Гранїци України – гранїци мира у Европи

автор м. рамач
557 Опатрене

Україна и Русия 1990. року були часц єдного, комунистичного швета. Нєшка то два швети. Україна постава демократична европска держава. Русия далєко од демократиї, живота и ушореня по европских правилох.

Пред осем роками Русия окупировала українске полуострово Крим и анектовала го на основи, нїби, референдума, на хторим нє гласала анї трецина жительох. Попри того, Москва потримала два самопреглашени републики на востоку України. У Донєцку и Луганску од теди людзе жию приблїжно так як у дакедишнєй Книнскей країни: воєна власц, нєсиґурносц, криминал, прервани вязи зоз шветом. Розуми ше, тоти „републики” би ше без московскей помоци нє отримали анї тидзень. Москви су потребни прето же би политично дестабилизовала и економски вичерповала Україну. Политични и економски садизем, нїч инше.

Прешлей яри Русия нагромадзела коло сто тисячи вояцох коло гранїцох з Україну. О даскельо мешаци зацагнутосц попущела. Тей жими Москва громадзи дивизиї нє лєм коло гранїци, алє и у Билорусиї и на Чарним морю. Велї у України и у швеце ше обаваю же у найблїзшим чаше мож очековац напад.

Чом би Путин нападнул миролюбиву сушедну жем одкадз му нїхто нє грожи? Же би указал голу силу, лєм прето. Кед могол без борби одняц Крим и одорвец од України Донєцк и Луганск, тераз би сцел ище вецей. Ситуация подобна гевтей 1938. року, кед Гитлер перше завжал Судетску обласц, потим и цалу Чехословацку, а европски демократиї ше наивно наздавали же ше зоз тим задоволї и охаби их на мире.

Предсидатель Русиї нє раз виявйовал же нє припознава українски народ. Українци, по його полицайским думаню, дакус заостата у розвою часц русийского народу. Кед су нє окремни народ, вон ше пита – нацо им держава? Завадза му українска история, та и ю однїма. Завадза му автокефална українска православна церква. Грекокатолїцка поготов! Путин нє скрива же його циль – обновиц Совєтски Союз. Голєм там дзе може. Билорусия и Єрмения у його рукох. З диктаторами у муслиманских державох котри дараз були часц империї ше стара тримац добри одношеня. Оставаю Україна, Ґрузия и Молдавия. Од Ґрузиї Москва одщипела Абхазию и Сиверну Осетию. Молдавию знємирює зоз самопреглашену Приднєстровску републику. Ю тиж чуваю русийски вояци.

Путин нє церпи нєзависни держави у сушедстве. Ище баржей нє церпи демократию. Демократия обераца. Дзе ше розшири, нє да ше. Одкеди вон на власци, у України ше пременєли пейцме предсидателє. То нє слабосц, то свидоцтво политичней узретосци гражданох. Предсидатель Русиї нє може задумац шлєбодни виберанки. Нє може задумац шлєбодну телевизию и шлєбодни новини. Шлєбода явного слова – перши крочай ґу твореню шлєбодних гражданох. (У Сербиї мож патриц русийски канали, та почитовани читаче Руского слова можу видзиц як випатра информованє по русийски: приблїжно так як у нас у чаше Слободана Милошевича и Мири Маркович. Нє знам як випатраю нєшкайши ТВ програми у нас. Дохторка ме радзи найсц иншаку розвагу.)

Заходни жридла явяю же Путин лєм чека конєц жимскей олимпияди же би нападнул. Векшина гражданох Русиї нє жада войну. Вони жию менєй-вецей так як и пред 50 роками, бидно. Найвекшу часц националного богатства розґрабали даскельо тисячи богаче, хтори капитал виноша до иножемства и там купую велїчезни маєтки. Баржей як од войни, вони ше боя од заходних санкцийох. Войну жада Путин и особи з його окруженя. Перше, прето же би доказал же Русия и нєшка велька сила. Друге, прето же би покарал „нєпослухну” Україну. Треце, же би подзвигнул патриотичне розположенє и змоцнєл националне єдинство. Вон и його сотруднїки нєпреривно повторюю же нє сцу войовац. Справую ше цалком иншак. Тото нє служи на чесц анї им, анї їх держави.

Швет застарани, поготов Европа. Розпатраю ше даскельо сценария. Шицки подєднак опасни. Велькей сили нє чежко нападнуц на меншу державу. История учи же чежко становиц воєну машину кед вона раз руши. Велї ше наздаваю же можлїве политичне ришенє. Ище вецей єст тих цо ше боя од найгоршого. Поцагованє гарсточки русийских вояцох 15. фебруара вони видза лєм як замасцованє очох.

Сербия, здогадуєме, припознава териториялни интеґритет України. Политични Беоґрад блїзши ґу Москви як ґу Києву, алє нє нательо же би припознал анексию Крима и окупацию часци Донбасу.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ