Мешачни часопис „Заградка” виходзи як нашлїднїк часопису за руски дзеци „Наша заградка”, котри виходзел од септембра 1937. по 6. април 1941. року. Од юния 1947. по 1991. рок виходзел под меном „Пионирска заградка”, а од 1. януара 1991. року ноши нєшкайше мено „Заградка”.
Професор Гавриїл Надь ше (зоз инициялом Г.Г.Н.) першираз у „Пионирскей заградки” подписал под статю „На кружоку любительох нашого язика”, обявену у чишлє 3, од марца року (боки 9-11). Там ше, на бокох 14-15, подписал зоз истима инициялами под преложену сербску народну писню „Шмерц мацери Юґовичох”, котра вироятно обрабяна як лектира у школох.
У импресуме числа 6-7 (юний-юлий 1949) як одвичательни редактор записани учитель Владимир Рогаль, а як видаватель Покраїнски комитет Народней младежи Войводини. Алє у 1950. року видаватель постава Видавательне подприємство „Братство-єдинство” Нови Сад, филияла Руски Керестур, а друкує Друкарске подприємство „Звезда” Н. Сад, филияла Руски Керестур. Ту слово о рижних орґанизацийних пременкох. Аж од септембра року як видаватель наведзене „Видавательно-друкарске предприяце „Руске слово” Руски Керестур”.
У чишлє 8-9 за септембер 1949, на бокох 11-15, першираз обявени кратки театрални фалат. Бул то „Фалат-франта у трох дїйох”, котри написал Я. Домской, а преложел го Михайло Ковач. Теди ше и Ковач першираз подписал з полним меном и презвиском. Подобни случай и зоз писньочку „Вола це яр” зоз инициялом К.М.Н. за котрим ше вироятно криє Микола М. Кочиш („Кочиш Михайла Никола”), алє и тото нє мож зоз сиґурносци твердзиц.
Од септембра 1951. року Владимира Рогаля на месце одвичательного редактора „Пионирскей заградки” нашлїдзел Василь Мудри. Инспировани зоз клишейом, на котрим була слика дзивчеца з бабку, вон (под презвиском „Мудри”) у 3. чишлє од новембра 1951. року, на 11. боку обявел писньочку „Хора бабка” . Василь Мудри бул одвичательни редактор „Пионирскей заградки на два заводи. Перше у периодзе 1951–1952, а вец и у периодзе 1955–1958. У медзичаше (1952–1954) одвичательни редактор бул Микола М. Кочиш.
Конкурси були стаємна форма за стимулованє младих сотруднїкох-школярох. Медзитим, учителє их нє вше популаризовали, та було часто осцилациї у посиланю дописох до Редакциї. Василь Мудри як редактор бул часто примушени пополньовац сам векшину простору у „Пионирскей заградки”. Прето у рубрики „Редакторова пошта” часто апеловал на читачох. Єден таки апел зоз „Пионирскей заградки” число 3 з новембра 1956. року (бок 15) ту и цитуєме:
„Шицким читательом и сотруднїком
Уж вишло и треце число „Пионирскей заградки“, а я ище вше нє доставам дописи. Тоти дописи сотруднїкох, котри друковани у тим чишлє, єдини котри сом достал, а далєй – нїч.
За Конкурс сом тиж ище нє достал анї єден. Часу нєт так вельо. Награди чекаю вредних сотруднїкох, а кед нїхто нє будзе писац, чкода же би препадли. Ґу тому, шицки тоти дописи, котри буду наградзени на Конкурсу, буду и друковани у святочним чишлє, котре видзе у юнию на звекшаним чишлє бокох. До того часу нє так барз вельо. Анї нє почувствуєце як тот час швидко придзе. Прето робце, же бисце достали тоти красни награди.
Будзце вредни, мили мойо читателє и сотруднїци, будзце таки як прешлого року. Мнє будзе мило кед кажди дзень достанєм на дзешатки писма, на котрих будзе назначене: „За Конкурс“. А як будзе аж вам мило кед достанєце красни и драгоцини награди?!…
Ваш Редактор”
ВЛАДИМИР РОГАЛЬ (1925–1984)
Народзени 1925. року у Соту. Єден час бул учитель руским школяром у Новим Орахове а вец прешол на длужносци управителя основней школи у Руским Керестуре 1947. року. Ище як учитель у Руским Керестуре почал сотрудзовац у часопису: помагал тим котри ше находзели на длужносци редактора. По законченю курса за новинара у Беоґрадзе 1948/49. року бул поставени за редактора часописа од мая 1949. по юний 1951. року, а вец є по 1954. на функциї секретара Секциї за Руснацох СКПД Войводини. По власней дзеки прешол на службу учителя до Бикичу, Беркасова и Соту. Од 1962 прешол на службу до СО Шид, дзе водзел обласц култури и образованя.
ВАСИЛЬ МУДРИ (1930-2016)
Народзени 1930. року у Дюрдьове. Учительску службу започал 1953. року у Дюрдьове, а од 1955. року находзел ше на длужносци новинара у редакциї „Руске слово”. Од 1958. по 1962. рок роби як наставнїк на Принциповцу, а вец преходзи за наставнїка до Соту по 1981. рок, дзе єден мандат бул и директор школи. Oд 1981. по рок робел у Основней школи у Шидзе, кед пошол до заслуженей пензиї. Редактор часописа бул на два заводи: од септембра 1951. по авґуст 1952. року и од септембра 1955. року по 1958. рок.
МИКОЛА КОЧИШ (1928–1973)
Народзени 1928. року у Дюрдьове. По законченю учительскей школи, од 1947. по рок роби як учитель у Бачинцох, а по одслуженю войска роби як учитель у Бачким Добрим Полю у школским 1950/51. року, а у школским 1951/52. року у Коцуре, одкаль 1952. року преходзи за учителя до Руского Керестура и источасно бул и редактор „Пионирскей заградки” по новембер 1954. року. У чаше 1955–1957. року закончує висшу педаґоґийну школу и як наставнїк роби у Руменки и Новим Садзе. У тим чаше закончел студиї и дипломовал 1963. року на Филозофским факултету у Новим Садзе. После дипломованя роби у Покраїнским заводу за унапредзенє общого и фахового образованя (1963–1966), а вец преходзи до Покраїнского заводу за видаванє учебнїкох, на длужносц лектора за руски язик.
У чишлє 9 од новембра 1950. року, на 3. боку, обявена барз красна писня „Єшень” з инициялами М. К. По єй змисту би то мог буц Михайло Ковач, або Микола Кочиш, або „дахто треци”! А писня глаши:
„ЄШЕНЬ
Єшень уж знова зоз шивих хмарох
През густе шитко росу ошива.
По лукох наших поточок мутни
Зжовкнуту жимну воду розлїва.
На дротох шедза млади ластовки
Цо за родичми лєциц нє шмели
Змокли биднятка, трешу ше цали,
А кридла чежки долу спущели.
Єдна ми од нїх на облак шедла,
Зоз мокрих кридлох росу стресала,
А очка, патрим, очка єй смутни
Як да за даким длуго плакала.
М. К. ”
„ХОРА БАБКА
Вчера ми ше похорела
Бабка моя мила,
Нє знам цо єй: єсц нє сцела,
А води би пила.
Очка єй барз зармуцени –
Нєт шветлосци нука;
Лїчка єй таки червени
Як красни яблука.
Була сом з ню у дохтора
И у апатики.
Тераз моя бабка хора
Уж достала лїки.
Нєшка сом ю уложела
И поприкривала.
Кед би ми лєм виздравела,
Вше бим ю чувала.
Мудри”
(Предлужи ше)