До науки ше мало уклада, а вельо обчекує

автор м. зазуляк гарди 8. януар 2021

Сандра Бучко и Ивана Будински, обидва родом зоз Руского Керестура, нєдавно одбранєли свойо докторски дисертациї, Сандра у октобру прешлого року, док Ивана званє доктора наукох здобула пред роком, а концом септембра достала награду „Академик Милутин Радованович” – за найлєпшу докторску дисертацию зоз обласци зоолоґиї одбранєну у школским 2019/2020. року. О школованю, анґажованю на проєктох, положеню докторандох и вообще науки у нашей держави, побешедовали зме зоз тима двома успишнима бувшима школярками рускей Ґимназиї.

Ивана ше 2011. року уписала на докторски студиї на Биолоґийни факултет Универзитета у Беоґрадзе, модул Еволуцийна биолоґия, док Сандра рок познєйше предлужела свойо школованє на Технолоґийним факултету у Новим Садзе, на напряме Поживово инженєрство. Же би ше дошло по званє доктора наукох, муши ше буц упарти, вредни и сцерпени, бо докторанди покладаю испити, робя науково виглєдованя, участвую у рижних проєктох и на конґресох… а шицко тото звичайно док паралелно робя и студираю.

– Я мала два можлївосци – уписац ше на буджет и достац републичну стипендию, або почац робиц и уписац ше на самофинансованє. Одлучела сом ше за другу опцию, бо ми була понукнута робота на Биолоґийним институту „Синиша Станкович”. Институт ми плацел векшину школарини, плаца була вельо векша од стипендиї, и такой ми почал и стаж. У моєй програми сом мала одслухац шицки испити на першим року и мушим припознац же ми на початку було досц напарто. Окрем испитох и роботи, мала сом терени, а вец роботу у лабораториї вязану за саму тезу. Було покус зоз шицкого – толкує Ивана як випатра живот єдного докторанда, а Сандра припознава же ше нє плановала уписац на докторски студиї.

– После мастер студийох сом такой почала робиц як технолоґ приправнїк и думала сом же то так и останє. Кед ше ми указала нагода предлужиц школованє, коцочки ше поскладали иншак як я перше плановала и одлучела сом тоту нагоду и вихасновац. За резултатами хтори приказани у дисертацийох стоя мешаци, а дараз и роки препровадзени у лабораториї. Попри тим, же би докторанд могол приявиц тему дисертациї и порушац поступок за финализацию, вон муши мац резултати обявени у реномованих наукових часописох, за цо тиж треба видвоїц одредзени час – потвердзує Сандра кельо труду и часу треба уложиц же би ше закончело докторски студиї.

Под час студийох, Бучкова була занята на новосадским Технолоґийним факултету, дзе була одвичательна за отримованє студентских вежбох у лабораториї, а тераз є на тим истим факултету асистент и єй робота ше дзелї на два часци, на наукову и наставну. Ивана тиж так и далєй роби на Оддзелєню за ґенетични виглєдованя Института за биолоґийни виглєдованя „Синиша Станкович” у Беоґрадзе. Задлужена є за ґенетични анализи пергачох, цо уключує и теренску роботу, роботу у лабораториї, и вельо часу за компютером. О Ивани и єй любови ґу пергачом сце уж нєраз мали нагоду читац, а вона єдна з пейцох особох у Сербиї хтори маю овласценє лапац и персценьовац пергачох, а то, як гвари, барз мало за цалу єдну державу. И тема єй докторскей дисертациї була „Ґенетична структура популацийох штредожемного подковкара Rhinolophus euryale Blasius, 1853 у Сербиї и филоґеоґрафия тей файти на Балканским полуострове”. Назва Сандровей докторскей дисертациї „Адсорпцийни и емулзийни свойства протеинского изолату и хидролизату нашеня бундави (Cucurbita pepo)”.

Сандра зоз фамелию

НЄ МАМЕ ЯСНУ СТРАТЕҐИЮ РОЗВОЮ

И попри найвисшого образованя, заш лєм єст докторох науки хтори чекаю на роботу, а як нашо собешеднїци видза положенє докторандох и науки у нашей держави:

– Евидентне же у нас иснує проблем же держава нє ма ясну стратеґию розвою науки, а як пошлїдок того докторанди нє можу раховац на даяку сиґурну будучносц у науки, поготов кед ше операю лєм на проєкти нашей держави. Ценєносц завиши од роботного места, алє и од обласци докторованя. З другого боку, и тот хто руши по тей драги муши мац даяку визию кадзи жада водзиц свою кариєру. Лєм, нажаль, як и у шицким, зна ше случиц же плани єдно, а можлївосци друге. Думам же зме шицки шведкове деґрадациї науки, науковей роботи и як то популарно у нєшкайшим чаше звучи „слова фаху”, гоч о хторим фаху ше роби. Ясно же у розвитших державох, розвитша и индустрия и єст вецей потреби и средства за науковим розвойом. Сербия ше пробує упатриц на тоти держави, лєм ше углавним случи же дзешка при прилагодзованю тих пробованьох ґу нашим условийом ше траци нїтка и конкурси за проєкти ше понїщує, нагадує ше кеди знова виду, або виду з нєяснима инструкциями и подобне – визначує Сандра, а Ивана додава:

– За самих докторандох лутрия до якей ґрупи упадню, яки им менторе итд. Знам случаї дзе докторанди третировани як туня роботна моц, їх старши колеґове и/або менторе злохасную свойо позициї, и на вельо способи огранїчую младших колеґох. Я мала щесца же сом мала шлєбоду сама креировац свою тему (гоч то на моїм оддзелєню нїхто пре до мну нє робел) и же ми шефове/менторе нє бранєли одходи до иножемства. А на ширшим уровню думам же єст досц младих людзох хтори або при концу докторских студийох, або исти закончели кед „вивишели” за роботу. Найщирше, думам же ситуация вообще нє добра, поготов у поровнаню зоз векшину державох у Европи (а и з велїма державами ширцом швета). За науку ше барз мало видвоює зоз державного буджету, а ми треба же бизме були конкурентни зоз науковцами на медзинародним уровню, мушиме публиковац резултати у добрих медзинародних часописох и зберац „поени” за напредованє у званьох, а то чежко кед нє маце зоз чим робиц – наглашує Будинскова.

ЗНАНЄ ОТВЕРА ДЗВЕРИ И ДО ИНОЖЕМСТВА

Сандра, як член виглєдовацкей ґрупи под руководством проф. др Ярослава Катону, хтори єй бул и ментор на докторскей дисертациї, участвовала на интердисциплинарним проєкту Министерства за науку, образованє и технолоґийни розвой Републики Сербиї, хтори ище вше тирва у дакус пременєней форми. Тиж так и на краткорочним покраїнским проєкту, на сотруднїцтве зоз вельку фармацийну индустрию „Лонза” зоз Французкей и на двох проєктох Европского сотруднїцтва у науки и технолоґиї, „ЦОСТ”. Ивана тиж так участвовала у велїх проєктох, а у октобру того року им почал медзинародни проєкт зоз Румунами вязани за виглєдованє пергачох на територийох южного Банату и Националного парку Дєрдап. Роками участвує и у проєктох за популаризацию науки, а окреме би видвоєла „Европску ноц виглєдовачох”. На 14. Европским симпозиюму за виглєдованє пергачох, отриманим у Сан Себастияну у Баскиї, Ивана 2017. року достала награду за найлєпшу студентску постер презентацию.

Наука им обидвом отворела дзвери и за одход до иножемства, та так Ивана була на студийских пребуваньох у Италиї и Шпаниї. У обидвох державох участвовала на по трох проєктох вязаних за виглєдованє пергачох. У януару 2019. и 2020. року участвовала у жимских цензусох пергачох у системи поджемних тунелох „Ниетоперек” у Польскей. Попри одходу на науково конференциї и сходи на хторих Сандра презентовала власни резултати виглєдованьох у Атини, Еґеру и Охриду, була и на семинарох у Твентеу, Солуну и Бонасоли. „ЦОСТ” проєкт єй оможлївел пейцтижньове наукове пребуванє на Макс Планк институту у Потсдаму, у Нємецкей. Обидва роздумую и о постдокторских студийох.

– Вшелїяк же мам у плану предлужиц як виглєдовач, лєм дакус шицки плани поремецени. Мам дополи розробену идею за проєкт и догварку зоз тимом у иножемстве зоз котрим би ше то шицко виведло, тераз треба „лєм” найсц пенєжи – приповеда Ивана, а Сандра на тото гвари:

– Напевно же роздумуєм, бо думам же постдокторски студиї понукаю вельо предносци, понеже то подрозумює препровадзованє одредзеного часу у иножемстве. Наприклад, роботу у другим окруженю, часто на задаткох хтори цалком розлични од предходней роботи, ширенє мрежи познанствох, цо дава можлївосци за нови сотруднїцтва и медзинародни проєкти, алє и можлївосц мераня власних квалитетох у одношеню на других парнякох, цо думам же окреме важне за людзох котри, як я, цале студиранє препровадзели на єдним факултету – визначує вона.

На питанє чи би пошли робиц до иножемства кед би ше им указала нагода, Сандра припознава же би любела попробовац живот у иножемстве, алє то завиши од вецей факторох, док Иванов одвит потвердзуюци и вона додава же би нє ишла вонка з Европи, алє нажаль, у Сербиї нє видзи перспективу.

Ивана и Бранка беру узорки креви пергачом
за анализу вирусу

ҐИМНАЗИЯ ДАВА КВАЛИТЕТНИХ ШКОЛЯРОХ И ДОБРИХ ЛЮДЗОХ

И Ивана и Сандра активни у виртуалним стретнуцу бувших школярох керестурскей Ґимназиї. Обидва визначую же проєкт Петро Кузмяк АЛУМНИ” наисце добри и потребни же би ше зачувало штредню школу на руским язику.

– За мнє бул „жимни туш” кед сом дознала же ше того року уписали лєм тройо школяре до оддзелєня по руски. Я ходзела до Ґимназиї по руски, и думам же сом од того лєм хасну мала. Кед ше требало уписац до штреднєй, зоз 104 поенами сом ше могла уписац дзе сом сцела, а остала сом у Керестуре. Було нас 17 у оддзелєню, були зме добре и зложне оддзелєнє, класни Бесерминї ше барз цешел з нами. Кед нє гришим, 15 од 17 нас закончело факултети, або висши школи, и потераз ми два и докторовали. Вельо квалитетни школяре и добри людзе зоз нєй вишли – гвари Ивана, а Сандра препоручує Ґимназию шицким хтори сиґурни же после штреднєй школи сцу предлужиц школованє.

– Мам красни памятки на Ґимназию. Вона понука добри фундамент за векшину факултетох и високих школох, а з власного искуствия, як школярка Ґимназиї, а потим и як дахто хто ше стрета зоз студентами зоз рижних штреднїх школох, можем повесц же од студентох хтори ше визначую, векшина приходзи праве зоз ґимназийох – потвердзує Сандра.

(Опатрене 305 раз, нєшка 1)