Живот и памятки на ньго преткани з музику

автор сен 9. юлий 2016

Вочи фестивалу Рускей култури „Червена ружа” бешедовали зме зоз Юлияном Рамачом Чамом, чловеком котри бул слуп того, мож повесц, найвекшого културного збуваня при Руснацох. Вишло же то бул и остатнї интервю зоз нашим визначним музичаром, а насампредз, вельким чловеком.

У каждей розгварки зоз нїм нє мож було нє дотхнуц тему музики, прето же, окрем фамелиї, то бул його живот. Зоз музику ше занїмал одмалючка и вчас похопел же то нє будзе лєм гоби.

– Мой брат ходзел ґу наставнїкови Якимови Сивчови, а кед сом мал дас осем, дзевец роки, пошол и я зоз нїм, та ше здогадуєм же гварел же „брат гоч нє муши ходзиц, алє тот мали най ходзи“. Потим сом ходзел до нїзшей музичней школи у Руским Керестуре, дзе сом почал грац на гармоники, а вец у штреднєй на клавиру, фаґоту – уведол нас Чамо до приповедки свойого уходу до швета музики.

З МУЗИКИ ЖИЮ ТОТИ КОТРИ РОБЯ НА СЕБЕ

Юлиян закончел штредню школу „Исидор Баїч” у Новим Садзе и дзешка у тим периодзе го почало интересовац аранжиранє, компонованє, гранє у оркестрох. Вше баржей ше почал заглїбйовац до рускей музики, аранжирац, компоновац, вежбац гранє. У Доме култури почал робиц 1986. року, и пошвидко оформел дзивоцку, хлопску шпивацку ґрупу, а познєйше и мишани хор.

– Перша робота ми була у Радио Нови Садзе, дзе сом гонорарно робел „Сказку о гушлярови и гушлї”, а пошвидко сом достал роботу у Доме култури. Як и велї мойо школски пайташе, у младосци сом грал у  даскелїх професийних оркестрох у Новим Садзе. Гоч зоз штреднїм образованьом, тоти цо вельо робели на себе, углавним зоз музики и жию – гварел наш собешеднїк.

Najn-1-Camo

Же би ше робело з дзецми и младима, окрем доброго музичара, треба буц и добри педаґоґ, цо Чамо и бул – як своїм, так и другим дзецом. Чамово два дзивки, Оксана и Олеся, тиж нашлїдзели фамелийни талант. Одмалючка ходзели до музичней школи, а понеже у Руским Керестуре нє було оддзелєнє за гушлю, вецей раз до тижня родичи их вожели до Кули, цо дакеди значело и вельо одреканя. Заш лєм, вредзело, понеже дзивки зоз котрима ше вон барз цешел тераз успишни музичарки котри студираю на Академиї уметносцох у Новим Садзе и граю у познатих бендох. Чамо бул ментор велїм успишним музичаром, котри граю у визначних оркестрох. Велї го паметаю по велькей потримовки, а накадзи у даким видзел потенциял, намагал ше унапрямиц го кадзи требало.

БУЛ ВИЧНИ ЕНТУЗИЯСТА

– Задовольни сом зоз свою роботу. Думам же ми оркестер єден зоз найвекших успихох, а за шицки тоти роки роботи ше цешим и же сом викомпоновал велї дзецински шпиванки, числени аранжмани и водзел хор и шпивацки ґрупи хтори вше доходзели по Покраїнски смотри. Мило ми же ище вше маме ентузиястох. Керестур ше може цешиц же ма и танцошох, и шпивацки ґрупи, хор, оркестер, же шицки робя поряднє и маю моци –  цешел ше Юлиян зоз своїма дзецми.

Окрем стаємних активносцох у Доме култури, вон бул сотруднїк Радио Нового Саду, потим писал аранжмани и за шпиванки на других язикох котри виводзени на фестивалох. Ґу тому, ходзел до Горватскей на семинари, дзе робел зоз дзецми и младима, алє у свой час ше и сам усовершовал.

– Любим кажду музику хтора ма свойо квалитети, насампредз руску музику, потим сербску, алє и праву народну, рок и класичну. Грал сом вшелїяку музику, а нажаль, кед сцеш заробиц, свадзбарска музика нєзаобиходна. Рускей заєднїци хиби вецей забавней музики, треба нам нови мена, понеже тераз на нашей музичней сцени забавну музику творя, практично, лєм Мирослав Пап, Златко Русковски, Сашо Палєнкаш и думам же би требало же би ше млади порушали и одшмелєли и допринєсли нашей култури. Нє будзем меновац, алє маме младих школованих музичарох котри маю потенциялу за таке. Мнє би тиж даякого гармоникаша най грає зо мну, же би ше помали уводзело младших до роботи – гварел Чамо.

ЧЛОВЕК КОТРИ 30 РОКИ ПОШВЕЦЕЛ „ЧЕРВЕНЕЙ РУЖИ”

DSC_0980 sepiaУж єден час ше поставя питанє чи „Червена ружа” треба же би була, так повесц елитна, дзе би ше виводзело лєм винїмково квалитетни змисти, чи ю приблїжиц ширшей публики. Як гварел наш фаховец, нє треба вше барз инсистовац на квалитету, треба дакеди и дац дацо, гоч и менєй квалитетне, прето же о даскельо роки годно буц же останєме музично худобни.

– Приблїжованє Фестивалу того року барз добре ришене зоз врацаньом „Одгукох ровнїни” и то барз добре прето же шицки нашо Културно–уметнїцки дружтва буду участвовац. Думам же вообще нє було добре же ше пред тим претаргло зоз тим блоком. Того року зме наисце робели на тим же би змисти на „Ружи” були цо квалитетнєйши, та зме ходзели по наших местох и помагали нашим КУД-ом у пририхтованю. Вшелїяк би предлужиц зоз таку праксу, прето же ше мушиме тримац вєдно и помагац єдни другим. Прешвечели зме ше же криза по наших местох зоз кадрами, насампредз зоз хореоґрафами и музичнима сотруднїками, медзитим, позитивно ме нєсподзивало же Нове Орахово, таке мале месточко, а ма таких енерґичних и сцелих танцошох и шпивачох. Дакус зме им помагали, а вони барз добре прилапйовали нашо суґестиї и можем повесц же су добри. Дюрдьов стандардно добри, а Сримска Митровица того року будзе ошвиженє – наявйовал Юлиян.

За 30 роки порядного участвованя у орґанизациї и реализациї Фестивалу, Чамо прежил и „златни часи”, алє и менєй златни.

– Думам же найуспишнєйши „Червени ружи” були 80-их рокох, пре масовносц публики и квалитет програми. Теди грали оркестри зоз Радио Нового Саду, а „Ружа” росла. Як барз добрих уметнїкох котри теди були найактивнєйши бим визначел Йовґена Надя, Мирославу Даждиу, Агнету Тимко, Тат`яну Ґвоїч, компоновал и я, потим Владимир Малацко, Владимир Семан, Михайло Бодянец…  Нє гварим же тераз програма нє квалитетна, алє и стан у держави теди бул иншаки, та можебуц и то причина пременкох.

ОСТАЛИ ШТЕРАЦЕЦ КОМПОЗИЦИЇ

Викомпоновал коло 40 нови руски шпиванки у народним духу, коло 15 у забавним и коло 45 дзецински, найвецей на тексти своєй шестри Меланиї и брата Михала, спомедзи хторих велї подоставали и награди на „Червеней ружи” и „Ружовей заградки”. Ґу тому, за нїм остали и числени аранжмани, музика за театрални представи, коло 50 сонґи…

„ЧЕРВЕНИ РУЖИ” ОСЕМДЗЕШАТИХ БУЛИ НАЙЛЄПШИ

„Найуспишнєйши „Червени ружи” були 80-их рокох, пре масовносц публики и квалитет програми. Теди грали оркестри зоз Радио Нового Саду, а „Ружа” росла. Як барз добрих уметнїкох котри теди були найактивнєйши бим визначел Йовґена Надя, Мирославу Даждиу, Агнету Тимко, Тат`яну Ґвоїч, компоновал и я, потим Владимир Малацко, Владимир Семан, Михайло Бодянец…”

(Опатрене 157 раз, нєшка 1)