Жени хтори ше перши били з полицаями

автор м. перкович 14. марец 2021

Сто и кус вецей роки познєйше, пануюца идеолоґия сцера трупла америцких роботнїцох хтори вимагали роботни права, право буц людске єство у людским швеце, та зоз авзлоґох и медийох емитує порученє „Панї, щешлїви вам 8. марец!”

Панї… Жени хтори теди забити на улїцох америцких городох нє були панї. Анї нє сцели буц панї. Цалком нєпански, били ше з полицаями, вимагаюци же би ше их и їх дзеци припознало и третировало як людски єства, а нє як рабох у фабричних погонох. Мертви жени припадали нїзшей, знєваженей класи. Тей хтора служела панїцом, женом зоз висших класох. Їх дзеци робели уж од пейц-шейсц рокох, же би дзеци з висшей класи могли буц дзеци, мац дзецинство и здобуц воспитанє, манири, и образованє. Дзеци з роботнїцкей класи нє були дома же би здобули домашнє воспитанє. Вони росли у фабрики, за машину.

Осми марец настал зоз борби женох роботнїцкей класи. Зоз борби з полицию. З труплох їх жертвох. Зоз жажди за шлєбоду, зоз гнїву пре нєправду. И нєшка, жени з тей класи правя, пакую и вислугую осмомарцовски дарунки женом з висшей класи. Їх дзеци нєшка, правда, нє иду до фабрики, алє су дома сами бо родичи у фабрики, знова без домашнього воспитаня, бо их нєт хто воспитац.

Сто и кус вецей роки познєйше, у дакеди социялистичней жеми, Осми марец лєм манир, а нє револуцийне швето женох роботнїцкей класи. Постал своя процивносц. Постал швето за панї, страцел свойо политични коренї и значенє. Постал лєм каричка у длугоким идеолоґийним ланцу дисциплинованя шицких женох, та и тих з роботнїцкей класи. Же бизме були финки и нїжни, же бизме любели квеце и шицко цо красне. Же бизме мали манири и домашнє воспитанє. Же бизме були прикраска маркетинґу, празней култури и уметносци. Же бизме були часц дружтвеного лицемеря, а нє револуционерни субєкт историї.

Же бизме участвовали у здушним скриваню милиярди погербених женох хтори зоз свою подлоплацену роботу оможлївюю идеалну слику жени у квецу, з манирами и домашнїм воспитаньом. Жени з роботнїцкей класи и нєшка скорей часу остаря од чежкей роботи. Церпя од хронїчних хоротох, затитосци од нєквалитетней поживи у розвитших державох, а од подкарменосци пре глад у худобнєйших жемох. Нє знаю дзе им и цо им робя дзеци, бо су по 10 годзини дньово вонка з обисца пре роботу. Нє чуваю свойо дзеци, бо чуваю люцки. Вонка з цудзого, подквартельошкого обисца, бо роботнїцка плаца нєдосц за свойо власне…

Мушим повесц ище раз. Осми марец швето женох хтори ше перши били з полицию. Швето тей класи женох хтора нє преставала робиц нїґда през цалу писану историю. Женох хторе нїґда нє питали право на роботу, алє напроцив, же би ше их голєм дакус розобрало од роботи. Да нє робя по цали дзень. Да їх дзеци нє робя по цали дзень, а вец да їх дзеци анї нє муша робиц. То швето женох хтори ше били з полицию же би робели менєй. И нєшка то чежка єрес – менєй робиц, и ище ше прето биц по драже з державу, односно єй чуварами. Вец ясне чом Осми марец претворени до лєм ище єдного трошительного дня за дарунки и шопинґ.

Жени з роботнїцкей класи валяю наводну святиню роботи. Валяю привид консензуса медзи класами. Валяю фундаменти сучасного дружтва.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово.

(Опатрене 47 раз, нєшка 1)