Живот здравши кед ше обраци на франту

автор лю. дудаш 29. новембер 2020

Кед уж роки преходза вше швидше, застанє це, нє раз. Бо, факт же одходза нє лєм тоти котрих ши добре анї нє познал, алє и блїзки, и вше менєй маш зоз ким подзелїц приповедки. Кед ше добре пооглядаш, одразу ци ясне же уж анї сушедство нє исте, же виросли якиш нови хлопи и жени, же дзеци котри стреташ нє здравкаю и нє знаш чийо су… Добре же єст и други бок того – приятелє, прави, цо вше були и оставаю занавше, лєбо док тирваме.

Зоз Дюром Штранґаром, на щесце, ище ше стретаме. А виросли зме у истей улїци, у сушедстве, на Збегньове, правим керестурским.

Уж кед зме пошедали, прегварел Дюра, же ми ше муши попоносовац…

– Видзиш ти же нас од улїчки по улїчку, у даскелїх лєм рокох, седемцох менєй, блїзких, з блїзких ґенерацийох, праве тих зоз котрима зме ше у истим праху на драже, бавели, у Цегляри купали, по шицких яркох лапали риби, а домашнї ше лєм вадзели з нами… Алє, добре же єст цо єсц, гоч масц давно пошла, та бриґа на чим рибу попражиц… – памета Дюра, у пензиї уж пар роки, а видзи ше му же лєм нєдавно зоз струю почал робиц у Кули, у валалє, та по цалим околїску, блїзким и нє.

 – Трох ґаздох, приватнїкох, Йоцу, Петеля и Папа сом поховал, два подприємства ше розпадли у транзициї, а я, слава Богу, роботни вик закончел у керестурскей Електромонтажи, у фаху. Котулям тот живот и далєй. Правда, вше помалши, алє ище вше русиновцох мушим патриц, и рукометашох, и фодбалерох. Анї єдно змаганє сом нє препущел кед ше бавело у Керестуре. И сам сом рукомет давно бавел, штири чи пейц роки, а хто би то уж и зраховал – водзи Дюра приповедку, а було и припознаня за спортски активносци.

 – И мнє, и велїх зоз блїзких ґенерацийох, наисце було вшадзи, дзе лєм требало, а можебуц анї нє. Паметам так раз, судия на фодбалу судзел шицко на нашу чкоду. Правел ше шалєни, а мнє пукнул филм, а живци зоварли. Достал и судия, достал и я. Я достал кару плациц, а други ше якош баржей шора тримали. Чи пре мнє, чи пре инше, алє нє жаль ми було виплациц тото цо сом мал – памета Дюра.

ТОТО СТО РАЗ СПОМИНАЛИ

– Дурноти вше було, а я озда у каждей. Ми виросли у дружтве без телевизиї, компютерох и мобилних, алє вше у громади, та гоч цо уж требало поробиц, красне, лєбо менєй красне, нїкому ше нє пакосцело, приповеда вон.

– Паметам, дзешка зме у Футоґу робели, я мал стару „Шкоду 1000 МБ”, патос дзирави, заднї дзвери знука завязани з дротом да ше нє отвераю кед круциме, а полицай ми гвари же мам дуц до балона… Гварим, културно и крашнє же нє пиєм, а пре ставянку, обичну, сом вецей як пол рока анї капку нє попил, а вон свойо. Балон наисце остал нормални, а я ше му питам же прецо сом вецка мушел дуц кед зме нїч нє звинєли? Добри човек бул, та лєм прегварел же би до такого авта трезби  нїхто нє шеднул, и пущел нас.

За младих рокох сом пейц раз туристично робел у Нємецкей, алє то друга приповедка. Пришло ми на розум же раз у Фрацу, на Чарди у Лалитю мой пайташ Кимо и я у штред жими пец набиваци вируцели вонка, бо нє зограл як ми сцели. Пошол Циґаном, теди и гармоника. Кимо цагал на єден, я на други, бок та зме вец обидвоме мали по пол инструмента…

– Нє було ту нїч злого, нїкого ми нє увредзели, а кед чкоди и було, була лєм наша – приповеда Дюра, здогадуюци ше на роки котри прешли и преходза.

ПОМОЦ И СЕБЕ И ДРУГИМ

Од Дюру нє мож дойсц до слова, а корцело ме чи памета кед його оцец Йовґен и Ґабор Джуня, обидвоме у задруґи робели при кравох, доєли, и по чим их обидвох познали?

– Дабоме же паметам, зашмеял ше Дюра – то були єдини двоме задруґаре у валалє цо краву з песцу на жем могли звалїц, верел ти, лєбо нє… Иншак ше жило, но анї то нє було од розкошу лєбо пакосци. Даєдна крава так вирґала, лєбо била з хвостом же просто упрекосцела, та ше раховало же то заслужене було…

Нє сцел сом споминац, алє ми през главу прешло и кед сушед, дутяндїйош Михал Катончик порвал Дюру, а пред полним дутяном, же чи би за єдно пиво нє жедол марґарин, цали, дабоме… Знал и мой собешеднїк же цо з того будзе, алє даскельо жени пошли до другого дутяну, бо на таке патриц нє могли.

Заш лєм, найлєпша илустрация зоз тих часох, а по валалє ше и нєшка приповеда гоч уж забуте и хто, и дзе и кеди и цо значи „Лєм просто…”

 – Було то давно, на салашу под Кулу, а такой коло гайзибанскей драги зме розцаговали дроти за нову инсталацию. Робота поґано чежка, алє мушело буц поробене. Трапели зме ше так як зме знали и, уж кед зме добру часц одробели, а и пива було вше менєй, ми праве на гайзибанскей драги, кед раз – а шинобус на нас почал пискац, озда же бизме ше склонєли.

– Досц ми уж було шицкого, станул сом медзи шини и зоз обидвома рухами швидко почал махац… Спищали колєса, руцало искри, и шинобус станул.

– До Червинки? Опитал сом ше найшалєнше цо ми могло присц на розум, а и вожач шинобуса, думам себе, нє бул зоз найбистрейших, та лєм прегварел таки збляднути же „Гей”.

– Вец лєм просто – такой сом одповед. Думам же мал дзеку висц вонка, алє кед нас шицких ошацовал, а кили зме мали надосц, предлужел, просто до Червинки…

– Лєгко то тераз зоз шмишного боку шицко спатрац, алє, добре ше пооглядай, келїх цо з нами росли, одросли и робели, вецей нєт? Озда и добре кед на живот патриш зоз красшого и веселшого боку, иншак би велї нє витримали. А поведз ми, гвари вон, хтора нєволя и бида нас заобишла у рокох и деценийох за нами – анї єдна єдина. Шицко дубонєло над нами и коло нас, та вец ше анї нє барз виплаци пре менталне здравє роздумовац лєм о страхотох и почежкосцох – гвари Дюра и, поправдзе, ма право.

– Зачувац себе и наймилших, озда и найвецей цо мож зробиц за добро шицких, и блїзких и дальших – закончує Дюра.

ТЕРАЗ НА НЇХ ШВЕТ

Зоз супругу Амалу подзвигли тройо дзеци, Дюру младшого, Деяна и Миряну. Дюра тиж електричар, роби у Електровойводини, Деян тиж коло струї, роби у Виклера Ковача, а Миряна, после преквалификованя на медицински фах, тераз роби у Нємецкей.

Обидвоме синове були и добри бавяче у Фодбалским клубу „Русин”. Унучата иду по добрей драги, винїмково су добри у тим, алє цо и як далєй, укаже им и сам живот.

Квеценє валала

(Опатрене 349 раз, нєшка 2)