Добре ше вше з добрим враца

автор м. афич
494 Опатрене

Од давного фахового сотруднїцтва и велького приятельства, та притулєня наших керестурских студентох як своїх власних, Києвлянє Олена и єй супруг Георгий Гуменюк зоз дзивку Ирину Лукавенко, пре воєни зраженя у України, од марца, нажаль, постали керестурски вибеженци, приятелє у дома Владимира Надя Ачима.

Пришли до нашого валалу сцекаюци од войни, а на Ачимову поволанку, бо вони, як гвари, його києвски родичи, и нє могол буц на мире кед настала тота страшна ситуация. Поволал их, нє забуваюци шицко добре цо за ньго и за других наших студентох Гуменюково зробели теди кед и у Югославиї була подобна ситуация.

ГЛЄДАЛА СОТРУДНЇЦТВО У ЮГОСЛАВИЇ

Кед концом осемдзешатих рокох прешлого вику панї Олена Федоровна Гуменюк, визначни педаґоґ на Педаґоґийним училїщу у Києве, глєдала зоз хтору жему би могла витвориц фахове сотруднїцтво, черанку кадрох и школярох, пожадала же би то було з Югославию.

Прейґ урядових контактох од нашого Министерства просвити, прейґ покраїнских институцийох унапрямели ю на Ґимназию у Руским Керестуре. И сотруднїцтво ше витворело, алє и вельо вецей од того – праве, и глїбоке приятельство зоз дзепоєднима наставнїками керестурскей школи котре тирва полни трицец роки. Витворели ше по два нащиви до Києва и Керестура, и треца лєм до поли, бо и ту починало „пахнуц” на войну. Роки прешли. Найвецей путовали писма по нєшка зачувани, вец и телефонски розгварки, а  панї Олена зоз свою фамелию уж плановала на єшень нащивиц старих приятельох. Нажаль, случела ше нєсподзивана и нагла нащива.

Початком марца зоз супругом Георгийом Федоровичом и дзивку Ирину Лукавенко, сцекаюци зоз обколєшеного Києва становели ше у Руским Керестуре у свойого керестурского сина, їх Володю, а нашого режисера Владимира Надя Ачима. Як дознаваме од панї Олени, по два раз делеґациї зоз єй училїща и керестурскей школи медзисобно ше нащивели, а попри наставнїкох було и по дзешец школярох. Тоти стретнуца оставаю нєзабути и прекрасни памятки як видзиме по єй швицацих очох док о тим приповеда, а поготов приятельства зоз наставнїками Михайлом Фейдийом, Юлияном Рацом, Слободанку Настасич, Любку Кочиш Бачич, нажаль, покойнима Владимиром Бесерминьом и Меланию Боянович, котри були у тих делеґацийох. И нєшка у дворе Бесерминьових рошнє калина хтору вєдно засадзели…

Києвлянє були поволани и на преславу 250-рокох керестурскей школи, та панї Олена уж тидзень пред тим припутовала зоз свою малу унучку котра ту и до школи ходзела, гоч єй колеґове, заш лєм, нє пришли. Уж теди Югославия нє була безпечне место, бо ше розбовчовали оружийни зраженя.

Як нам приповеда Ирина, тельо ше наслухала о тим Керестуре же надумала витвориц мацери жаданє и на єшень ю привесц ище раз ту же би ше стретла з милима особами. Тиж ше и Ачим и Слободанка пред саму корону рихтали же пойду до Києва. Стретнуце ше случело скорей и иншак як плановали.

ОДЛУЧЕЛИ НАПУЩИЦ КИЄВ

Накадзи почал напад на Україну, такой ракети спадли и на Києв, а нєодлуга ше видзело же вон будзе обколєшени. И нашо собешеднїки, гоч спочатку думали же то швидко прейдзе, з чежким шерцом одлучели сцекац. Панї Ирина ма супруга и два одати дзивки, єдна жиє у Будапешту, а друга у Хмельнїцким. Олена и Георгий, будовательни инжинєр, обидвойо уж у пензиї и нажаль, зоз ослабеним здравйом. Вона инвалид, а вон пред самим сцеканьом ище нє залїчел штварти вилїв креви до мозґу, та нє було лєгко одважиц ше и зохабиц дом у таких условийох. Алє виберац нє барз могло…

 – З Києва нас одвезли цудзи людзе, а могло лєм на авту. Моя дзивка роби на компютеру, та нам єй приятелє орґанизовали путованє. Перше зме сцигли до Хмельнїцкого, звичайна драга по тамадз тирва 4 годзини, а ми путовали скоро 14, бо проста драга уж була розбита и завжата,  та зме мушели доокола. Там нас людзе тиж прияли на ноцнїк, а рано пришла по нас моя дзивка и одвезла нас до єдного места, тиж у хмельнїцкей обласци, и там зме у єдней моєй колеґинї остали три днї. Понеже зме там нє могли длужей остац пре рижни причини, мушели зме ришовац кадзи далєй – почала смутну приповедку панї Ирина.

– Мацер мою, Олену, у медзичаше почали волац приятелє з Керестура, интересовац ше як зме и волац нас тадзи кед нам треба помоц. Понеже людзе з України масовно сцекали, уж вецей як 3 милиони пошли до рижних жемох, а на Закарпатю уж шицко було завжате и полне з вибеженцами,  подумали зме же кед нас ту волаю, можебуц треба прилапиц. Орґанизовало ше наш приход до Керестура, та нас Володьов шовґор зоз горватскей гранїци ту привезол.

 ПРИТУЛЄЛИ ИХ МИЛИ ПРИЯТЕЛЄ

А у Керестуре Владимир Надь их дочекал у своїм обисцу. Нє могол забуц на своїх києвских родичох, а тиж и родичох Любки Рацовей, нєшка оперскей шпивачки котра у нїх жила док нє достала студенски дом. Одходзела до нїх викендами як до власних родичох, там єй и свадзбу орґанизовали з єй власнима родичами о. Юлияном и Ярмилу, доходзел там и Мирко Преґун, и Мирко Ґаднянски… 

– Такой пришли и Слободанка Настасичова з Кули, бо єй дзивка Ясмина з Норвежскей послала пенєжну помоц милей панї Олени и єй фамелиї, пришол и Михал Фейди, и о. Юлиян Рац, и Зузана Бесерминьова… Лєм за перши викенд през обисце предефиловали коло 30 особи, од мойого брата, родзини, сушедох, моїх колеґох, сотруднїкох, аматерох Дому култури, медийох, представительох нашей Церкви, Каритасу, Ротари клубу… – шорує подзековни Ачим, а поцерпа же би дакого нє вихабел.

– Надзвичайно нас ту прияли, ооо, ми як дома, и баржей од того. И парох нас два раз нащивел, шестра Мартина ми кочик принєсла… и шицки, шицки барз щири и добродушни. Ми безконєчно подзековни – гвари панї Олена, а вєдно зме, з орошенима очми, пожадали най шлїдуюце стретнуце приятельох будзе у мире – у їх Києве.

 ЛАНЦ ПОМОЦИ

Нєдавно спонтано орґанизована гуманитарна акция за тричлену фамелию з Києва. Їх приятелє, дакедишнї професоре керестурскей школи Слободанка Настасич и єй дзивка Ясмина, Люпка Бачич Кочиш и Михайло Фейди зоз колеґами такой назберали пенєж и обезпечели им средства за гиґиєну, а случайно ше ту нашол и привреднїк Михайло Тиркайла котри член Ротари клубу Кула и обезпечел 12 000 дин. Керестурски наставнїки назберали ище 8 000 динари и вєдно купели велї основни поживово артикли и швиню, а керестурски месар ю задармо обробел, же би мали обезпечене костиранє. Ґу ланцу помоци придружели ше и велї други уж спомнути особи.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ