Имунитет

автор а. саванович 3. октобер 2021

Любим ше здогаднуц остатнього концерта „Дубиоза колективу” на ноосадским Спенсу, кед, по утвердзеним рецепту хтори практикую на наступох ширцом дакедишнєй „Юґи”, публику подзелєли на два боки, та обидвом за задаток дали шпивац цо гласнєйше мож. Потим, кед оценєли хто у тим задатку бул гарлатши, веселе дружтво зоз бини тим цо страцели, наложели гвиздац побиднїцкому боку. Гвизданє було гласнєйше од шпиваня… Вец публики сообщена очиглядна правда – народ як колективитет прихильни и подложни найоголєншей манипулциї и дзелїдби – симпатичним Босанцом за минутку-два удало ше звадзиц людзох лєм по основи того же хто стої на лїво, а хто на право од бини. Поука ясна – нє дошлєбодзце себе же би вас други постройовали, дзелєли и ґетоизовали. Порученє универзалне, а за тоти нашо балкански краї и насушно потребнe, понеже зме шампионє у острасцених дзелїдбох и звадох.

Одкеди знаме за себе, знаме и за подзелєня на нас и „гевтих других”, припаданє єдному одредзеному дружтву, системи думаня, кварту, нациї, фодбалскому клубу, лєбо политичней опциї. Шицко то нормалне. Проблем, медзитим, (нє)порихтаносци виступиц зоз своєй зони комфору и голєм вислухац того хто дума иншак. До хторого уровня то дошло, досц лєм опатриц даєдну телевизийну емисию з такв. „политичну дебату”. Од „диялоґу” маме лєм лярму, наздзиванє, увредзованє и надкричованє, осилєносц и простоту.

Остатнє и найновше, а вше глїбше подзелєнє у дружтве вшелїяк тото медзи „вакцинофилами” и „антиваксерами”, односно коло Ковиду-19. Коло вирусу. Бактериї, заправо, за тих цо глїбоко виглєдую интернет. „Видуманей хороти”, Ґ5 мрежи микрочипох и койчого, за тих цо ше ище глїбше зачирели до бездни шветовей мрежи… Интернет лєм долїва горива на тоти подзелєня и розбовчує их вше баржей. З нього нас засипую нєвичерпни „арґументи” за нашо становиско, и дава нам нєогранїчени простор за наздзиванє и уквильованє тих хтори „нє видза правду”. Лоґика єдноставна – кед же уж сам знам пременїц ґуму на бициґли, а нє ходзел сом до школи за бициґлара, чом бим вец нє бул и голєм подєднаки експерт за вирусолоґию и епидемиолоґию, як и тоти цо половку живота препровадзели на специялистичних студийох з тих обласцох. Донєдавна, кажди граждан тей держави бул потенциялни фодбалски селектор, хтори би тоту роботу сиґурно кончел лєпше од Сантрача, Осима, чи Антича. Нєшка, на каждим крочаю маме имунолоґох и епидемиолоґох. У медзичаше, антиваксере чекаю тоти конєчни ефекти вакцини, односно масовни помор наївних,  лєбо зявенє чипованих зомбийох по улїцох. Тоти цо ше вакциновали, чекаю най уж раз помру, лєбо голєм законча на респираторох, тоти цо ше нє сцу вакциновац… Заєднїцке им лєм чеканє. Уж дораз два роки нам так прешли, у чеканю. Людзе ше розхорую, велї умераю, шпиталї полни, а живот заш лєм, кед нє рахуєме ковид шпиталї и амбуланти, а и дружтво, функционую як да ше нїч з того нє случує. До числох ше нє вери, мири превенциї ше нє почитує… Правда, дахто, заш лєм, ище вше ноши маску.

Имунитет нам наисце нєобходни, алє насампредз, од шалєнства…

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 17 раз, нєшка 1)