Вше ше крашнє врациц дому

автор Лидия КУХАР 1. авґуст 2021

Живот у цудзини и далєко од дому нє лєгки, a думки котри ше вше ознова врацаю до оцовщини, нє мож застановиц, алє живот полни нєсподзиваня и нїґда ше нє зна кадзи нас одведзе. Сашу Михальовскового живот пред тринац роками одведол дo Шведскей дзе и нєшка бива зоз свою фамелию. Як випатра живот у цудзини и чи ше дума врациц до свойого Дюрдьова, виприповедал нам праве Саша

Кед ше дакус огляднєме до прешлосци и закукнєме до Сашового дзецинства, можеме видзиц єдно красне и безбрижне дзецинство котре препоровадзел у своїм Дюрдьове.

– Дзецинство паметам лєм по красним. По товаришох зоз улїчки, по фодбалу котри ше бавело од рана до вечара, по франтох и вше нових бавискох котри зме сами здумовали. Видзи ми ше же моя ґенерация, за розлику од терашнєй младежи, одросла на єден вельо безбрижнєйши способ. Ми теди нє мали мобилни телефони, компютери, єдине бависко нам була фодбалска лабда котру зме нє випущали з ногох. Школски днї, тиж так, паметам лєм по красним. Ходзел сом до руского оддзелєня, и тоти школски часи ми остали у окреме красним паметаню. Шицки у оддзелєню зме були як єдна велька фамелия, було нас лєм осмеро и барз зме ше крашнє складали, а за таку атмосферу була задлужена наша учителька Єлена Кухар.

И дзень нєшка предо мну стоя ясни слики шветох котри ше у нашим обисцу славело. Як леґинє зме окреме любели исц по облїваню и по шпиваню. Позберала би ше хлопска екипа котра би зоз шпиванку винчовала Крачун, а на Вельку ноц окремна радосц була ходзиц по облїваню. Любел бим кед би ше тоти часи могли врациц голєм на минутку – приповеда Саша.

Без огляду на велї километри котри го дзeля од дому, Саша и у Шведскей отримує обичаї зоз свою фамелия и нє допущує же би ше вони забули.

– Моя супруга научела правиц капушнїки, бобальки, паску, так же ми чуваме традицию, а дзеци врацаме ґу своїм кореньом. Ту у Шведскей єст вельо сербски фамелиї зоз котрима ше дружиме, та сом свойо дзеци водзел по шпиваню, и то наисце окремни хвильки у котрих шицки уживаме – гвари Саша.

ЖИВОТ У ШВЕДСКЕЙ

По законченей штреднєй школи у Жаблю, Саша робел рижни роботи як би  финансийно нє завишел од своїх родичох, алє после одредзеного часу кед видзел же тоти роботи нєдосц сиґурни за його будучносц, ришел то пременїц. Саша шейсц мешаци бул у войску у Петроварадину, а потим му ше живот пременєл зоз кореня.

– У чаше кед сом роздумовал цо бим могол робиц и як бим могол свой живот пременїц на лєпше, сцигла ми поволанка од мойого доброго пайташа Любиши же бим пришол ґу ньому до Шведскей, у котрей вон уж даскельо роки жил и робел. После вельо роздумованя о тей идеї, одшмелєл сом ше и ришел сом пробовац цалком цошка нове. Мушим буц щири же ми вообще нє було лєгко зохабиц родичох, шестру, валал у котрим сом одроснул, алє ми у глави було же идзем пробовац, а вше єст можлївосц врациц ше. Та так и було. Того 2008. року сом пошол до Шведскей. Барз нєзвичайне чувство кед нє знаш анї дзе идзеш, нє знаш нови язик, штредок, анї способ живота котри цалком иншаки од гевтого на котри ши потераз звикнул. Як и кажди початок цо чежки и полни нєсподзиваня, таки бул и мой. Пошол сом на три мешаци, а остал сом аж два роки. То бул чежки период и за мнє и за моїх родичох, алє кед зме ше ознова стретли, було то барз красне чувство – приповеда Саша.

 

КАЖДИ ПОЧАТОК ЧЕЖКИ

– Мойо початки у Шведскей випатрали так же сом нє могол виберац цо будзем робиц. Кажда робота котра ми ше понукла, я ю и прилапел. Здогадуєм ше же моя перша робота була у месарнї, робел сом як месар, нїґда сом нє думал же будзем робиц таке дацо, алє як час преходзел, як сом почал учиц їх язик и упознавац нових людзох, так ше и робота меняла на лєпше. Можем повесц же живот у Шведскей вельо сиґурнєйши як у Сербиї. Нє лєм финансийно, алє цала система так добре орґанизована же ше нє маш потребу бац ше же чи ютре останєш без роботи, чи нє. И кед ше то случи, держава це єден час, док ше нє знайдзеш, финансийно потрима.

Мой роботни час осем годзини дньово, можем и вецей, алє нє жадам же би ми ше живот зведол лєм на роботу. Жадам свой час пошвециц жени и троїм дзецом и препровадзовац кажду шлєбодну хвильку з нїма. Можем повесц же жиєме скромно, можеме себе обезпечиц и лєтованє и жимованє и єден цалком красни и пристойни живот, цо думам же ту вельки успих – твердзи Саша.

КРАШНЄ БУЦ ЧАСЦ ЗАЄДНЇЦИ

– Можем повесц же у Шведскей живот опущени, людзе патра свойо животи и уживаю у нїм. Социялни живот барз красни, людзе ше любя дружиц, виходзиц, провадзиц час у природи, цо ми ше окреме пачи. Моя фамелия и я ше намагаме кажди шлєбодни час препровадзиц вонка, упознавац город и державу.

Ту у Малмеу, у городзе у котрим жиєме, єст досц людзох зоз Сербиї котри ту жию и робя, а нєдалєко од нас єст и сербске дружтво до котрого ходзиме. Ту людзе маю нагоду чуц свой язик, дружиц ше, черац искуства, танцовац, шпивац и ище вельо того. У його рамикох єст и фолклор на котри плануєм уписац свойо дзеци. Красне чувство кед ше позбераме, побешедуєме и кед ше дружиме зоз своїма людзми, теди нє мам тото чувство же сом странєц – приповеда Михальовски.

Саша тераз свой живот видзи у Шведскей. Нє планує ше врацици до Сербиї, алє як вон гвари, нїґда ше нє зна кадзи нас живот одведзе.

 

НЄПРЕРИВНЕ УСОВЕРШОВАНЄ

Саша бул єден з тих школярох котри нє любел школу и ученє и думал же по законченей школи ту престаню його трапези зоз ученьом. Медзитим, кед пошол до Шведскей видзел же без сталного ученя, усовершованя нєт напредованя, та так ше такой уписал на курс шведского язику, бо би без того нїч нє могол посцигнуц. Познєйше як напредовал на роботи, як ше позициї меняли, так ше требало ище усовершовац.

– Гевто цо ме живот ту научел, то же нїґда нє треба престац зоз ученьом. Цали живот нас учи важни лекциї, а на нас самих, чи их прилапиме, чи одруциме. Нїґда сом нє любел школу, алє тераз видзим же сом мал погришне думанє. Окреме ту, у тей жеми, воно барз важне. Мойо дзеци учим праве тото и наздавам ше же ме послухаю – гвари Саша.

МАЦЕРИНСКИ ЯЗИК ТРЕБА ПЕСТОВАЦ

Саша ма богату фамелию, жену и аж тройо дзеци. Найстарши син Никола ходзи до другей класи, штредня дзивка Мария ма штири роки и ходзи до оводи, а наймладши Марко ма два роки.

– Никола у школи ма сербски язик на котри поряднє ходзи, алє бим любел же би мойо дзеци научели бешедовац и по руски, а його маю нагоду учиц кед приду до баби и дїда до Дюрдьова – гвари Саша Михальовски.

(Опатрене 167 раз, нєшка 1)