Шидзе на Циґанмали, односно у Улїци 20. октобра, там за Лєтню владическу резиденцию, там ше преселєли – приповеда Владимир Ганчовски.

Наш собешеднїк далєй предлужує о тим же як його оцец и далєй робел на Горовици у Бикичу, алє и дома правел и оправял гордови по 1978. рок кед, нажаль, погинул.

И тарґовина, и пинтерство

МАЙСТОР И ДУТЯНДЇЙОШ

Владимир ище як школяр шестей, або седмей класи през лєтни фериї помали почал учиц ремесло од оца и припознава же му спочатку нє було анї кус лєгко. Трапел ше, алє сцел научиц як ше роби, та кед прешли можебуц и два роки, научел самостойно робиц без оцовей помоци. Кед звладал ремесло, щиро гвари же му требало лєм два днї же би справел гордов. Медзитим, без огляду же добре знал майсторску роботу, вон нє цалком рушел по оцових шлїдох же би виключно робел лєм тото и можебуц єдного дня з того жил. Уписал ше до тарґовецкей школи и ходзел на праксу до Тарґовинского подприємства „Центропромет” дзе 1975. року достал роботу.

Перше бул помоцнїк тарґовца у предавальнї дзе ше предавалo мебель, потим пошол до войска, а кед ше врацел, робел два роки у Бачинцох у тарґовини мишаних продуктох, односно у дутяну. О єден час ше врацел робиц до Шиду, до маґацину желєзних продуктох, вец ознова робел у предавальнї меблю аж потамаль док подприємство „Центропромет” у габи наставаня приватних тарґовинох и тарґовинских ланцох, нє препадло.

А ремесло хторе Владимир научел у младосци, познєйше ше му добре здало заробиц и даєден динарчок вецей, та правел и оправял гордови.

Приповеда наш собешеднїк же справиц гордов нє лєгко, треба звладац шицки тайни у роботи, буц схопни,односно, здобуц искуство хторе у тей, алє и у других роботох барз важне.

Таки гордовиско нєшка мож видзиц лєм на фотоґрафийох

ЯГОДА ЗА ПАЛЄНКУ, А ЗА ВИНО ДУБ

– Древо перше треба вищипац, потим шлїдзи викресованє и гобльованє же би ше достало и длуги дещички (такв. дуги) хтори ше потим складаю єдна ґу другей, а помедзи ше кладзе дикинь хтори служи як дихтунґ же би на концу з гордова нє чурело. Наприклад, кед слово о отвореним гордове, вец ше на „ставцох” муши добре згобльовац же би ше вони анї нє видзели. На концу приходза на шор обручи по мери хтори ше нацагую на гордови и тримаю их – гвари Ганчовски и предлужує же ше древо дакеди куповало у Моровичу, а часто ше случело же муштериї приношели свойо древо. За вино ше гордов правело з дубовини, а за палєнку бул звичайно з древа ягоди.

Ганчовски гвари же древени гордови лєпши як тоти прохромски, бо даваю вину и палєнки пах и фарбу. Правда, гвари вон, же з часом гордов односно древо „пиє” напой, алє накадзи вино, або палєнка одлєжа, вше з гордова мож наляц до склєняних коршовох и фляшох.

Кед ше гордов випражнї, Ганчовски гвари же го треба добре поумивац и осушиц.

– Таки гордов требало би одложиц до завартей просториї, нє шме буц на слунку, алє анї там дзе цуґ. И тото цо кажди пинтер зна , то же на кажди два три роки обручи на гордовох треба доцаговац – совитує наш собешеднїк.

Роки преходзели, а роботи було вше менєй. Нє правело ше нови гордови, та и стари, хтори ше оправяло и давало им нови живот, було вше менєй. Владимир надпомина же то нє лєгко анї оправиц стари розсушени гордов, бо кажда „дуга” муши буц на своїм месце, ознова ше кладзе дикинь помедзи и нацагую обручи. Потим ше отворени гордов дакус запари зоз горуцу воду же би затугнул, и аж теди є знова порихтани за хаснованє. Влонї, гвари, оправел лєм два гордови за палєнку, а дакеди людзе приходзели наручовац и оправяц гордови нє лєм зоз Шиду, алє и околних валалох.

Роки прицисли, покус и хорота, а тих дньох Владимир конєчно пойдзе и до заслуженей пензиї. До роботнї вше частейше заходзи ошвижиц памятки на прешли часи, гоч шицко там, алат на месце, як кед би ютре мала присц нова муштерия поєднац ше за нови гордов.

Шицко порихтане, оберачка грозна може почац

(Опатрене 41 раз, нєшка 1)