Да себе нє вериш…

автор м. перкович 27. април 2020

„Ти як баба Ванґа!”, гвари ми, розумлїве, з предписаней оддалєносци, заслупнута сушеда коло раншей кафи, док єй преприповедовюєм вчерайшу анеґдоту вязану за „Руске слово”. Патри на мнє подозриво, понеже єй то покус, кед  и нє цалком, випатра як потвердзенє же ствари нє чисти, же ту єст якаш, кед баш нє шветова, голєм руска конспирация. Бо, Руснацох єст мало, а зна ше же и заверенїкох нєт вельо, а кед их уж єст мало, по дефинициї цошка сцу, цошка муца и планую, найскорей шветову доминацию. Ясне як дзень.

Слухам ю, та одразу на мнє пришол шор же бим заслупла…

А, ниа, як то було, цо ше наисце случело. Вечар пред тим, вола ме главни редактор „Руского слова”, же пришол шор на мнє писац текст за колумну. Понеже тераз лєм єдно актуалне, суґерує ми написац дацо як ше мнє особнє видзи шицко тото коло епидемиї корони и єй приключенийох. Но, та, сом отворела свою власну архиву старих текстох, опатриц яки ми обсяг и кельо характери припадаю, бо то нїяк нє можем попаметац, а нє вше ше здогаднєм опитац. Отворим так, намислом, єден текст, на хторим случайно стал курсор. Прелєтла сом по нїм з очми, и ошмихла ше. Кваскаво.

„Ирационална орґанизация економиї хтора вимага мобилносц прецо скоро половку будного стану у живоце препровадзуєме на роботи лєбо у драже (…) нєпреривни страх чи и дзе знова вдеря терористи, (…), страх од вирусох и страх од вакцинох…” стої, од слова до слова, у напису обявеним влонї, 11. юния. Но, та, ниа, о нєполни рок потим, зме у тим и таким истим страху лєм тераз нє гипотетичним, алє наисце реалним, позамикани по обисцох, позлєкани од вируса. И то сом рано виприповедала коло кафи.

„Алє, як же ши знала же придзе корона?”, пита ше ми сушеда. И далєй зме обидва нє на мире, лєм пре иншаки причини.

Нє, нє знала сом. Анї нє пише же корона придзе з яри 2020. року. И, нє пише же то будзе праве корона, стої лєм же „страх од вируса”, толкуєм, и думам себе же щесце же ми гинто спомнути редактор суґеровал най место страху од вирусох и епидемийох, як було написане з першей руки, пременїм на страх од вирусох и вакцинох, бо у тот час актуални и нарастаюци бул ткв. „антиваксерски” рух. Хто зна цо би було и зо мну, и з „Руским” и з Руснацами да сом го нє послухала, цо би сушеда аж вец о нас думала… Даремно я єй и далєй толкуєм, здогадуєм ю на дакедишнї чуми, колери и шпанки, птицову, та швиньску ґрипу, та еболу, денґу, заходни Нил… надпоминам же фаховци у озбильних, алє мало читаних публикацийох, децениями спозорюю же чловечество пре актуални способ живота барз ранїве пред такима нєвидлївима гроженями, а же нєшкайше виключне спатранє здравственей системи лєм през призму капиталу, цени и шпорованя приведло до того же як ґлобална заєднїца нє маме адекватни одвит на пандемию и прето єй пошлїдки, благо поведзено, катастрофални.

„Aлє нам тото нїч нє гуторя”, реаґує сушеда, обачлїво знємирена, „лєм нам пущаю задруґарох, пари и фармерох”. Нє одвитуєм нїч, лєм єй суґестивно примахуєм… Голєм тераз уж нє дума же сом аґентура шветовей конспирациї… лєбо босорка. Алє ми нє да мира. Штудирам, а да я до „Руского” можебуц напишем же „бубуш комунизму кружи по Европи?” Можебуц ше нарок зобудзиме у праведнєйшим швеце?!☺

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 82 раз, нєшка 1)