Диплома як аксесоар

автор мария перкович 30. юлий 2019

Остатнї двацец роки, модни must have медзи политичнима елитами, вєдно зоз зацменим Аудийом и скритима рахунками на еґзотичних островох (хтори пред явносц вистар Викиликс), вшелїяк и факултетски дипломи, хтори, логично, з напредованьом тренду,  постали докторати. „Знанє то моц”, максима шицким еманципацийних рухох од енциклопедистох по нєшка, у ознова консолидованим капиталистичним дружтве после валяня берлинского мура, у политичних елитох прилапена у своїм найбаналнєйшим значеню – „знанє” як гола сила, надмоц, насилство.

Бо политична елита нє здобува академски статуси и универзитетски званя, алє, знова по лоґики капиталу, вона их єдноставно ма, як цо ма и спомнути бесни авто. Докторске званє опрез мена, то лєм додаток, аксесория ґу їх моци. Шицка бида чловека и чловечества у другей декади XXI вика видзи ше у тей потреби, жажди мац докторат. Вон такому власнїкови дава имидж интелектуалней и дружтвеней „чежини и глїбини”, подобно як цо службени луксузни авто гутори о його „успиху”. Потреба мац докторат то остатнї, уж цалком наруби преврацени одгук того цо чловека розликує од остатку природи – же свидоме людске єство постава през процес ученя и образованя, хтори вимагаї труд, час, роботу и одреканє. медзитим, нєшка тот процес, у складзе з капиталистичнима началами ефикасносци, економичносци и оптимизациї скрацени, зужени и згуснути (у случаю „докторантох” з того тексту часто и цалком прескочени) и фокусовани лєм на резултат, а то диплома, лєбо докторат. Но, як знаме, оптимални резултат ше у капитализме витворює лєм през масовну продукцию, тисячох и милионох стандардизованих униформованих, идентичних продуктох, та чи то авто, чи ципели, чи факултетска диплома. Образованє унапрямене лєм на форму и резултат, анї да сце, нє може обкеровац тоту структурну характеристику капитализма. Образованє хторе участвує на тарґовищу и постої лєм пре тарґовище, муши закончиц як плаґият, односно нєавтентичне, нєавторске повторйованє истого. Прето рижним  „докторантом” влапеним у плаґияту аж анї нє мож приквачиц даяку превельку особну вину, бо су лєм конєчна консеквенца тарґовишней лоґики у обласци образованя. Проблем вельо озбильнєйши. Перше, понеже  „нєвидлїва рука тарґовища” з образованя направела систему оґолєней кометициї и однїманя за резултат медзи людзми, младей особи хтора лєм ма ступиц до тей системи то постава прицисок хтори виволує одуперанє як реакцию дружтва. Прето жиєме у епохи хтора под налєтом антиинтелектуализму и пошлїдкового популизму. Нїби успишносц самопрокламованей елити хтора у тей системи добре плїва, лєм змоцнює тоти чувства. Друге, осамени и цихи гласи хтори процив такого стану з часу на час мож чуц з универзитетох и академскей заєднїци, дзе критика баржей ексцес як припадаюци императив, лєм потвердзенє же Универзитет, место же би бул шветло, розум и совисц дружтва, постава лєм орудїє, инструмент системи за продукцию кадровикох.

(Опатрене 51 раз, нєшка 1)