Зашмейовали нас кед нам було найпотребнєйше

автор с. саламун    28. марец 2021

Родом є зоз Руского Керестура, дюрдьовски жец, и нєсудзени” Дюрдьовчань котрогo велї запаметали по улоги у гуморескох и скечох СватовеНєшка Владимир Рац жиє у Канади зоз свою фамелию. И попри тим же є там уж длугши час, чува памятки на свойо коренї и традицию.

 Осемдзешатих рокох прешлого вику нашо руски медиї вецей уваги давали гумористичним змистом. Праве теди на Радио Новим Садзе у програми на руским язику настали гумористични скечи котри паметаю велї ґенерациї. Були то наисце слухани и преприповедовйовани емисиї. Медзи нїма було и таки скечи котри дожили живе, театралне виводзенє на бини и госцованя по наших местох, алє и екранизацию. Слово о гумористичних скечох „Сватове” у хторих ше збивало франти на велї теми, а окреме о теди актуалней политичней ситуациї. Їх автор бул наш собешеднїк Владимир Рац.

Приповедка о значнєйших животних случованьох, крижаню и одлукох Владимира Раца, роботи у радию НС, познанстве зоз супругу Дюрдьовчанку Марицу (познату шпивачку, народзену Пушкаш), и знїманє гумористичних скечох „Сватове”, почина 1974. року. Теди Рац приходзи до Нового Саду на студиї историї на Филозофским факултету. Руска младеж ше сходзела у новосадскей Матки, там ше  упознавали велїх нашо млади, там заходзел и Рац, а вец почало и сотруднїцтво у програми на руским язику у спомнутим Радию. Владимир пририхтовал репортажи на рижни теми, за информативу, бул и редактор младежскей емисиї „Одгуки з ровнїни”, а велї го запаметали и у емисийох „На габох музики и гумору” хтори пририхтовал редактор Штефан Гудак.

– Почал сом читац скечи. Пред тим сом таке нїґда нє робел, алє сом пробовал. Вец ми ше Штефан опитал же чи бим писал гуморески. Перше сом писал кратки скечи, а вец гуморески за вецей особи на рижни актуални теми. При концу емисиї вше була пречитана и гласовно одґлумена єдна длугша гумореска – гвари Владимир, котри ше дзечнє здогадує на авторски улоги як цо Ферко Дурнїло котрому хибел „шрубик” у глави, алє кед гварел, тото виповедзене було насправди мудре, а потим шлїдзели и Свахи на пияцу, алє и велї други улоги.

З РАДИЯ И НА ЕКРАН

На початку осемдзешатих рокох прешлого вику, у його гуморески „Дурни и нєпевни” почина сотрудзовац зоз Дюрдьовчаном Мирославом Кевеждийом. Дзекуюци тому сотруднїцтву, пред трицец шейсц роками настали „Сватове”. На тот ґлумецки тандем нїхто нє бул ровнодушни. Зоз своїм зєдинєним ґлумецким искуством подмладзели ґлумецку секцию новосадскей Матки, а на инициятиву Дюри Папгаргая… Ґлумели на бини, а за потреби радийских емисийох РНС, тото робели полни дванац роки.

– Пошвидко „Сватове” з радийскей гуморески преходза ґлумиц  и на Телевизию. Нажаль, 1999. року, кед було бомбардованє, велї тоти знїмки знїщени. Жаль ми же при себе нє мам нїч з того материялу. Теди, раз я,  а раз Кевежди, писали тексти за нашо скечи. Кед була криза дзеведзешатих рокох, були зме и режисере и монтажере, а вец нє було анї за нашо гонорари, алє зме предлужели робиц же би и у тих чежких часох нашо людзе мали голєм яку-таку гумористичну розвагу, а нє лєм же би слухали о нємилих случованьох – щири Владимир.

Емисиї за радио и телевизию знїмани доґод ше наш собешеднїк зоз фамелию нє одселєл до Канади. Любел тоту роботу, знїманя, друженя, алє мал потребу започац живот у мирнєйших крайох. У нас була криза и война нєдалєко од нас.

Рацово перше  жили у Новим Садзе, плановали ше преселїц до Дюрдьова, алє животна драга их одведла до иножемства. Того лєта будзе двацец пейц роки як ше Рацово преселєли до Едмонтону у Канади.

 ОД ПОЧАТКУ

– Кед зме ше одселєли, дзивка Татяна мала дзевец, а син Звонимир шейсц роки. Вони ше там швидко прилагодзели, язик научели раз-два, а нам двоїм требало кус вецей часу. Едмонтон зме вибрали понеже є у часци котра ше розвивала и було досц вигодносци за єй жительох, а нам теди таке було важне, понеже зме мушели почац од самого початку – гвари Владимир котри швидко нашол роботу и ище вше роби у истей фирми, а нєодлуга здобудзе и условиє за пензию. Його супруга Марица жадала робиц у своїм фаху, сцела буц медицинска шестра. Мушела нострификовац диплому, учиц ше и покладац испити и добре знац язик. О даскельо роки, шицко ше єй удало. Вона уж у пенизиї, алє ище вше роби, понеже так жада. Задовольни су.

НАЙЖИМНЄЙША ПЕРША ЖИМА

Рацово ше швидко звикли на ушорену систему, почитованє роботнїкох, роботного и шлєбодного часу, нацийох и националносцох, алє нє було, гваря, лєгко звикнуц ше на жиму. Перша жима була найжимнєйша. Дакеди у фебруару було и минус трицец, а просеково през дзень коло минус штири ступнї, док вноци минус дзешец. Шнїгу нєт вельо, а воздух чисти.

– Нова держава, нове околїско, нове виволанє… За шицко зме ше мушели сами остарац, сами финансовац. Жадали зме лєпшу будучносц  нашим дзецом, и нам, алє вони нам були на першим месце. Перши пейц роки були кус чежши, жили зме добре, алє нє було тельо за розвагу и путованя – гварел Владимир.

У месце дзе жию найчастейше ше стретаю зоз фамелиями котри их и дочекали у Канади, Дюрдьовчанє: Дудашово, Ковачово и Папуґово. Церква тота котра их зблїжує.

Даскельо роки по oдходу до Едмонтону Владимир ше уписал, а потим и закончел Висшу теолоґийну школу. У тамтейшей грекокатолїцкей церкви помага священїкови у олтару, чита апостол, причаща и друге цо може лектор за цо є пошвецени. Окрем того, дванац роки окончовал длужносц дзияка у нашей катедралней церкви у Едмонтону. По Служби ше людзе медзи собу дружа, вєдно попию кафу, а през викенд найволя з фамелию препровадзовац шлєбоддни час, або пойсц до природи. Владимира часто нє трима место, та люби поробиц цо потребне по обисцу, люби ушорйовац заградку и квеце у нєй.

– Одлучел сом ше цалком одпитац од новинарства кед слово о каждодньовей информативи и политики. У нас, у Канади, економска ситуация здрава, ходзи ше на роботу, шицко у порядку, викенд вше хаснуєме за розвагу. По дзецох видзим же кельо часу прешло, и док сом препатрал нашо фамелиярни слики, здогаднул сом ше вельо того. З нїма ше помагаме. Пристановели ше. Сучасни мрежи олєгчую комуникацию з найблїзшима у Сербиї, алє нам жаль же нам ше таке нє удало и з нашима родичами –  гварел на концу Владимир Рац.

БУЛО ТО НА ЯВНЕЙ ЕМИСИЇ

У маю будзе трицец шейсц роки малженского живота Владимира и Марици Рац. Здогадую ше добре же єдно на друге почали „джмуркац” на госцованю у Петровцох у Горватскей, кед була „Явна емисия” автора Штефана Гудака. Емисия була свойофайтови концерт за домашнїх у наших местох, а на нїм участвовали млади з наших, руских местох. Теди Марица шпивала, а Владимир ґлумел.

ПОТЇХА У ДЗЕЦОХ

Рацово ше цеша ше у своїх дзецох понеже су витирвали, витворени и успишни. Татяна и Звонимир закончели Академию драмских уметносцох, на напряме ґлума, алє ше предлужели школовац же би лєгчєйше нашли роботу. Татяна и специялиста за лимфну дренажу и роби у своєй Приватней клинїки за масажу. Док Звонимир ма и диплому за маркетинґ, роби як маркетинґ менаджер, медзитим, ознова ше уписал на штирирочни студиї же би бул инспектор за поживово продукти. Вони двойо основну школу закончели у Едмонтону на українским язику. Дома бешедую по руски, фамелийно отримую шицки руски обичаї, а кед були младши ходзели и по шпиваню на Вилїю.

(Опатрене 280 раз, нєшка 1)