Зохабели свой шлїд у керестурским рукомету

автор м. афич 6. октобер 2020

Ювилей Рукометного клубу „Русин” з Руского Керестура, нагода же бизме ше здогадли и трох Малацкових братох, Владу, Юлина и Звонимира, хтори од седемдзешатих рокох бавели за Русин, а Юлин ше опробовал и як рукометни судия. Добри бавячки були и Звонимирово три дзивки у женскей екипи Русина.

Найстарши од трох Малацкових братох то Владо и найвецей свойо роки пошвецел тому спорту, бо у РК „Русин” аж 19 роки бавел активно, а наймладши Дзвоно тиж бул активни бавяч 12 роки. Штреднї брат Юлин вельо крадше бавел, алє зато скоро 10 роки бул и рукометни судия.

Як ше Малацково нашли у тим спорту хтори у валалє свою популарносц ґрабал змагаюци ше зоз вельо моцнєйшим фодбалом, як по стажу, так и по розширеносци? Шицки троме перши крочаї направели у рукометних секцийох у основней школи, Владо у шестей класи, Дзвоно у пиятей, а ту дзешка и Юлин. Владо народзени 1958. старши 10 роки од Дзвону хтори 1968, а Юлин помедзи нїх, народзени 1962.

НАЙМИЛША СЕКЦИЯ

– Паметам же сом вельо койцо любел од секцийох и фодбал, и рукомет и авто-мото, и у шестей класи сом ходзел нараз на седем секциї. Кед класна гварела же мож лєм на два ходзиц, єдну з нїх сом вибрал – рукомет. Но за Русин сом почал бавиц аж як штредньошколєц польопривредней школи у Зомборе. Поволал ме пайташ Дюра Винаї же ше обновює членство у Русину. Пристал сом такой, бо ми там  були и барз добри пайташ Юлин Митя, а бавели и Надлукач, та старши Яни Бики, Владко Гуздер, Вили… – приповеда Владо. 

Було то дас 1972. року и перше змаганє Владо одбавел на тедишнїм лєтним турниру „Руского слова”. Гоч их Коцурци потлукли по ногох, Владо ше нє оддумал и предлужел тренирац и бавиц у першей екипи, та гоч и у шлїдуюцей сезони закончели на пердостатнїм месце. Но, вец пришли  и одлични бавяче Юлин Регак, вец дакус младши Славко Джуджар Джеко и екипа напредовала. А на питанє Владови на якей позициї бавел, гвари же на шицких ше опробовал, окрем на месце ґолмана.

– Там дзе хибело та бав, таке було правило. Рукомет специфични же у одбрани бавиш єдно, у нападу друге, а у одбрани сом бавел правого бека, алє сом нє мал досц кили за тото место, бо сом вше чувал найвекшого бавяча. У нападу сом найвецей бавел и праве кридло, а то завишело од других бавячох.  Я нє длуго бавел на лївим кридлє,  там найвецей бавел Джеко. З праву руку сом руцал, а з праву руку на правим кридлє чежко було дац ґол, то скоро нєможлїва комбинация. Нє було ми зґоднє, алє сом ше прилагодзовал, а случело ше же сом дал и ґол, а вельо сом лабди рихтал Джекови, Фурикови… – пригадує мили памятки Владо.

ПОСЛЕ СВАДЗБИ – НА СТРЕТНУЦЕ

Цо ше дотика найвисшого ранґу дзе дошли, ту и його обставини допринєсли.

– Праве кед сом ше женєл соботу, ютре-дзень внєдзелю мали зме бавиц одлучуюце змаганє зоз Савиним Селом за преход до висшого ранґу. Розуми ше же мойо рукометаше по сле свадзби до трох рано нє були у кондициї, та Русин нє прешол висше – дознаваме од найстаршого Малацку, хтори престал бавиц 1991. кед покалїчел мускулу. Теди мал 33 роки и то бул конєц.

– Но вец 93. зме за Перши май стари и млади бавели и на зогриваню ми баш пукла тетива и пре тото сом цалком престал, бо то так кед ше нє тренира порядно. А  уж сом то нє могол пре обовязки коло хижи, роботи, фамелиї… та сом, нажаль, кариєру  закончел на караґульох  шейсц тижнї.  Потим сом єден час  бул и у руководстве Клуба, алє то нє потирвало – закончел Владо.

РЕЦЕПТ ЗА УСПИХ

Штреднї брат Юлин тиж почал у рукометней секциї даґдзе у 7-8 класи, цо ю водзел наставнїк Бесерминї, на терену у Старей школи. Шицки Малацково браца праве на тим терену и росли, бо ту и до школи ходзели, а и после школи ровно ше там бавели, понеже блїзко бивали. Та и Юлин провадзел як тренираю рукометаше, видзел и як брат Владо тренира и бави, и шицко провадзел цо ше случовало, а и кед ше место трозґи вилївало бетон… И так почал и сам тренирац.

– Я би, поправдзе, найволєл одбойку бавиц, алє у валалє нє було, лєм фодбал и рукомет. Но, я нїґда нє бул таки квалитени бавяч як браца, я углавним бул златна резерва и ускаковал на замени кеди требало. Найвецей сом бавел кридло и пивота. Теди кед я бавел, бавел и Джеко и вон наисце бул квалитетни, та я нє мал шанси бавиц на тим боку, з лїву руку сом нє знал, та и прето, и я го дакеди заменьовал – памета свойо рукометни искуства Юлин и предлужує. – Тренер Вили раховал же дозреєм як бавяч, и зоз кондицию после войска, дзе сом пошол зоз штреднєй технолоґийней ту у валалє. Алє войско, а вец и рок факултету, заш лєм онєможлївели же бим досц и поряднє тренирал, а без тренираня нє мож анї напредовац – обєктивни Юлин, хтори и попри того  остал у рукомету ище скоро 10 роки, алє тераз як судия. На тото го понукнул Славко Надь, та положел и судийски испит и спочатку судзели двоме як пара.

– Познєйше сом бул пара зоз покойним Папуґом, Чулейом, алє кед вон напущел,  рок сом судзел у Войводянскей лиґи з єдним судийом зоз Бачкей Паланки. Мал сом ище єдного колеґу, алє пре рижни причини нє остал сом длужей анї у тим. Поправдзе, нє мал сом анї тельо амбициї и  вельо койчому сом ше нє могол прилагодзиц – закончує Юлин.

ОД ПИОНИРСКЕЙ СЕЛЕКЦИЇ

Наймладши од Малацкових братох Звонимир  Дзвоно, а  наймладши и почал озбильно бавиц рукомет. Уж у шестей класи прешол тренирац до Клубу, дзе оформена пионирска екипа, бо ше назберало коло 25 шванцарох, а тренирал их Владо Гарди Вили. Як памета Дзвоно помали ше число осипало, та ше даєдни порозходзели чи на фодбал, чи на карате, а велї пошли и на фолклор, та и добри бавяче рукометаше пошли там, бо ше теди досц путовало.

– Кед сом бул 7-8 класа ми, як рукометаше, ишли з першим тимом на лиґашски змаганя, та кед тоти екипи мали пионирски тим и ми з нїма одбавели предзмаганє – здогадує ше Дзвоно.

А же и вон вибрал рукомет и попри других секцийох нє було чудне бо, як гвари, „вишелˮ у Старей школи и припатрал ше на братох кед бавя, та ше му попачело.

– Кед сом уж почал бавиц пачело ше ми же то екипне бависко з лабду, та сом ше там найдлужей затримал  – гвари Дзвоно и предлужує – Почал сом бавиц на позициї лївого кридла, ту вельо раз завишиш од других же биш дал ґол, кед ци направя позицию, додаю ци добру лабду, та ускакуєш  и руца ше на ґол, а дакеди кед маш добру технїку и сам можеш направиц нагоду або вифинтираш процивнїцкого бавяча, ускочиш, и даш ґол.

Ту Дзвоно досц длуго бавел, бо бул наймладши у першим тиму, дума же з тей ґенерациї єдини остал у першим тиму, и уж у першей штреднєй го тренер уводзел як замену до бависка.

– Обично младши бавяче и починали на кридлох. Кед видзели же ши талантовани и за други позициї, нпр. бек, кед ши високи и можеш високо скакац, та прето и я вец прешол на штреднього бека. Ту сом досц длуго бавел и як искуснєйши, и як ношитель бависка пар роки сом там бавел уж после войска на 20 роки.  Теди сом мал и найвецей кондициї и  вельке искуство, нпр. було и же за єден дзень два стретнуца сом могол витримац – зоз страсцу нам виприповедал Дзвоно.

На питанє о найкрасших рукометних памяткох одвитовал:

– Найкрасше ми було колективне бависко, а найбаржей ме прицаговало, попри даваня ґолох, и нашо друженя. Ґоли сом барз любел давац зоз контри, кед однєєш лабду и вец швидко бежиш, хтошка ци дода лабду и даш ґол зоз позициї кридла. Нє бул сом ґолґетер у лиґи, алє було на даєдних змаганьох же сом удесел дац 8-9 ґоли. Було одо мнє лєпших бавячох, я бул бавяч штреднього квалитету, а теди зме мали аж и ґолґетерох у Лиґи, як Сретен Драшкич, Михайло Тиркайла Тики. Жаль ми же зме з найнїзшей нє пошли до Войводянскей лиґи, лєм прето же нє було пенєжи у Клубу. То була причина же  велї з моєй ґенерациї престали бавиц. Найвекши успих цо зме посцигли же зме єден рок освоєли аж три турнири – „Руского слова”, у Кисачу и у Оджаку – гварел Дзвоно.

И Дзвоно рукометну кариєру закончел уж як оженєти, кед ше му народзело треце дзивче. Чежко було постарчиц на шицки тренинґи и змаганя и шицко цо требало на роботи и у фамелиї. Калїченя го, на щесце, обкеровали док бул активни, алє и вон настрадал на змаганю старих и младих кед му пукла тетива.

Гоч як, сами гваря же були бавяче штреднього квалитету, сиґурно су єдинствени же аж троме браца були у єдним спорту. Нє було вельо раз же бавели шицки троме у истим тиму, а кед то було на єдним рускословским турнире остало призначене и на фотоґрафиї. Малацково у рукомету зохабели шлїд и у женскей екипи, бо аж три Дзвоново дзивки тиж бавели. Найстарши двойнята Ваня и Андрея, були досц активни и поряднє тренирали док були штредньошколки и були досц успишни, Андрея бавела найвецей пивота док ше нє покалїчела, а Ваня баржей бековски позициї и бавели док нє пошли на факултети. Мая тиж бавела, алє кущик кратше, бо ше тиж покалїчела, док Мирослав лєм почал тренирац, алє го баржей интересовала култура. Рошню у Дзвоновей фамелиї ище два дзивочки, та хто зна?!

НАЙКРАСШИ БУЛИ ДРУЖЕНЯ

Шицки троме браца  Малацково чуваю барз красни памятки и на шицко цо було после  бавеня рукомету, а то красни друженя. Як гваря, шицки були барз добри и зложни товарише. Окреме споминаю и вичне ривалство Керестурци – Коцурци, алє гоч ше на терену и повадзели, и побили, и налали себе, после змаганя шицки ше вєдно дружели. Тото их так длуго и тримало при  рукомету, а тоти  памятки им и  нєшка мили. Їх оцец додава же вони наисце були прави рукометаше-аматере, а Владо дополнює – Дзекуюци рукомету и нєшка мам добре дїловне сотруднїцтво зоз Русковсковима братами зоз Коцура. Бавели зме рукомет зоз Рафом, я бек вон пивот, та зме були нєроздвойни. Прето ше и случело же зме почали вєдно робиц, та и нєшка сотрудзуєм з його братами.

(Опатрене 285 раз, нєшка 1)