Добра кнїжка меня читача

автор микола шанта 10. новембер 2016

Єдина професийна видавательна хижа при Руснацох, „Руске слово”, при конципованю видавательного плану муши водзиц рахунку о рижнородносци читачей публики. Нє каждого року нам ше поспиши мац кнїжки з вецей обласцох, як цо ше случело того року зоз обявйованьом дзевец нових насловох.

За тих цо любя историйну литературу, порихтали зме два кнїжки – зборнїк историйних роботох проф. др Янка Рамача „На крижней драги” и кнїжку „Мадярска Горнїца” Мирона Жироша. Як ше могло случиц же од тристо тисячи Руснацох на териториї нєшкайшей Мадярскей остало лєм три тисячи Руснацох? Дзе ше страцели, як ше асимиловали, хтори дружтвени зявеня уплївовали на то? Зоз кнїжки Мирона Жироша то можеме дознац.

Найпредаванша и найглєданша руска кнїжка, звичайно кнїжка за дзеци. Вона ма свою цену пред Крачуном, кед ше рихта пакецики, як и влєце кед нашо поприходза зоз иножемства, та ше баби и дїдове, найчастейше, стараю же би им унучата научели бешедовац и читац по руски у далєким швеце, та им купую кнїжки за дзеци.

Актуални литературни живот о хторим ше звичайно приповеда, творя насампредз, белетристични кнїжки. Же у рускей литератури маме вецей поетох як прозних писательох, то евидентне. Цо лєгчейше, а цо чежше писац, нє подзековне бешедовац. Дефинитивно читаче баржей купую кнїжки приповедкох и романох, як кнїжки поезиї. Поетох ше звичайно запамета по даскелїх писньох, а прозних писательох по єдней, або двох кнїжкох. Найчежше, заш лєм, писац добру литературу, без огляду на жанр, а то тота хтора меня чловека. На лєпше, вшелїяк. Белетристични кнїжки зоз рускей литератури на тогорочним Сайме було два и то єдна кнїжка поезиї, и єдна кнїжка есейох.

У прекладаней литератури того року направени викрок. Обявена по руски наукова кнїжка о историї церковнославянского язика Любомира Белея, професора ужгородского Универзитету, єдного зоз найвизначнєйших русинистох у швеце младшей стреднєй ґенерациї, а кнїжку зоз українского преложела Анамария Рамач Фурман. Ґрупа младих прекладательох зоз Одсеку за русинистику, Ана Римар, Гелена Папуґа, Александра Лендєр, очолєна зоз доаєном нашого прекладательства Дюром Латяком, преложела на руски „Сучасну українску драму”, антолоґийни вибор хтори направели проф. др Людмила Попович и Надїя Мирошниченко. Викрок у потерашнєй пракси нє лєм тот же тота кнїжка обявена по руски, алє часц тиражу обявени и по сербски, з чим ми, Руснаци, поставаме мост за сотруднїцтво медзи сербску и українску литературу. То нагода, верим, и за афирмацию нашей литератури при Сербох и у України.

(Опатрене 54 раз, нєшка 1)