Глєдаюци свойо коренї

автор м. афич
279 Опатрене

Нє дармо ше гвари же „крев нє водаˮ, думаюци на тото же чловека кеди-теди зацикави одкаль походзи, хто му предки, окреме кед нє жиє у своєй заєднїци, як часто случай и з нами Руснацами на тих просторох.

Єден з таких и наш собешеднїк, Томислав Надь Макаїчков зоз Земуну, алє уж дзешец роки вон и Керестурец, дзе тиж ма свойо обисце, дзе часто зоз супругу Мелиту и дзивку Гаю препровадзую викенди. Томислав по фаху транспортни инжинєр, алє цали роботни вик препровадзел як професор у штреднєй Транспортней школи у родним Земуну дзе є нєшка помоцнїк директора.

Сцели зме дознац дакус вецей о його животней приповедки, и насампредз цо го прицагло до Керестура дзе коренї його фамелиї по оцови. Приповедку Томислав розпочина од свойого прадїда Ґабра Надя, Макаїчкового котри жил на Збегньове и мал тройо дзеци, Якима, Йовґена и Павлину. Перши остал у Керестуре, Йовґен, Томиславов дїдо пошол до Кули, а Павлина до Вербасу.

ПРИПОВЕДКА О ОЦОВИ 

– Мой оцец Йовґен бул нєзвичайни, та и шмели, бо на свойо 14 роки ше вибил до швета. Нє сцел остац параст на салашу медзи Кулу и Керестуром. Робел як шеґерт на вецей местох док го на 17 роки нє мобилизовали до Другей шветовей войни. Гоч там бул лєм два мешаци, у битки на Батини бул ранєти до руки, зоз хтору остал з часци инвалид. По войни закончел електротехнїчну школу у Новим Садзе, уписал ше и на висшу, а роботу достал у Беоґрадзе у Союзней управи за контролу лєценя, дзе остал по пензию. Бул припознати фаховец, та шицки аеродроми у бувшей держави прешли през його руки – приповеда Томислав о оцовей животней драги и наглашує думку хтора оца водзела, а то – знаходз ше сам у живоце. 

– Так ше и оженїц нє сцел док сам нє купи квартель, а нє же би го достал од фирми як теди було. Постал Земунєц, оженєл ше з мою мацеру Штефицу и там ше и я народзел и одроснул як єдинєц. Оцец виновати же ме нє научел по руски, та ме прето на седем роки послал до Керестура най ше научим. Алє випадло же я керестурски дзеци учел по сербски, а нє вони мнє по руски, випатра сом ше уж теди почал „занїмац” зоз просвиту – дзечнє франтує наш собешеднїк. 

– А ту ше зявели и початки моєй професиї, гоч дакус модификованей. Кед ше ми опитали цо будзем док вирошнєм, гварел сом же будзем кочияш, дзекуюци красним памятком зоз прадїдом Ґабром кед ме вожел на прикочу з коньми хторим мена и нєшка паметам – пребера Томислав по керестурских памяткох малого рапуха.

МАЦ ДЗБАЛА ЖЕ БИ БУЛ РУСНАК

Же би як дзецко зоз мишаного малженства Томислав бул Руснак, як гвари, заслужна його мац Горваткиня, алє и микс-европского походзеня хтора одросла у Руми.

– Мац була векша Рускиня од оца. Вона нас наганяла же бизме славели обидва швета, вше ми гуторела же сом Руснак по оцови, вона отримовала вязи з нашу родзину у Кули и Керестуре и вше ме там ґурала же бим ше дружел и почувствовал як Руснак. Оцец о тим нє барз дзбал, алє боме пожадал же би ту, у Керестуре, були з мацеру и поховани, та себе за живота справели и памятнїк. Мац умарла 2008. року, та оцец потим ту купел и хижу на Новим шоре нєдалєко од беґелю, а ми ю зоз супругу вец реновирали. 

Томислав на роботним месце

САМ ШЕ ЗНАХОДЗИЦ У ЖИВОЦЕ

З теми на тему, видно же Томислав ма вельо интересованя и всестрана є особа, а интересує го од уметносци по практични роботи. Гоч бул єдинєц, гвари же го родичи цалком иншак виховали, и през животни бурї ше сам знаходзел. Уж после штреднєй школи през лєто заробел у єдного майстра, та мог пойсц на свойо перше путованє до Польскей и Чехословацкей, бо му и путованя єдна зоз милих активносцох. Док студирал тримал годзини математики, и так го родичи пущели же би ше знаходзел у живоце, алє вше му були на помоци и потримовка кед требало. Гоч сцел буц фоторепортер, удало ше му уписац до транспортней школи, закончиц и факултет, потим одслухац и двої маґистерски студиї, алє якош ше нє дало же би и одбранєл уж написану роботу зоз транспорту, та вец ше преруцел и маґистровал на фаху медзинародна економия и дипломатия. Оцец го пре принцип нє сцел запошлїц там дзе сам робел, та ше Томислав нашол у штреднєй школи хтору и сам закончел. Виприповедал нам и горки искуства о тим же ше случело же пре дзепоєдни ствари хтори нормалному чловекови чежко розумиц, нє могол напредовац у кариєри, цо дожил и його оцец, и вон, а з часци и його дзивка. Но, як гварел, у таким дружтве, нажаль, жиєме.

– Гоч сом нє думал цали час робиц у школи, бо сом заш лєм инжинєр и сцел сом ту напредовац, голєм сом участвовал на коло 20 симпозиюмох, совитованьох итд. зоз власнима и ґрупнима роботами, бул сом и судски вештак зоз транспорту, участвовал у правеню нового занїманя – транспортни технїчар. У школи сом ше тиж трудзел допринєсц и обдумал сом медзинародни екскурзиї до заходноевропских жемох и же би були и хасновити, та зме вше нащивйовали и дацо вязане за транспортни фах – толкує наш собешеднїк и одкрива же попри путованя, автомобили и швидкосц його найвекша любов, цо пренєсол и на свою дзивку Гаю, та вєдно провадза Формулу 1. Гоч Гая професийно у других водох, бо закончела арабски язик та є на докторских студийох арабскей уметносци.

– Понеже ми гоби и стари автомобили, док пойдзем до пензиї уж мам як проєкт даяки пейц „принциˮ за зредзованє. Гоч сом инжинєр, научел сом основи и велїх других роботох, та ше нє обавам лапац ше до шицкого – виволал нам свойо плани Томислав.

НАЙ БИ КЕРЕСТУР БУЛ НОВИ ДОМ

Тоту зме розгварку водзели двоязично, гоч з векшей часци по сербски, алє и на руским язику. Томислав досц того зна и по руски, а як ше одважел бешедовац толкує:

 – Гоч сом як мали нє бог зна кельо вельо научел, руски ми бул у ухох одмалючка през лєто ту, у Керестуре, ґу тому и Руске слово нам вше було у обисцу. Бешедовац сом ше одшмелєл аж кед зме ту купели хижу. Кус зоз сушедами, як сом знал, а и з родзинами Макаїчковима зоз котрима зме ше вше сходзели. Mам ту и велїх приятельох, а и добрих сушедових. Нє знам шицко ґраматично точно повесц, хиби ми и векши фонд словох, та бим любел кед би ше ревидало словнїк, бо мам лєм першу часц, добре би було и даяки учебнїк за старших цо сцу научиц по руски. 

А же Керестур, яки є таки є, и гоч є уж и нє тото цо дараз бул, заш лєм ма якуш чаривну прицагуюцосц, як писал о. Роман Миз, и то шведочи и наш собешеднїк Томислав Макаїчков. Гоч мал дїдово-оцову хижу, винїцу и овоцнїк у Каменїци, и свою викендицу у Банату, ришели зоз супругу шицко предац, уложиц до апартману у Ровиню, а сцели би купиц и векшу хижу у Керестуре. Же би було места и за числени Томиславово гобиї, як зме спомли, од старих автомобилох по столарски роботи цо научел од покойного оца. И єдного дня, чи векшином, чи голєм цеплєйшу часц рока ту препровадзовац, дзе глїбоко скрити коренї и потомки його фамелиї. 

Предки од прадїда Ґабра Макаїчкового

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ