Гармоникаш, ферко, майстор, лєбо рибар…

автор люд 11. септембер 2016

Наисце щесце кед у Руским Керестуре дакого найдзеце лєм по мену и презвиску з особней карти. У валалє ше муши знац кус вецей. А найсц Якима Папуґу, того хторого вам треба, нє лєгко. Розлични числа телефонох маю голєм пейцме у валалє. Алє, кед знаце же є гармоникаш, же го старши знаю як Дїда Ферка, други як Кичка, треци як рибара, штварти як гевтого цо грає на свадзбох и вешельох… Е, то уж инше. Я мал щесца, нашол сом го.

Яким Папуґа родом з Нового Орахова, но ма вецей стажу и живота у Руским Керестуре. А пришол до ньго, гвари, барз давно…

– Окрем скорейших нащивох родзини, до Керестура сом пришол седемдзешат другого, прешлого вику… До ґимназиї, нашей, рускей и єдиней. Случело ше од теди тельо того же ше анї попаметац нє да, алє сом ту и остал, ту ше оженєл зоз Славку, Цаю, як ю други познаю. Ту ше народзел син Златко, уж  є и сам свой чловек –  почина Яким  бешеду.

После штреднєй, керестурскей ґимназиї Кимо єден час робел у Орахове, а потим вше ридше. У валалє нашол тото цо му треба, себе блїзких, дружтво, приятельох…

– Потим сом робел як орґанизатор продукциї меблю, а вец ище на сто местох, а можебуц и на вецей – нє може без франти Кимо Папуґа.

– Мойо остали у Орахове, родичи и оцов брат зоз фамелию.  Старша шестра ше одала до Нового Саду, младша до Тополї, и живот кончел свойо. Мойо з Керестура пошли до Нового Орахова, а я ше, як упрекосц,   врацел назад до нашого валалу,  мнє окреме милого, и вше милшого.

Gimnazijski internat 70-tih

РИБА ОДО МНЄ СТРАХУ НЄ МА

Кимо, лєбо Кичко, „лапени” у валалє на єдним закрицу, дзе зоз Салетом Чизмаром  Русом, блїзким приятельом и вредним сотруднїком у каждей роботи, на вецей як 30 у хладку, меняли лати и  череп, у ствари, цале закрице. Одмалючка є научени же ше од нїякей роботи нє шме бац, а кажда ма буц добре поробена, и лєм так як треба. Од дїда муляра научел єдно, од оца друге, од других треце, а шицко заокружел на найвекшей шветовей бази – на интернету. Знаня ше назберало, та  тераз, з векшу лєбо меншу помоцу, нєт цо нє зна оправиц, справиц, збудовац, ришиц влагу лєбо цале закрице, обисце зредзиц так же аж. Кед треба, од фундаментох по закрице, шицко Кичко може и зна и як гваря „ключ до рукох”. Твердзи же тот хто сце, вше и шицко може научиц.

– Робел сом шицко цо ше могло и дало робиц, грал сом зоз ораховскима гудацми, и у  валалє зоз „Ґовльовима”, и „Кирдовима”, з „Идеалами”, „Кодонами”, и дзе ґод лєм требало. Други то роки були, алє нїґда нє було чежко, озда и живот бул шицким комотнєйши , та и  гудацом – памета Кимо.

Та заш лєм, гвари, и тераз памета же три свадзби у трох дньох за шором було наисце барз вельо, аж и за младосц.

– Грал сом, наисце, анї сам нє знам дзе шицко нє – ширцом Войводини. Грал сом у Мадярох, Сербох, Руснацох и Словацох, вшадзи и наисце вшадзи… Но, паметам и тото як сом млоду провадзел од… споза беґелю, та аж по бензинску пумпу. Далєй би у валалє, а пешо, анї нє могло, а гармоника поставала вше чежша и чежша… Паметам и тото же нїґда и нїґдзе нє помагало скарженє, алє власни пальци и дзека. И нє ганьба нє знац, ганьба ше нє опитац старшому,  лєбо  тому цо зна лєпше – трима наш собешеднїк.

Роками Кимо бул и спортски рибар, а тераз гвари, лєм карту плаци.

– Цо, повесц, риба уж длугши час одо мнє страху нє ма, нє старчим на беґель. А було  ме и на сцени,  и у театре, уж досц давно, (остатнїраз озда теди кед рускокерестурска школа славела ювилей). Знам же мож шицко постарчиц, лєм ше треба знац  зорґанизовац, а я якош нїґда нє мам досц часу, вше ми хиби ище дакус… А кед слово о Дїдови Феркови, мало єден челєднїк пре мнє нє „витарґовал”. Я му, так зоз франти, твердзел му же ше збунєл, же я нє Дїдо Ферко, а вон ше зоз своїма ставел, и до звади дошло…  Як ше шицко закончело, добре же и нє знам – гвари  Кимо у франти.

22 250. Ekipa multimedijalnej pedstavi 5

ДЇДО ФЕРКО – ТО НАШ ЖИВОТ

Дїдо Ферко народзени скоро случайно, осемдзешатих рокох прешлого вику. Старши є и од наших фестивалох монодрами, а и сам є цала, цалючка монодрама – на параду, слизи и на шмих.

– Нїґда сом Дїда Ферка нє хасновал за дньову политику, анї пре чийшик хасен. Вон остал людзом на вешелє, радосц и „шкрабанє и там дзе нє швербело”.  Наисце зме ше нашли и я, и Славко Орос, новинар нашей редакциї у Телевизиї Войводина. И цо повесц, Ферко добре запаметана улога у моїм живоце, а, якош го лєгко було бавиц. На концу, то наш живот, таки яки є, патрени зоз гоч котрого боку. У нїм и зґода и нєзґода, и бриґа и вешелє, и плач и шмих.

Кичко вше бул розположени, лєбо сам направел добру атмосферу, вше за шмих и музику, вше за даяку франту. Скоро же є исти як и Дїдо Ферко. Питанє лєм цо вон за майстор бул окрем фиґльованя…

– Огляднуц ше нє чежко, кед маш памятки и приятельох. Сцишнє це лєм и у гарлу и души кед похопиш же медзи нами нєт Мижа Микиту, Йолета, Любу Микиту Чеду, Цикия, Чаму и других милих… Но, гвари Кичко, и за таки хвильки єст красни ноти.

– Котуля нас тот живот кадзи сце и може, а мнє важне и  найважнєйше лєм буц вше у складу зоз мацеру природу, слунком котре нам дава шицко цо маме, приятелями зоз шицких бокох… И каждому патриц просто до оч. Главу и нє мам прецо хиляц, нї пред ким – гвари  Кичко, и Дїдо Ферко и майстор Яким Папуґа, єден зоз найвитирвалших рускокерестурских гармоникашох и езермайстрох котри ше нїда, алє нїґда, нє заганьбели за тото цо поробели.

22 Leji 2016 IMG_8620

(Опатрене 351 раз, нєшка 1)