Остатнї дзень у октобру, кед ше означує мешац старих, нащивели зме Етелку Ету Ковач зоз Бачкей Тополї. Двацец два роки була дружтвено активна як снователька у Здруженю женох „Хера”, и пре упартосц, шмелосц и витирвалосц, за собу зохабела важни шлїди. Тераз шицко препущела младшим, постала и ґдовица, та права пензионерка. Свойо днї и нєшка виполнєла зоз креативнима гобиями
Етелка, Ета Ковачова народзена у Новим Орахове у Папуґовей фамелиї, дзе оцец бул Руснак по походзеню з Керестура, а мац Мадярка. Дома славели два Крачуни, два Вельки ноци, як то уж идзе у Войводини, и бешедовали на трох язикох. Тото Ети анї кус нє одмогло и у дальшим живоце, алє напроцив. До Тополї ше перше сама преселєла до мацерового брата 1962. року, кед требало до седмей класи ходзиц, бо у Орахове було лєм шейсц на руским язику. О рок прешли и єй родичи зоз младшу шестру Иринку, та Ета ту закончела и тарґовецку школу, одала ше за супруга тиж „помишаного” Мадяра Иштвана, и народзела дзивку Анастазию и сина Атилу.
Два роки пред пензию, на синово нагварянє же би себе нашла дацо робиц и познєйше у живоце, бо ю добре познал же нє годна геверовац, почала и свою дружтвену активносц.
– Було то 2001. року, ище сом два роки мала робиц як тарґовкиня, а мой син Атила вєдно зоз колеґом теди знїмал филм о аутистичних дзецох, та и на мнє то зохабело моцни упечаток. Нагварели ме же бим основала здруженє, гоч сом о тим нїч нє знала як то функционує, а требало покончиц и шицку „папиролоґию” и статут… Почали зме з тим же зме лїки набавели за штверо хори дзеци од ридких хоротох. Нашли зме их у Зренянину прейґ Церкви. Там сом ше упознала и зоз младим паноцом, котри з тим кончел. Преправел нам шора и у нємецкей Mалтежскей орґанизациї, и од нїх зме достали за 50 хорих людзох за три мешаци пелюхи. Лєм ми явела їх директорка же сцигню, и най направиме места. Думайце себе кед зме наполнєли шеснацквадратну хижу – здогадла нас Ета на початки Здруженя женох „Хера”.
Порушали здруженє за дзеци з окремнима потребами
Як приповеда Етелка, на початку ше им явяли жени котри мали хори дзеци, та о нїх позберали податки, бо их требало вивесц зоз обисца, алє драга по їх Здруженє нє ишла вше до проста.
– Кед сом пошла до Центру за социялну роботу, гоч ме и познали, гвари ми правнїца: „Цо ви сцеце, постац мати Тереза?” „Кед треба, сцем” – одвитовала сом. Я позната по тим же сом права твардоглава и упарта Рускиня. Так сом гонєла най ше цо вецей дзеци позбера и най их можем придац фаховим и способним людзом. Єдна млада мац такого дзецка була и медицинска шестра и новинарка, та сом ю прешвечела же таки дзеци треба винєсц з дому, указац их… И вона далєй кончела зоз Здруженьом хторе по нєшка ма дньове пребуванє за хори дзеци. Мала сом нагоду стретнуц єдну мацер з дзецком у кочику, я го погласкала, а мац ше зачудовала чи го познам. Мац гварела: „Ви нє видзице же яки вон?” Я єй гварела же нє, же я видзим його блїщаци очи. Тот хлапец роками ходзел до дньового пребуваня з тим же я шицко дала фаховим особом най робя, а я була лєм инициятор. Нє могла сом вериц кед ше ми оцец єдного дзецка опитал же яки я мам хасен з того. Гварела сом му же я нє мам хасну, алє же вон будзе мац хасну и же мам лєм добру дзеку помогнуц людзом котрим треба помоц. Похопел то познєйше, бо зме роками були вєдно у Управним одборе Здруженя.Думам же ше Здруженє реґистровало дас 2003. року и робя и нєшка, и маю и општинску и державну помоц – приповеда Ета.
Перша цильна драга була родна ровноправносц
„Хера” ше лапела и до вельо озбильнєйших темох, у хторих були пионирске здруженє на терену, а перша з нїх була родна ровноправносц.
– Теди ище нє було Закона о родней ровноправносци, та анї ше нє так мерковало на женски права, так же тота драга була перша як наша цильна. Алє до того требало и дойсц, бо було барз вельо роботи, як позберац тих людзох котри ше интересую за таки теми, котри мойо задумки буду провадзиц. Були зме упарти и писменоинсистовали на тим най кажди валал ма свойого заступнїка у општини, т.є. свой секретарият за родну ровноправносц, безплатну правну помоц, цо и зажило же кажда општина була примушена на тото. Так же, ми „копали” досц глїбоко, и сами зме то робели, а потримала нас на концу проєкту и Покраїна – дознаваме од нашей собешеднїци.
„Хера” уж постала позната и препозната аж по державни уровень, та им од Министерства младежи бул одобрени проєкт за едукацию младих за самостойну роботу, котри составени зоз штирох обласцох, а роботнї мал и у Керестуре. Ище пред тим Ета и єй сотруднїци винашли способ як факт же ту жени любя вишивац, вихасновац и у сучасней моди. Представяли то на вецей модних ревийох од Беоґраду, Суботици и Руми.
– Зоз тих вишиваних шматох т.є. зоз моднима деталями, котри ми як „Хера” направели зоз своїх средствох, сцели зме указац же таки ствари можеме направиц, тото цо модерне, мож го ношиц, а тиж є и традицийне – гвари Ета.
Винашла и нови гобиї
У заєднїци наша собешеднїца престала буц активна пре мацерову и супругову хороту, мушела им служиц, та нє мож було шицко посцигнуц.
– Муж ме потримовал у моїх активносцох, а вец требало його потримац. И вец, кед перше мац умарла 2020. року, а о рок и супруг, теди сом була як страцена. Син Атила мал єдну помоцнїцу и вона ме под руку, но та идземе до ормана, а я там мала навибивани мустри за вишиванє, барз вельо. Купела сом себе и машинку за паус папер най виджобкам, и так сом ше намайстровала, барз вельо мам мустри, и зоз нїх сом на тоту нову конфекцию кладла фалатки, вибивала и так ше вишивало уж на тим платну, т.є. на самих шматох. Почала сом шпиртац по орманє, нашла сом койцо вибите, та сом то за два тижнї вишила. Каждому сом правела и за Крачун, Паску, алє себе нє. Барз, барз вельо сом подаровала… А тераз себе вишивам… Желєни парток вельки за Вельку ноц, полнєте, вишивам як права Рускиня… – задовольна Етелка.
Интересантне и як Ета почала геклац з волни дзецински бависка, котри полнєти зоз вателином. Дзивка єй шестринїци воспитачка у Суботици, та ше єй опитала чи би знала таке єй дзецом вигеклац.
– Ета гварела: „Нє знам чи знам, чекай най розштудирам, опатрим на интернету, на Пинтересту єст вельо того, а мнє лєм тельо досц, лєм кед видзим”. Так настали и маймунчок, и Пепа праше, и жабки и заячки, и велька кнїжка цо ше отвера… А наручели ми и мистер Бинового медведжика, та добре випаднул. И так вше дакому дацо треба за рижни нагоди, та ше цешим же можем дацо ище дакому миле зробиц и буц креативна. Так же, мнє нїґда нє допито. Унукове од дзивки уж повирастали, син Атила вельо путує, та нє мам тельо фамелийни обовязки. Гоч уж колєна нє даю барз далєко ходзиц, з руками и з главу ище вше мож, та днї нє длуги, а шерцо виполнєте – заключела наша собешеднїца.
Найважнєши здобутки
Ета була активна 22 роки як снователька и предсидателька Здруженя женох „Хера” и остали красни шлїди – Здруженє за дзеци з окремнима потребами як Гуманитарне дружтво „Бетежда”, котре роби скоро 20 роки, по нєшка; допринєсли Закону о родней ровноправносци, орґанизовали вельо роботнї и на освидомйованю женох, проєкти за жени цо прецерпели насилство, и за ромски жени, вишиванє повязали зоз сучасним облєчивом, а 10 роки Етапутовала до Беоґраду, дзе робела и на СОС телефону, триязично, по руски, сербски и мадярски…