Задовольство помагац другим

автор м. зазуляк гарди 5. септембер 2021

Соню Алексич з Руского Керестура найбаржей познаме по тим же є дипломовани психолоґ, бо єй фахово вияви часто можеме чуц и пречитац у наших медийох. Медзитим, Соня тиж так и координаторка у керестурским Каритасу, авторка радийскей емисиї, писателька… а єдна з єй наймилших улогох буц младша шестра Мирославови, хтори ма Даунов синдром, цо и єй одредзело велї животни драги.

Кед ше уписовала на студиї психолоґиї, мотив єй бул же би помогла своїм родичом, алє з часом похопела же то нє идзе так.

– Видзело ше ми же кед закончим факултет – напрям психолоґиї, же сом годна помогнуц родичом. Кед нам на факултету гварели же своїм найблїзшим нє можеме помогнуц, у смислу же нє можеме буц психолоґ своєй мацери, оцови и родзини, шицко тото ми, най так повем, спадло до води, алє ми студиї вшелїяк и далєй були интересантни. Єден час сом ше сцела уписац и на дефектолоґию, тиж так „пре” брата, алє сом познєйше видзела же сом нє погришела же сом тото нє зробела. Ище вше сом нє цалком пренашла цо бим конкретно любела робиц у обласци психолоґиї, алє знам цо нє сцем – гвари Соня Алексичова, донєдавна Виславскова.

ОДМАЛЮЧКА У КАРИТАСУ

Соня тераз у фази глєданя роботи, а док ше нє винайдзе, активнєйше ше уключела до роботи Каритасу, дзе є од того року и координаторка.

– Прицагує ме маркетинґ и ствари хтори маю вязи зоз психолоґию, алє сом похопела же ми одвитує индивидуална файта роботи, та глєдам дацо таке, лєбо же бим отворела дацо свойо. Одмалючка сом у Каритасу, а уж  пейц роки сом анґажована дакус активнєйше, док сом од того року и координаторка. То значи же координуєм у шицких Каритасових активносцох, а то отримованє бутику, друженя за дзеци, друженя за старши особи, акцию Школски прибор и друге. Вше ме виполньовало кед можем дакому помогнуц, а кед видзим ошмих, анї ми вецей нє треба – припознава вона.

Єден час робела як аниматор и психолоґ на „Принциповцу” зоз миґрантами, дзе здобула наисце вельке искуство, у совитовалїщу „Нїтка”, а потим и у Дружтве за помоц МНРО „Белава птица” у Кули.

– Кед сом пошла робиц зоз миґрантами, нє знала сом цо ме чека. Щиро, була сом престрашена, медзитим, з часом то постала состойна часц мойого живота. То було єдно наисце красне дожице, швидко сом ше прилагодзела и була сом там дзевец мешаци. Нє мам подле искуство як цо ше приповеда и як велї думаю. Мали зме рижни роботнї зоз дзецми и зоз старшима, спортски активносци, познєйше сом их учела сербски язик, мали зме танєчни вечари и друге. Потим сом робела у „Белавей птици”, дзе уж роками ходзи и наш Мирослав. Родичи презащицую дзеци зоз почежкосцами, цо дзешка и нормалне, и Мирославови „Белава птица” у тим смислу вельо помогла – у осамостойованю, здобул там товаришох, бул прилапени, медзи своїма. Маю вельо активносци, вельо ше роби зоз нїма, а велька то помоц и родичом. Вше сом думала же гоч сом осем роки младша од нього, же я тота хтора треба же би го защицовала, медзитим, кед сом почала робиц у „Белавей птици”, у даєдних ситуацийох сом видзела же вон тот хтори мудрейши и же ме вон защици – гвари наша собешеднїца и предлужує приповедку о тим як то кед дахто у фамелиї ма почежкосци у розвою. 

– Вон ше вше сцел бавиц зо мну и мнє шицко було звичайне, я так одросла. Но, зочовала сом ше и з проблемами, а то можебуц аж тераз похопюєм. Наприклад, кед зме ишли даґдзе, мала сом чувство же патра на ньго, же ше дахто и шмеє, цо окреме потрафяло мацер, а и я ше нє знала часто як поставиц у таких ситуацийох, окреме кед сом була менша. Кед цошка видзиш, а нє знаш цо робиц. Першираз кед сом похопела же є иншаки як други, було кед зме ишли до школи и єдна пайташка гварела же я нїґда нє будзем мац леґиня, бо мам такого брата. Нє розумела сом якей то ма вязи. Мац ми теди потолковала же хто будзе любиц мнє, будзе любиц и його – здогадує ше Соня и предлужує:

– Нє мож нїч скриц од нього. Барз є емотивни и барз добре може похопиц кед дахто нагнївани, жалосни, односно кед цошка нє у шоре. Облапяц би ше могол гоч кельо, а рано и вечар обовязно. Кед сом приходзела дому зоз факултету, так сом вше була дочекана и то ми бул лїк. Нормално же ма периоди кед є нагнївани и нервозни, як и шицки. Кед сом робела на „Принциповцу”, опитали ше ми же як мам тельо сцерпеня, а мнє було чежко потолковац же сом одмалючка патрела на мацер хтора цали дзень Мирославови цошка указовала, учела го… Конкретно то було писанє и читанє, цали дзень прешедзела при ньому. Єдноставно, нє знаш за иншаке. Цалком ми нормалне буц сцерпени, и тото сом похопела кед сом видзела других як реаґую, наприклад, кед чекаю у шоре. Мирослав осем роки ходзел и до школи, до специялного оддзелєня, писмени є, та поряднє чита „Руске слово” и „Дзвони”, а барз люби и церкву – поцешена Соня.

ЖИВОТ З ДРУГОГО УГЛА

Наша собешеднїца ше опробовала и у новинарских водох. Єден час робела на „Ку медиї”, а була анґажована и у Рускей редакциї Радио Нового Саду. Уж даскельо роки ше на тим Радию емитує и єй емисия „Живот з другого угла”.

– То нєзависна продукция, емитує ше кажди пияток. У емисиї ми було важне указац же живот з особу з почежкосцами у розвою нє муши буц страшни. Кед треба прилапиц дияґнозу и шицко цо з тим идзе, то страшне и боляце, алє єст и красни хвильки и достава ше вельо, постава ше богатши. Гоч часи можебуц иншаки и прилаплївши кед слово о особох з почежкосцами, дахто ище вше нє може приповедац на тоту тему. Подзековна сом же мнє то нїґда нє бул проблем – визначує Соня.

Зоз супругом Стефаном ше побрали пред двома роками, и гоч вон родом нє зоз Керестура, опредзелєли ше за живот на валалє.

– Стефан зоз Враня, алє його родичи дзевец роки жию у Равним Селу, гоч вон ище скорей пошол студирац до Нового Саду. Упознали зме ше у Керестуре на варошу. После пол рока зме ше заручели. Було єдно наградне бависко у єдних познатих дньових новинох. Требало написац текст и я послала єден хтори ше одношел на нас двоїх и освоєла сом путованє. Пошли зме до Италиї и заручели зме ше у Венециї. Перше зме жили у Кули, сцели зме там купиц хижу, алє зме ше до конца опредзелєли за Керестур. Стефан ше уклопел, розуми и по руски, аж и бешедує дакеди. Нє любим гужву, волїм мирнєйши способ живота и прето ми валал и тот спомалшени ритем живота цалком одвитує – закончує Соня.

ПАПЕР ЄЙ ПСИХОТЕРАПЕУТ

Свойо емоциї Соня найбаржей виражує през писанє и танцованє. Два раз тижньово ходзи до Кули до єдного танєчного клубу, а свою прозу обявює у „Дзвонох” и у МАК-у, за хтори часто роби и фахово тексти за єдну рубрику.

– Кед ми дацо, я лєбо пишем, лєбо танцуєм. Здогадуєм ше кед нам у ґимназиї професор Бесерминї гварел же треба же би остало дацо за нами. Теди сом надумала же єдного дня напишем кнїжку, на хторей ище вше робим. Папер мой психотерапеут. Кед видзе шицко зоз глави, сами зоз собу ришиме даяки проблеми – препоручує Соня.

(Опатрене 98 раз, нєшка 1)