Значна каричка керестурского рукомету

автор м. афич
1.1k Опатрене

Ювилейни рок за рукомет у Руским Керестуре, понеже 60-рочнїца, як ту одбавене перше рукометне змаганє, означена. На тот завод ошвижиме памятки на рукометни початки у валалє зоз Вельком Петричичом, дакедишнїм бавячом, тренером и руководительом, Кулянцом, алє и Керестурцом. Вон пришол до екипи талантованих бавячох як цо Юлиян Дудаш, Кимо Мудри, Юлиян Надь… и гоч бавел лєм три роки, а источашнє бул и тренер, приведол екипу аж по Войводянску лиґу.

Интересантна и нєзвичайна приповедка як ше Велько нашол у керестуркей рукометней екипи. Вироснул у Кули од свойого трецого мешаца дзе з родичами приселєл зоз краю коло Плитвицох у Горватскей. Кед уж закончел штредню будовательну школу и войско, поволали го робиц на познатим воєним аеродроме нєдалєко од Заґребу. Пристал там пойсц, там му и шицка родзина була, алє цошка сцело иншак.

– Уж сом там бул прияти, пришли ме поволац Керестурци робиц до тедишнього общеремеселского подприємства „Радник” за технїчного директора. Понеже сом бул досц вязани за родичох и шестру, пременєл сом одлуку и пришол робиц до Керестура. Було то 1962. року. Дознали ше о тим и рукометни предняки, та ме поволал учитель Владо Семан до себе на полудзенок и прешвечел най ше уключим до Русиновей екипи, цо ми нє було чежко, бо сом рукомет любел, а гоч сом мал лєм 22 роки, назберал сом красне искуство – приповеда нам пан Велько.

ТАЛАНТОВАНИ ЗА ВЕЦЕЙ СПОРТИ

Дознаваме же вон ту пришол уж як афирмовани рукометаш, а бул барз талантовани и за други спорти, та ше ище у младих рокох опробовал перше як фодбалер, вец и як успишни атлетичар, та и рукометни ґолман и бавяч. И як таки, приходзи до Керестура.

– Рукомет сом почал бавел за екипу Железничара у Новим Садзе як штредньошколєц, хтора була квалитетна, аж мала и єдного державного репрезентативца, а я бавел и ревиялне змаганє як репрезентативец Войводини. То було док сом ходзел до штреднєй будовательней школи у Новим Садзе. Но, перше сом тренирал фодбал у екипи Нови Сад дзе бул теди познати тренер и державни селектор Ришевлянин, тренирал сом єдну полусезону атлетику за Войводину зоз репрезентативку Олґу Ґерель. Участвовал сом и на тробою Червена Гвизда–Партизан– Войводина.

– Ту мам єдну нєвироятну приповедку. Док зме путовали до Беоґраду тренер гвари же, понеже нє маме скакача з палїцу, чи ше дахто прияви. Нїхто, нїч, а вец ше я одшмелєл. Одроснул сом на пажици дзе зме прескаковали зоз древену палїцу, и то ми добре ишло. Сцигли зме на змаганє, перша дисциплина скаканє з палїцу… можеце задумац, я  хлапец з малого варощику медзи партизановима и гвиздовима асами, першираз мам у рукох праву палїцу… Но случело ше же сом медзи нїма освоєл друге место. То було праве нєсподзиванє – памета пан Велько.

Велько у екипи Гайдука з Кули

З РУСИНОМ ДО ВОЙВОДЯНСКЕЙ ЛИҐИ

Таки талантовани спортиста и рукометаш, котри ше ище як 16-рочни уключел случайно и до екипи кулского Гайдука дзе перше бул ґолман, а вец найвецей на позицийох остатнього бавяча и лївого бека, одкаль з лєгкосцу давал ґоли, найвецей пре моцни одскок и висину, ступел и до шорох Русина. Нєодлуга потим як почал бавиц превжал екипу и як тренер и, як и сам гвари, була то златна екипа хлапцох.

– Було медзи нїма вельо талантованих, од Дудаша, Надя, Мудрия, бавели з нами и троме Кулянци, Бучко Славко и други… и можеце думац кед зме победзели екипи Катю, на молбу попущели Пролетерови зоз Зренянину… Думам же теди Русин и досцигнул найвисши ранґ т. є.  до Войводянскей лиґи – здогадує ше наш собешеднїк.

А цо ше случело далєй зоз його спортску кариєру, од Петричича дознаваме же, заш лєм, спорт остал з боку, а превагла пошвеценосц його ремеслу, т. є. будовательству. Понеже видзел, як нам виприповедал, и бул прешвечени антикомуниста од младосци, же то єдна велька спреводзка. Пре таки опредзелєня, нє мог остац анї на месце директора у керестурских будовательних подприємствох, цо радше препущел другим, а сам ше врацел робиц до Кули, дзе пред 30 роками постал приватни поднїматель, аж по пензию. З одходом з Керестура, престало и його спортске анґажованє, алє ше знова уключел 2002. кед го поволали за предсидателя РК „Русин”. Пробовал, алє чежко могло дацо вецей поробиц на финансийним змоцнєню Клубу, гоч му формално мандат нїґда нє претаргнути.

Порядни, зато, бул вше у публики, уж найвецей як Керестурец, з др Бараном, а тиж и на ювилейних сходох дакедишнїх русиновцох дзе дзечнє приходзел и дзе було прекрасне друженє. По його думаню, добре друженє було барз важне и  цалому аматерскому рукометному спорту, и то младим хлапцом наисце значело. Виволал нам пан Петричич и свойо думанє же у Керестуре вше було вельо талантованих спортистох, цо озда ґенетска преддиспозиция. Начишлєл велїх цо досягли державни успихи, а кед бешеда о рукометашох, визначел феноменалного Козара, а окреме Гербута, хтори нажаль, пре обставини у яких бул нє посцигнул анї приблїжно тото цо могол.

ИНТЕРЕСАНТНОСЦИ ЗОЗ ЖИВОТА

Петричич як технїчни директор „Раднику” 1962. року докончел вибудов Дома култури, понеже перше була збудована лєм сала. Памета як ходзел и уживал на пробох тедишнього хору, а ище як хлапчик на оцовей бициґли нє раз приходзел на керестурски шлайс и нє мог ше напатриц на тото ремек-дїло будовательства. Цеши ше и же як директор стипендовал нароком єдного Руснака, Надя, котри бул и рукометаш. Познєйше основал и будовательне подприємство „Дом” хторе теди робело з одличнима плацами, а загашене є у найновших  приватизацийох. Велько одмалючка почитовал Руснацох, бо вироснул з Новтовима у Кули, у Керестуре нашол и супругу Сенку, дзивку учителя Дюру Дудаша, з хтору маю дзивку и сина, а и нєвеста му Керестурска, и гвари же  ту вше бул крашнє прияти. Цагало го ту, та 2000. року ше приселєли ознова жиц до Керестура, гоч супруга анї нє барз сцела.

 И СПОРТСКИ РИБАР

Велько одмалючка бул и страсни рибар, та дознаваме и о тим  же як пришол до Керестура и постал порядни на нашим беґелю. Од 1964. року є и член Здруженя „Коляк”. Може ше похвалїц же медзи першима у валалє влапел 25-килову харчу, гоч риби до Керестура поряднє ходзел лапац и док бивал у Кули. Та, гоч є уж у осмей децениї и здравє вецей нє таке як було, одходзи на беґель ище и нєшка.  И  налапа риби, алє звичайно то найвецей терпеши… 

Сход рукометашох Русина з нагоди 50-рочнїци Клуба, ту и Велько

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ