Заслуги за „войованє”

автор с. фейса 13. авґуст 2021

Його професийни вибори були єдноставни: буц дошлїдни самому себе и „войовац” за правдиви вредносци хтори маю свой смисел и хторим нє пенєж на першим месце. Того ше Мирослав Виславски тримал ище на самим початку своєй кариєри, у политики, познєйше у спортским живоце дзе з одбойкашским клубом Войводина дотхнул сам верх, а вец и у медийох як спортски новинар, водитель и публициста. Того ше Виславски трима и нєшка, нєдавно добитнїк ище єдного припознаня – Награди „Светозар Милетич” за животне дїло Дружтва новинарох Войводини.

Наградзени вецей раз у своїм живоце, Мирослав Виславски гвари же му мило кед хтошка почитує його закладанє, труд и роботу, и на тото нєшка патри як на коруну того цо потераз за собу охабел. Та и кед би ше, гвари, ознова народзел, по истих шлїдох би крачал, исти бразди би заорал и за исте би ше борел, прешвечени же тото правдиве цо у нїм кучи, вишло з фамелиї…

А у Виславсковей фамелиї з Вербасу бул штварти син по шоре, дзе на окраїску варощика, такой при Цукровнї, запаметал скромне, алє щешлїве дзецинство.

СЦЕЛ БУЦ ПОЗНАТИ ФОДБАЛЕР

Спорт бул состойна часц нашого фамелиярного живота. Мой брат Йоаким Кимо бул познати фодбалер. Бавел у Партизану пред сто тисячи людзми, бул державни репрезентативец и його кариєра у велькей мири на мнє уплївовала. Сцел сом буц таки як и вон. Тренирал сом, дошол сом по репрезентациї Войводини, алє за розлику од мойого брата хтори бул цихи, я нє тримал язик за зубами. Повадзел сом ше зоз тренером, напущел Вербас, пошол до войска, вец до Коцура… Добре же сом теди любел дружтвену активносц, нєт дзе ме нє було и то була моя своєродна одскочна деска за дальши анґажман гвари Виславски, хторого дружтвено-политична робота одведла до Нового Саду. Вельки ентузиязем, алє и озбильносц у роботи секретара Покраїнскей самоуправней заєднїци за школярски и студенски стандард, так повец, паралела нєшкайшому Министерству, резултовала з вельким довирийом и потримовку людзох хтори теди одлучовали о важних инвестицийох, односно розподзельованю средствох. Так наприклад, под час його мандату положени фундаменти Студентским домом на Лиману 3, а то лєм часточка того за заслужни Виславски, Висла, хторому ше просто поведзено верело.

Мирослав зоз Силвестером Такачом, славним фодбалером и тренером

ОДБОЙКАШСКИ КЛУБ ДЗВИГНУЛ ПО НЄБО

У спорту, точнєйше у фодбалу, наш собешеднїк предлужел робиц як дружтвени роботнїк, надпоминаюци же як теди фодбалере Войводини (млади) освоєли першенство аж на два заводи, цо потамаль нє бул случай. Та заш лєм, и тот анґажман престал кед ше закончела Виславскова политична кариєра, и кед остал без роботи. Дакедишнї директор Фодбалского клубу Войводина, Любо Шпаньол му помага и находзи роботу як комерциялисти у Кроациї осиґураня, алє и тото длуго нє потирвало. Воєни роки на просторох бувшей Югославиї ознова нашого собешеднїка кладу на били хлєб.

-Теди ме поволал Райко Кияц, леґендарни одбойкашски руководитель и приял ме до ОК, озда по принципу кельо допринєшем, тельо будзем мац… И гоч сом преферовал други спорти, кед сом уж вошол до Клубу, лєм єдно ми було важне сцел сом же бизме були найлєпши. Як упрекосц, я о тим явно бешедовал, и гварел сом же одбойка будзе популарнєйша од фодбалу, же будземе мац  вецей публики… На концу, так и було. Вельку помоц зме мали од ТВ НС, и пре познанство з людзми хтори були на чолє тей медийней хижи, вихасновал сом тоту позицию и ми спочатку жили з маркетинґу, нашо кажде змаганє преношела Телевизия и уж у першим року моєй роботи одбойкаше освоєли першенство гвари вон. Шоровали ше потим и дзевец шампионски титули за дзевец роки, з добрей часци и же ше му удало прицагнуц озбильних спонзорох до Клубу з ошмихом, а полним шерцом, приповеда наш собешеднїк надпоминаюци же шицко цо ше случовало у  одбойкашским Клубу пилно зазначовал єден чловек, и йому дзекуюци, нєшка найбогатша архива праве у ОК Войводина. Тирвало то по 2000-ти рок.

Роки за паметанє: ОК „Войводина” и його руководство

ОДХОД ДО ТЕЛЕВИЗИЇ

Кед ше пременєла нова ґарнитура у руководстве, видзел сом же то нє  тота екипа хтора ше годна ношиц з постояцу систему и вишол сом з тей приповедки. Зоран Чирич ме поволал на ТВ Єсенїн и гоч мал зо мну иншаки плани, пошвидко зме ше радзели о концепту емисиї хтору бим евентуално робел, як би то випатрало… Так настава емисия Контранапад, емисия о спорту дзе сом зочовал людзох розличних становискох, привитовал познатих спортистох, людзох з тей бранши. Познєйше ше зявела и друга емисия на Каналу 9, то були локални медийни хижи, теди барз добре патрени предлужує Мирослав, познати по тим же о тим цо думал, шмело бешедовал. А праве у спорту, хтори почувствовал и на власней скори, дзе познєйше упознал и лїцо и спак на тим конаре, препознал накадзи ше политика пробовала „шлихтац” и злохасновац го, виписал и власне мено з велькима буквами. Нє ишло вше так як жадал, мал и тих цо ше му спроцивйовали. Мал и гевтих хтори го любели и потримовали. И падал и ставал. И починал од початку.

ОД ФАМЕЛИЇ ВЕКШЕ НЄТ

Колумни Виславского були спортско-политична приповедка, а кнїжка Контранапад резултат спомнутей нєпреривней борби за добробут дружтва, и закладанє за тирваци вредносци у нїм. Окреме за тото, як гвари,  цо ма вецейвиковне упорище. А то фамелия.

Нєт озда векше о того як зачувац фамелию од шицких спокусох цо живот ноши зоз собу. То тото исконске цо нас отримує, предлужує Виславски, поцешни же и на тим полю цалого живота мал потримовку.

На першим месце од супруги Милияни, Чарногорки, и його дакедишнєй школскей пайташки з истей лавки, а потим и од дзивчатох Мирослави и Мариї, хтори давно позакончовали факултети и пошли кажда по своєй драги.

На Ґлавици при Новим Садзе, през лєто Мирославова оаза. Там препатра архиву, вше цошка записує и зазначує, а планує  виглєдовац, писац, написац кнїжку… Будзе, гвари, док будзе… Тераз ту и други, ище векши радосци. За унуку Йовану, вше найдзе часу… 

(Опатрене 66 раз, нєшка 1)