Заслужени днї одпочивку

автор вл. дїтко 19. юлий 2020

Леона Чизмарова ше на осемнац роки одала и теди з Беркасова пошла жиц до Бикичу. Вєдно зоз супругом Данилом пребродзели велї роки, а уж прешло вецей як пол вика одкеди остала ґдовица з двома синами. Дожила красни роки, и рада була подзелїц з нами єй приповедку.

Леона Чизмар уж давно у дзевятей децениї живота, а трицец роки прешло як пошла до пензиї, и як престала робиц у дакедишнєй познатей Месней индустриї „Срим”. Гоч прешли телї роки, ище вше добре памета як чежко зарабяла динар, алє и як ше єй удало вивесц своїх синох на животну драгу.

Андя Леона народзена у Беркасове у фамелиї Файфрич, а одала ше до Бикичу до фамелиї Чизмарових. Супруг Данил робел на тлачарки и у млїну за кукурицу, а спомнути роботи другим робел услужно.

– У єдним парастским обисцу требало вельо робиц, алє то нїч нє було чежко, окреме кед чловек млади и здрави, и кед видзи же живот пред нїм. До Чизмарових сом ше одала 1950. року, два роки познєйше ше народзел син Яким, а 1958. року и син Петро. Шицко то було добре, робело ше и старало о фамелиї. А вец 1962. року супруг нагло умар. Мала сом 30 кед сом остала ґдовица и од теди ше шицко пременєло – памета Леона тоти чежки часи у своїм, теди ище, младим живоце.

ОДХОД ДО ВАРОШУ

После супруговей шмерци ше врацела до Беркасова, свидома же своїм хлапцом будзе мушиц буц и мац и оцец. Достала роботу у Месней индустриї „Срим” и перши два роки на роботу одходзела з Беркасова до Шиду. А на роботним месце єй нє було лєгко, умивала просториї дзе ше резало швинї. Нєпреривно мала на ногох чижми, вше у води и з воду, же би шицко було поумиване и попораєне так як треба за шлїдуюци дзень. Оцец єй купел хижу у Шидзе, а хижа мала лєм два просториї хтори  патрели на драгу. Гвари же єй и тото кус було цалком досц, бо зоз синами мала закрице над главу, а на роботу нє мушела путовац.

– Кед зме пришли до Шиду Петро праве почал ходзиц до першей класи основней школи, а Яким до пиятей. У сушедстве була одата моя власна шестра Нада, та ше мойо синове бавели з єй дзивку Веру. Нашо обисце требало далєй добудовац, та сом дзвигала кредити, а з мольбу ше якошик хижу докончело и ушорело за биванє. Синове оставали сами дома вше кед сом одходзела на роботу и, гоч их нє бул хто випровадзиц, були добри хлапци, знали же так муши буц и з нїма нє було бриґи. А кед сом пришла дому з роботи, нє знала сом цо перше. Требало шицко поробиц по обисцу, алє и родичом помогнуц, та сом часто на бициґли одходзела до Беркасова – приповеда Леона.

Видзела вона же нє годна длуго витримац на тим чежким роботним месце у фирми, та замодлєла руководзацих же би прешла на роботне место дзе ше паковало конзерви. Там робота була вельо лєгчейша, и праве там наша собешеднїца робела дзешец роки. Вец прешла на роботне место кухарки у кухнї, дзе робела ище єдну децению. Добре памета же ше уж на штири годзин рано починало з пририхтованьом фриштика за роботнїкох. Окрем нєй, ище три кухарки варели у вельких шерпеньох и спочатку мушели и огень розкладац. Кед уж кухня була сучаснєйша и кед ше почало вариц у котлох, робота була вше лєгчейша. Єден кратши час андя Чизмарова  паковала сухи колбаси и праве з того роботного места 1989. року пошла до инвалидскей пензиї. Вше була одвичательна и вредна на роботи, алє добре памета же раз, после єдней бурї и нєпогоди на роботу запожнєла 10 минути. Шеф ю спозорел же най патри же би ше таке вецей нє повторело.

ПЕРИОД КЕД ЄСТ ЧАСУ ЗА ШИЦКО

З часом ше и Леоново синове Яким и Петро присподобели на живот у Шидзе, позакончовали школи и поженєли ше. Яким закончел за полицая, а Петро бул шлосер. Перше робел у „Имосу”, а вец прешол до Радио Шиду як тонски технїчар.

З одходом до пензиї андя Леона мала вельо вецей часу за фамелию, бо у обисцу остала зоз младшим сином Петром, нєвесту Анку и унуками Владком и Борисом. Шлєбодного часу було и за одход до церкви, покля ю здравє служело. Нєшка дома препровадзує пензионерски днї, з часу на час ше прешейта по парку, а часто одпочива на лавки. Вецей раз ше случи же ше з даским згвари, та ше през бешеду здогадую як то було роками през живот.

НА ПРАТКОХ У БАБИ КАТИЦИ

Ище док була дзивка, андя Леона и єй пайташки у валалє ходзели на пратки. Добре памета же як ше младеж сходзела вечарами, всоботу и внєдзелю, у обисцу баби Катици. Теди Руснацох було вельо вецей як нєшка, сходзели ше и на Кирбайох, а окреме на вельки  швета. Подобне було и кед ше одала до Бикичу. Славело ше, свадзбовало, дружело, аж и на забивачкох…

 

(Опатрене 112 раз, нєшка 1)