За шицко виновати антилопски сандали

автор м. афич 15. авґуст 2021

Лєто, час кед ше любиме розхладзовац, и то зоз облюбену жимну лакотку, сладолядом, а найсладше кед ше ю купи готову у „сладоледарнї”. Єдна така и Лукачова будка при мосце у Кули, дзе барз добри сладоляд мож купиц уж дас 70 роки. Дакедишня єй ґаздиня Геленка Лукачова цали роботни вик робела праве тото – правела сладоляди и колачи зоз своїм супругом Франьом – Ферийом. Ю тераз водзи їх син Фриц, традиция нє претаргнута, бо ше нєшка уж у трецей ґенерациї Лукачових на истим месце ище вше предава сладоляд.

Геленка народзена Петькова 1941. року у Руским Керестуре, од мацери Натали, Тиркайловей дзивки, керестурскей кухарки, и Дюру, родом Коцурца, познатого майстра склорезача. Кед Геленка закончела осемрочну школу, пошли з оцом до Кули купиц сандали до познатей предавальнї „Борово”. Кед ше потарґовело, оцец дзивку сцел почасциц и зоз сладолядом як ше и швечело кед ше пошло до варошу. О тей подїї Геленка приповеда:

 – Пошли зме на сладоляд до Лукачовей будки при мосце, а там робела Ружа, шестринїца мойого супруга хтори уж превжал будку од свойого оца. Зоз Ружу ше мой оцец познал, бо робел єден час у Кули. Мнє уписали до тедишнєй шеґертскей школи, и од слова до слова, збешедовали зме ше же бим могла у нїх виучовац ремесло. Познєйше и мац моя пошла до нїх видзиц цо и як, и гварели же такой можем почац робиц. Так и було. Пред поладньом сом робела у Лукачовей роботнї дзе зме правели колачи и сладоляд, алє и бомбони штолверки, а пополаднями сом ходзела до школи. Бивала сом и на косту, була прейґа, у їх нини, та ми було блїзко.

Лукачова будка нєшка

РЕМЕСЛО ПОЧАЛ СУПРУГОВ ОЦЕЦ

Цукрарске ремесло, як дознаваме, почал швекор нашей собешеднїци хтори бул родом з валалу Семельци при Осиєку. Були швабско-мадярского походзеня, а ремесло виучел у Оджаку у Шваба. Специялизовал ше за правенє бомбонох и правел их на машинки, а „свилени”, филовани з орехами, ментол, квашни… Робиц почал перше у своїм краю, док у Осиєку ище нє була индустрия „Кандит”, та робу предавал на шпедитеру у вельких ладох зоз плеховима пикслами у хторих були бомбони.

– Швекор бул барз знаходлїви и так ше раз становел у Кули. Ту вимуровал тоту бутку при мосце и предавало ше там нє лєм бомбони алє и „меденяки”, швички, вощини… Ту ше запатрел и до красней Кулянки хтора робела у штофари, та ше з ню оженєл. Мали мойого супруга Ферия, алє му мац умарла млада, кед му було лєм 6 роки. Но, познєйше до Кули пришла и швекрова шестра зоз дзецми, та и вони помагали у роботи, а швекор ше ознова оженєл, та мали дзеци, мойо, твойо и нашо. Фери тиж виучел оцово ремесло, алє вон ше специялизовал за колачи и сладоляд, та ше у оцовей будки почало и сладоляд предавац – толкує Геленка ремеселску традицию Лукачових.

Змогол ше швекор зоз своєй роботи. Мал вельку хижу у нєшкайшей Ленїновей улїци, обок при мадярскей церкви, и там роботню и предавальню. Кед 1955. року нє мог мац два локали, будку препущел синови Ферийови дзе ше му од 1960. року як супруга придружела и наша собешеднїца Геленка.

– Школу сом закончела три роки, и вец пошла ище далєй виучовац технолоґию поживи до Суботици. Пробовала сом там потим и робиц у єдним ресторану дзе сом правела колачи, алє ми нє одвитовало, нє могла сом ше там уклопиц, та сом ше врацела до Лукачових, а вони ме лєдво дочекали, бо сом була вредна и сцела, а любела тоту роботу – памета Геленка.

ЗАЄДНЇЦКА РОБОТА СУПРУЖНЇКОХ

Док була у Суботици, Фери ше оженєл, алє зоз супругу  нє жили длуго, лєм три мешаци. Як приповеда Геленка, були барз розлични и нє могли ше зложиц у важним. Прето, кед ше вона врацела до Кули до Лукачовей роботнї, з часом ше случело же ше вони з Ферийом спатрели, и побрали.

 – Мойо родичи нє барз любели же вон уж бул женєти, алє з часом прилапели. Ми двойо спочатку правели и колачи и сладоляд, а бомбони лєм єдни штолверки, алє и тото нє мож було постарчиц – да зме ше задавели у роботи. Гоч зме мали и помоцнїкох, а и машини на струю котри Фери набавел ище 1956. року. Прето зме влєце правели лєм сладоляд, а вєшенї и вжиме лєм колачи – толкує Геленка.

На питанє як ше правело сладоляд дакеди и нєшка, наша собешеднїца толкує же скорей млєчни варели сами, а овоцово зоз швижей овоци правела.

 – Познєйше зме до овоцових бомбонох додавали емулзиї цо правели Словенци. И нєшка подобнє роби мой син, млєчни сами варя, лєм же место емулзийох, тиж зоз Словениї, маю готови пасти и вец додаваю рижни смаки. И сами знаце кельо єст вельо рижни файти смакох…

СИН ПРЕВЖАЛ МИГЕЛЬ

Робели Лукачово свою роботу, од нєй скорей и барз добре зарабяли и жили. Но, роки и живот ноша свойо, та кед ше оцец Фери похорел, Геленка ше ище борела сама, и у роботнї и у будки. Гоч мала помоцнїкох, даскельо роки и єй лєм хибело по пензию, понукла синови превжац роботу. Гоч є виучени електроинженєр и робел як технїчни директор у кулским млїну, кед пришло до пременкох, надумал прилапиц фамелийну традицию.

– Остало же ше влєце у будки прави и предава сладоляд, а кед нє сезона, вон роби койкадзи  тоту роботу за котру ше учел. Мнє мило же ше ище так отримуєме, гоч и я уж стара, супруг ми уж 10 роки покойни, алє и нєшка робя нашо машини. Живот прелєцел, алє я задовольна, бо зме обидвойо любели нашу роботу, а за шицко виновати антилопски сандали – з ошмихом закончує бешеду наша собешеднїца Геленка.

ЦЕШИ ШЕ У УНУКОХ

Лукачово, Геленка и Фери маю сина Фрица и дзивку Ливию. Фриц ше виучел за електроинженєра, алє барз любел и музику, та попри основней закончел и штредню музичну – гармонику, у Новим Садзе. Там упознал и будуцу супругу Тамару хтора закончела и академию, та є и нєшка наставнїца у кулскей ШОМО.  Маю тройо дзеци, Мая, одата у Шабцу, закончела русийски язик, и там роби у штреднєй школи, Никола, його електро фах,  упознал Данку зоз Зворнику и маю сина Страхиню, а биваю у Новим Садзе. Треци Дьордє, закончел ґимназию, робел дакус з оцом, а тераз зоз дзивку пошли робиц на морйо – поцешена Геленка. Цеши ше и у дзивки Ливиї хтора нєшка роби як лїкар педиятер и радиолоґ за клуби малих бебох у кулским Доме здравя.

(Опатрене 190 раз, нєшка 1)