З главу твардо на жеми, а у души медзи хмарами

автор Славица ФЕЙСА 27. юний 2021

Права ридкосц, а вельке задовольство бешедовац з даским хто ма таки бистри розум, хто таки учени, а заш скромни у тим цо досягнул, як кед би то нє було нїч.  Владимир Новта, дзеведзешатрочни Новосадян, машински инжинєр у пензиї, припознал же му попри роботи, воздухоплївне моделарство означело живот. А початок тей приповедки настал на керестурскей пажици

Як и велї хлапци з валалу, и Владимир на свойо дзешец роки на лукох чувал крави, нєдалєко од обисца у хторим його оцец правел бочкори. У їх дворе було штири долїни дзе ше намакало и рихтало скору за других бочкорашох. Мал оцец и шеґертох и калфох, алє сцел сина вишколовац. Нє знал теди Владимир цо раз будзе, о тим анї нє штудирал док ше припатрал на авиони хтори лєцели з Филїпова аж по тамаль, док нє скапали на нєбе. Почала Друга шветова война…

У Керестуре Новта закончел пейц класи, а пре оцово познанство з єдним Швабом у Кули, до Гражданскей школи ше там уписал. И бивал  у спомнутого Шваба, ша оцец Михал од нього ремесло виучел, та Владимир лєм соботами пешо приходзел до валалу, и теди єдол з  танєра мацери Мелани. Шпотал ше уж теди по обисцу и його власни брат Янко, младши дзешец роки.

А по войни требало закончиц малу матуру, на щесце, у керестурскей Ґимназиї, а вец ше уписац до Стреднєй технїчно-машинскей школи у Новим Садзе. Шицко ишло як по лою, а радосц школованя була ище векша теди кед наш собешеднїк дошнїл свой сон.

– Школа ми була на Футожскей, а Дом у Николаєвскей улїци. Кажди дзень сом ходзел пешо и барз сом ше зрадовал кед сом видзел же праве на Футожскей улїци була Моделарска школа аеро клуба. Уписал сом ше до нєй, и вше кед сом ше врацал зоз школи, зашол сом. Часто требало дацо справиц, но мнє интересовали и вельо зложенши роботи од тих, обичних, майсторских. Пошвидко сом одходзел и на змаганя – приповеда наш собешеднїк, хтори знал же накадзи ше враци з войска, пойдзе ше уписац на студиї там дзе годзен раховац и на воздухоплївни  напрям. Свидоми бул же пре слабши вид на єдним оку, пилот нє годзен буц.

ПОСЛУХАЛ ОЦА

 – Троме зме пошли уписац ше на Машински факултет до Беоґраду, и гоч сом знал же тот треци, Луцич, мал родзини „там дзе требало”, нє знал математику, а бул и член партиї, нє дал сом ше. Математику сом мал у малим пальцу, а и оцец ми вше надпоминал же ми зоз знаньом будзе лєпше як з политику, а и я якошик верел же кнїжочка нє ма таку моц. Спреведол сом ше. Ми двоме нє прияти, а Луцич бул на списку, та сом мушел буц задовольни з тим цо можем, а то Природно-математични факултет на хторим було механїки – памета Новта, хтори ше на Факултет уписал позарядово, а гонорарно запошлєл у Воздухоплївним институту. Кед о два роки видзел же нє требало покладац испити на Машинским факултету, ознова пошол на шалтер и конєчно ше уписал там дзе го одпочатку цагало. У моделарстве уж теди мал значни успихи.

– Теди сом ше навелько занїмал з конструкцию моделох и мал найвецей успиху. У Австриї, у Бечу, було змаганє єдрилицох и моторних моделох. Я мал и моторни модел и „пеняч”, алє сом ше обавал пре моцни екипи з цалей Европи. Та заш лєм, удало ше ми освоїц перши два места у обидвох катеґорийох. Обидва плани за спомнути модели друковани у єдним анґлийским часопису – поцешено приповеда Новта, хтори познати и по тим же у Войводини справел перши теледириґовани модел, односно модел з радио управяньом.

БЕЗ ПАРТИЇ НА ВЕРХ НЄ МОГЛО

После факултету конкуровал до, теди лєм цо нє основаней, фабрики у хторей ше оправяло трактори, правело клипи за мотори… Пошвидко фабрика достала назву „27. марец”, а Новта бул на чолє розвойного сектору, познєйше и у надпатраюцим, док го, гвари, партия нє вигнала…

– Поведзене ми до оч же директор нє можем буц, бо сом нє у партиї, гоч ме тота функция нє интересовала. Я любел робиц на усовершованю машинох, а нє сцел сом буц директор, та заш лєм им ше удало два раз ме з тей фирми виплашиц. Людзе ше понамесцали до фотельох, алє требало робиц, та ме вец и першираз и другираз волали най ше врацим. Дакус сом их уценьовал, першираз нє так барз, алє другираз досц. Дали ми шицко цо сцем. Добре сом зарабял, нє можем ше поносовац – з ошмихом приповеда Новта, одмахуюци з руку же то и нєшка так.

Оженєл ше з Ану, Мадярку, хтора робела як висша медицинска шестра, а пошвидко ше народзели и два їх дзивки, двойнята, Иринка и Маґдалена. Було то давно, обидва давно и факултети позакончовали, робя, жию кажда свой живот, а Владимир надпомина же є уж и прадїдо. Ана ше, нажаль, похорела и пред двома децениями упокоєла.

– Мотори були моя любов и мой фах – гвари наш собешеднїк котри ше занїмал и з електронїку, а модели з хторима участвовал на змаганьох у Анґлиї подаровал керестурскей школи. Добре памета же як наставнїк теди робел Мирон Жирош, же ше моделарство розвивало, а керестурска секция селенитох була замеркована. Прето нє раз зашол до Керестура, та на лукох дзецом указовал як мож тримац управяч и поцаговац з руку лїво-право, а модел лєтачки лєци лєм там дзе ше сце…

Моделарство ше нєшка пременєло. Нє прави ше з руку часц по часц, сцигую нови модели, вельо векши, совершени, виходза у серийох просто з фабрики, а тоти цо ше розумя твердза же лєца лєпше яґод птици… План и упутство як треба зложиц часци даєдного модела авиона або лєтачки барз важни, а кед плану нєт, Владимир гвари же за добри успих, закони аеродинамики ше муша знац як Оченаш.

Роки прелєтли, як и модели о хторих Новта приповеда, алє нє дармо.

У воздухоплївним моделарстве вон посцигнул резултати пре хтори му треба шапку зняц, и йому и шицким тим цо у тим спорту допринєсли же би зажил и розвивал ше. Воздухоплївни союз Сербиї додзелєл Владимирови припознанє – Златну плакету за унапредзенє моделарства Сербиї. Мило му, гоч поправдзе, у тей обласци заслужел кажду значку хтору мож на ґалєр припнуц. Зна то и вон сам, шмишка ше, бо шицко поспоминане, та и гевто цо нє, вредзело.

 

ПЕРШИ НОТНИ ГАРМОНИКАШЕ

 – Кед сом ходзел до другей класи, сцел сом научиц грац на гармоники. У Руским Керестуре теди бул Мученски дзияк, мал клавир и учел нас грац. Мой оцец ше з нїм порадзел, та Яким Сивч, Витомир Бодянец и я були перши хтори нотално грали на тим инструменту. У кнїжки о Сивчови єст и єдна фотоґрафия дзе зме висликовани у Ризничовим квартелю, а я у рукох тримам черкотки.

Я ше познєйше нє занїмал з музику, бо ме интересовала технїка, алє ми анї нє требало, бо сом ше дружел зоз Сивчом, а вон без гармоники нїґдзе нє ишол – гвари Новта.

(Опатрене 80 раз, нєшка 1)