З наступаньом будуєм себе

автор сен 7. новембер 2016

Кед рошнєце у обисцу у хторим музика твори каждодньову атмосферу, нє мож нє постац прихильни ґу тей уметносци. Нє дармо гваря же шицко руша з фамелиї. Так и Кристина Афичова зоз Руского Керестура одмалючка у швеце музики и люби ю одкеди зна за себе.

– Нє можем вериц яки шицко писнї знам, аж од 60-их рокох, та надалєй. Одмалючка сом слухала тото цо и родичи, а интересантне же и тераз любим таку музику и вшелїяк же то уплївовало на мой стил – гвари Кристина. Оцец Славко у свой час тиж шпивал на „Червеней ружи” и освоєл перше место, та Афичово нєшка дома маю Кристинову дзивоцку ладу и оцов чобольов.

Кристина школярка другей класи ґимназиї „Петро Кузмяк” у Руским Керестуре. Зоз теорию музики ше першираз стретла у основней музичней школи, дзе закончела штири роки, а инструмент єй була тамбурка.

Найкрасши дзивоцки глас на тогорочней „Червеней ружи”,односно нашу Кристину, мож чуц на скоро шицких културних случованьох у Руским Керестуре, алє и у других местох. Шпивала и грала на рижних стретнуцох, мултимедиялней манифестациї младих „Дньовка”, музичним вечаре „Акустика рутеника”, журки „PactON”, та Фестивалу „Червенa ружa”.

– Задовольна сом же сом освоєла дзивоцку ладу, окреме прето же лєм други раз участвуєм на змаганю за найкрасши глас. Мило ми же и на „Червеней ружи” млади пестую руску културу и традицию, и барз любим шпивац и наступац, алє побида ми нє циль. За мнє то як вежба, зоз участвованьом будуєм себе и здобувам самодовириє – гвари Кристина, алє надпомина же єй заш лєм баржей одвитує стил „Дньовки”.

У Народним оркестру Дома култури Руски Керестур (ДКРК) грає на тамбурки, шпива у Мишаним хору ДКРК и того року почала ходзиц на соло шпиванє до Оджаку. Уключує ше дзе ма нагоди, а з приложеного єй гобиї углавним повязани и шицки скоро вязани за уметносц. У основней школи ґлумела у дзецинских представох, а однєдавна ше ознова дала до ґлуми. Тераз є у фази формованя нового бенду.

– Любела бим кед би ше онова почали формовац вецей бенди, як цо то скорей було. Особнє любим руску музику, алє углавним патрим яка тематика писньох, волїм писнї хтори одвитую моїм роком. То углавним забавни писнї. Тераз експериментуєм зоз комбинованьом странских музичних стилох зоз руским язиком, як цо зме на „Акустики рутеники” наступели зоз текстом Златка Русковския „Нє можем забуц”, за хтору зме справели свою музику – гвари Кристина.

Остатнї роки Руснаци ше нє можу похвалїц зоз богату творчосцу младих, но, випатра же ше и таки тренд пошвидко пременї.

– Видзим же млади моїх рокох маю потенциялу и талалнтовани су, алє треба же би ше ошлєбодзели. У бенду хтори тераз формуєме зоз поезию пише Жарко Остоїч, котри уж наступал зоз своїма текстами. Пишем и я, алє ище вше нє так явно. Треба лєм же бизме ше позберали, цо думам же нє проблем лєм нам, алє и велїм бендом хтори маю вецей членох – визначує наша собешеднїца.

Окрем ґлуми и музики, Кристина барз люби и язики.

– То цошка мойо, кед мам часу читам кнїжки и учим язики. У школи мам италиянски як други странски язик, а дома учим по мадярски, и можем повесц же ми є барз интересантни. У нєшкайшим чаше интернет понука вельо можлївосци, як цо безплатни курси на рижних сайтох, Ютюбу, койяки апликациї прейґ хторих язик можу учиц и дзеци – толкує Кристина.

Понеже є лєм у другей класи штреднєй школи, єст ище часу за роздумованє кадзи далєй, алє затераз Кристина себе може задумац у обласци линґвистики, окреме италиянского язика.

177

(Опатрене 211 раз, нєшка 1)