Духовни твори над’жию Руснацох

автор розгварку водзела о. планчак сакач 13. децембер 2020

У тим року Юлиян Тамаш, академик двох академийох, ВАНУ и НАНУ, наш познати универзитетски професор, писатель, поета, есеїста, романсиєр, литературни критичар и историчар литератури,  наполнєл 70 роки живота. Його богата литературна творчосц и витворена кариєра универзитетского професора, хтори нєшка у заслуженей пензиї жиє у своїм родзеним месце Вербаше, понукла нас  побешедовац зоз нїм як о прешлосци, так и о терашньосци, а з нагоди животного ювилею.

РС   Того року обявели сце три кнїжки. Цо можеме у нїх пречитац, окреме у найновшей, теорийней кнїжки, обявеней у беоґрадскей Видавательней хижи „Алма”? Кому у нєшкайшим дружтве то потребне, або кому би мало буц потребне?

– Перша, „Триски з велькей души – апокрифи з Бачки и дияспори”, приказує историйни особи хтори звичайни людзе и нє споминаю ше у писаних историйох народу, алє їх характери лєбо судьби нєзвичайни и поучни же заслужую паметанє. У вязи з условеносцу характера зоз судьбу, чи уплїву судьби на характер, Г. Костельник видзел главну моц Библиї. Тоту тезу мали би потвердзиц и апокрифи пред читачами.

Друга, „Индивидуална поетика Владимира Кирди Болхорвеса”, обявена у „Прометею”, приказує вязи  з дїлом Д. Г. Велса, Т. Мана, Толстоя, Крлежи и Костельника, як утопийни дружтвени романи и поезию геутеранизма. Ту литература гипертрофована гомолоґия преписаней стварносци.

Треца кнїжка, з беоґрадскей „Алми”, „Методолоґийни ориєнтациї у виучованю литератури” винїмкова по тим же теорийно и з интерпретациями поєдиних творох, класикох шветовей и сербскей литератури, найчастейше компаративно, приказує предносци и слабосци дзешатки методолоґийних ориєнтацийох. При тим нє преферує анї єдну з нїх, трима же сама структура и смисел твора опредзелюю найплоднєйшу. Водзаци методолоґове тримали ше єдней методолоґийней ориєнтациї, з чим метода охудобньовала потенциялни смисли твора. Процивно французкей компаративистичней школи хтора ше вичерпйовала у опису уплївох, америцкей историї идейох, теория историйно-типолоґийних аналоґийох В. М. Жирмунского твори трецу методолоґийну ориєнтацию, хтора твори спатра знука общей и шветовей литератури, уключує и заходноевропски, восточни, такв. вельки и мали литературни традициї, и шлїдзи за трецим, интеґралним становиском – анї погляд на вельких зоз становиска малих, анї вельких на мали – бо креативни спокуси литературней творчосци исти за шицких. Источасно, кнїжка ше намага, кельо то можлїве, рационализовац основу литературного твора и аж вец почина права робота, же би толковач/читач на тей емпирийней основи описал меру нєповторлївей розлики, иновациї, по хторей твор заслужує паметанє и високе вреднованє знука цалосного литературного и животного искуства/прешвеченя/досвиду.

За кнїжку видаватель написал же такей нєт у сербскей и шветовей литератури. Наменєна є, значи, шицким хтори сцу компетентно виучовац и вредновац литературни твори прешлосци и терашньосци. У нєй тото цо сом роками на трицец универзитетох швета викладал на докторских студийох як власне похопйованє природи литератури, єй функционованя и найточнєйшого розуменя и вреднованя.

РС   Зоз вецей як шейдзешат кнїжкох написаних по руски, сербски и українски, хтори би були найважнєйши цо бисце видвоєли, по вашим чувстве, або по важносци?

– Тото цо до рускей литературней традициї спада то, у поезиї „Шпитальске шветло”, „Потїха природи”, „Златна хмара” и „Центурион”. Од романох „Окупани у вичносци” и „Дереґля з мрийох”. Есеї „Над хтори дума” и „Складанє идентитетох” кнїжки з науки о литератури. Ту и „История рускей литератури”, „Лїтопис и история Руского Керестура”, моноґрафиї о Костельникови, Ковачови, Папгаргайови и Кирдови. До українскей литературней традициї припадаю „Українска литература медзи Востоком и Заходом”, моноґрафия о Костельникови и цала русинскоязична моя творчосц. До сербскей литературней традициї ше учишлюю „Медзи литературну теорию и интерпретацию”, „Дарунки моїх братох”, „Велькосц малочислених” и „Методолоґийни ориєнтациї у виучованю литератури”. У нїх руска литература и култура дефиновала идентитет, уведла русинистику до универзитетскей славистики, описане хтори то нєповторлїви вредносци, жридлово українски, унєшени до скарбнїци шветовей литератури и хтора то мера грекокатолїцкей заслуги Костельника за українску литературу и филозофию медзи католїчанством и православйом, а сербскй традициї доприношенє видзим у поезиї „Испред смртног таласа” и романох „Десет љубавних заповести”, „Мономах, мерач посмртног времена” и „Тиски цвет”. О тих кнїжкох пишу компетентни литературознавци и писателє у зборнїку „Рецепция дїла Юлияна Тамаша, а обявел го новосадски Филозофски факултет. Нажаль, медзи Руснацами нєт младшей особи хтора би мала компетентни увид до моєй розконареней творчосци. Тоти старши професоре и академикове, цо о нєй писали, помарли. Єдна часц мало зна и нє розуми, друга ме нєнавидзи пре українску ориєнтацию чи зависц. Так ми остава стреднєевропски контекст, як и Костельникови и Данилови Кишови. Хто шицких, тот нїчий.

РС   Кед нєшка спатраце вецей як трицецрочну роботу Катедри за руски язик и литературу, чи сце задовольни зоз шлїдами яки охабела, з єй резултатами, чи могло вецей?

– Кед сом одходзел до пензиї, питал сом ше колеґом, цо у науки требало ище поробиц, а я нє поробел? Нє знали ми найсц дзиру. При мнє мало дипломовали на литератури. За литературу треба мац смисел. И тоти вчас помарли. Велька векшина ишла на язик хтори нє научели шорово. У цалосци патрим и думам же основни роботи поробени у язику, литератури и историї, алє могло то прецизнєйше и глїбше, кед би и науковци нє були суєтни людзе зоз своїма стереотипнима прешвеченями и страхами, або огранїченима способносцами. Патрели цо обчекує актуална власц и єй ше прилагодзовали на чкоду науки. Я ше намагал у науки почитовац факти, зложеносц студийних ситуацийох и вец виводзиц заключеня, без огляду на обчекованя власци. То драго одплацуєм и нєшка, и материялно и духовно, и при Руснацох и у Сербиї, виключени зоз явного живота, живи поховани. Права меншинох, окреме рускей, вше менєй финансовани и власц чека же би нам швичка догорела.

РС   Яки статус нєшка ма ВАНУ, котрей сце були на чолє у трох мандатох?

– ВАНУ нєшка жиє виртуално. Власц ю нє финансує, алє маме Фондацию „Храбак” за обявйованє докторских дисертацийох. Каждого року обявюєме по два, по нєшка обявени понад трицец. Векшина членох живи, даєдни замарзли статус, даєдни помарли. Тераз розписани конкурс за нових членох, тих хтори веря до идеї войводянского културного идентитета и хтори економски и интелектуално нєзависни. Коло дзешец науковци и уметнїки явну поволанку прилапели. Шицки вони маю витворене дїло.

РС   У своїх пензионерских дньох, цо пише Тамаш Руснацом?

– Розпочал сом универзални роман „Тайна вечера”, амбиєнтовани до руского швета, алє пишем го по сербски. Руску кнїжку власц вецей нє финансує, а медзи Руснацами моя творчосц нє наишла на прилапйованє, та ми нїч нє остало, алє  писац о Руснацох, за Руснацох, алє и цали швет, як ше то апостоли злєкли кед Исуса розопяли, посцекали, и аж кед ше почувствовали кельо-тельо безпечни, предлужели шириц його ученє и правиц церкву, односно бизнис по лоґики каждей шветовней орґанизациї. Приповедач нєдовирлїви апостол Тома, то моя визия, у нєй Христ умар на крижу и прето нєшка чежко найсц пандани апостолом Петрови и Павлови. Векшина коло нас Юдове.

Коло того, з часу на час напишем писню чи кратки есей. До вельких наукових громадох ше нє лапам, бо нєт хто би то финансовал, анї ми нє оможлївени путованя. Пре нємилосц у тей власци, и державней и рускей, остава ми пошориц свойо литературне дїло, з меншим практичним дньовим хаснованьом, алє бизовнєйшу уходнїцу за вичносц.

(Опатрене 59 раз, нєшка 1)