Залога за будучносц

автор и. сабадош 8. юлий 2022

През викенд за нами у Руским Керестуре отримана 61. „Червена ружа”.

Гоч „проста”, односно нєювилейна, тогорочна „Ружа” була специфична, цо могло обачиц скоро у каждим єй сеґменту, по тим же є перша наисце  „постпандемийна”, кед уж нє формално, вец у реалней животней пракси. З єдного боку, могло почувствовац яки пошлїдки тота даскельорочна прерва у порядней роботи наших аматерских културних дружтвох охабела. Дзепоєдни ансамбли ше осипали, дзепоєдни нє на виводзацким уровню яки тримали док були у „порядним тренинґу”, док даєдним павза яґод да одвитовала, бо наступали з нову енерґию, еланом и квалитетом. Алє, ище обачлївша була добра дзека, аж жажда з яку шицки – и учашнїки, и орґанизаторе, и публика, чекали присц на найвекши и найдлуговичнєйши Фестивал рускей култури. По тим найскорей останє запаметана тота „Червена ружа”, док ше ми видзи же єй точну и конкретну оцену годно дац аж познєйше, як ше тот Фестивал почнє приблїжовац ґу свойому 70. виданю.

Як уж писане, пред саму „Ружу” случели ше значни кадрово, та и орґанизацийни и пошлїдково концептуални пременки на Фестивалу. То сиґурно озбильно закомпликовало роботу, алє нам тиж оможлївело и кус иншаки ракурс попатрунку на нашу аматерску културу. Уж виражене сподзиванє же медзи малима побиднїками терашнього „Пупча” и будуци добитнїки чобольова и кошарки. Медзитим, и на (пре)обсяжних, цаловечарших „Одгукох з ровнїни”, дзе з рижнородним и широким репертоаром наступели шицки катеґориї наших дружтвох, од подросткох по ветеранох, могло ше прешвечиц же ше у  векших руских штредкох одвиваю нєпретаргнути циклуси аматерскей роботи. Даґдзе су блїзко при зениту, даґдзе су на добрей драги, а даґдзе треба будзе почекац ище даскельо сезони, алє континуитет ше отримує, а то найважнєйше. Розумлїве, там дзе руска заєднїца и єй дружтва менши слика иншака, алє зато дзека и ентузиязем можебуц ище и векши. То заслужує нє лєм подзековносц, алє и конкретну потримовку цалого руснацтва.

Заключни вечар „Червеней ружи” пошвецени Юлиянови Рамачови Чамови, тиж сполнєл обчекованя. Блуз сцигол на „Ружу”, Славко Роман Рондо нам ше врацел як текстописатель, Мирослав Малацко и Фестивалски оркестер мали „свой” вечар, а у ревиялней часци могло уживац у вичних класикох рускей народней и забавней шпиванки хтори интерпретовали и нашо вершински виводзаче, и тоти хтори у свой час можебуц нє достали праву нагоду. Патина у подаєдним гласу лєм змоцнєла тото искуство.

(Опатрене 50 раз, нєшка 1)