Институцийне чуванє особного скарбу

автор И. Сабадош
80 Опатрене

Чуванє и зберанє материялного и нєматериялного скарбу, дзе кнїжки на мацернским язику нєзаобиходни, кед же нє и сущни елемент, нє лєм формална програмска дїялносц алє и мисия, и поволанє

Скоро од снованя, Завод за културу войводянских Руснацох почал формованє своєй приручней библиотеки, а зазберованє и чуванє библиотекарского фонду – кнїжкох, часописох и специялизованих публикацийох, єдна з основних програмских дїялносцох дефинованих и у Статуту Установи. Тота континуована активносц  окреме интензивована як ше Завод преселєл до нового шедзиска у улїци Матици сербскей у Новим Садзе, дзе, попри фахового капацитету и дзеки хторей нїґда нє хибело, конєчно єст и достаточно простору и адекватни условия за чуванє кнїжкох и другого друкованого материялу по одвитуюцих предписаних стандардох.

Фонд библиотеки доступни на явне хаснованє, а правила єдноставни. Фокус и критериюми по хторим ше библиотека Заводу  дополнює лєм рамикови и начални – углавним то кнїжки по руски, од руских авторох и видавательох лєбо кнїжки о Руснацох, периодика, белетристика и науково наслови з акцентом на дружтвени и гуманистични обласци, алє з часом и през праксу тот контекст значно преширени. Нєшка Завод уж ма, шлєбодно мож повесц, на  тисячи каталоґизовани наслови зоз спомнутих катеґорийох, алє и на других язикох, и зоз найрижнороднєйших обласцох.

Спочатку, дарунки и донациї, як и черанка публикацийох з партнерскима институциями були основни способ на хтори ше формовал фонд Заводовей библиотеки. Анонимни и познати дарователє з рускей заєднїци и доокола нєй Заводу уступели часци лєбо цали библиотеки, свойо власни, лєбо нашлїдзени. То красни и одвичательни ґест – тото цо дакому вецей нє потребне, лєбо го єдноставно нєт дзе чувац, у Заводу предлужує служиц на общи хасен. Аж и дупликати и трипликати хтори Завод уж одскорей ма, нє законча прозаїчно, у старим паперу. Периодично, часц звишкох Завод прешлїдзує до клубских библиотекох руских културно-уметнїцких дружтвох, парохиялних библиотекох и вообще вшадзи дзе єст потреби и интересованя за руску кнїжку.

Медзитим, остатнї даскельо роки узвичаєл ше ище єден способ пополньованя библиотекарского фонду, а то формованє кнїжкових леґатох. Тото формалне поняце з обласци нашлїдного права у тим контексту представя свойофайтову самостойну єдинку у централней библиотеки хтору на чуванє и хаснованє дарую нашлїднїки, односно фамелия особи хтора вецей нє жиє. Конкретно, то значи же ше леґат прима, инвентарує и чува таки яки є, цали и у полним обсягу. Ище конкретнєйше, шицки кнїжки ше чува вєдно, як уникати так и евентуални дупликати. З другого боку, кед же у леґату єст цошка цо Завод нє ма у своєй централней библиотеки, каталоґизоване є до общого инвентару, алє ше чува и после хаснованя обовязно враца до матичного леґату. На таки сособ, уж и кед власнїк нє жиє и особнє ше нє може старац о своєй библиотеки (а искуство гутори же є часто зберана и чувана през цали живот), вона предлужує еґзистовац и далєй, а з ню остава и тирваца памятка и спомин на його роботу и дїло…

Потераз найобсяжнєйши и найвреднєйши леґати до Заводу подаровали фамелиї и нашлїднїки учителя Михайла Ковача, публицисти Мирона Жироша… Tу и фамелийни леґат Каменїцкого з Коцура (Микола, Юлиян и Єлена), леґати Мирона Колошняя, Звонимира Павловича. Векшину провадза и такволани „особни фонди” – збирки документох, рукописох, документарней градзи, особних предметох… шицко цо на одредзени способ деталнєйше толкує контекст живота, роботи и дїла дарователя, и може послужиц нє лєм як меморабилия, алє и жридло за дальши виглєдованя.

Леґат проф. др Янка Рамача у процесу формованя на Филозофским факултету у Новим Садзе, односно у його Семинарскей библиотеки. У нїм ше будзе чувац респектабилна наукова библиотека, у хторей єст раритетни наслови яки нє ма анї Народна библиотека у Беоґрадзе. Медзитим, часц друкованого и окреме рукописного  скарбу, насампредз по руски,  фамелия и нашлїднїки професора Рамача зверели до Заводу, тиж до окремного особного фонду.

Чуванє и зберанє материялного и нєматериялного скарбу, дзе кнїжки на мацернским язику нєзаобиходни, кед же нє и сущни елемент, нє лєм формална програмска дїялносц, алє и мисия, и поволанє. Чуванє и почитованє прешлосци то фундамент и залога за будучносц, нашу заєднїцку и каждого поєдинца окреме. Кед слово о библиотеки Заводу за културу войводянских Руснацох, то наисце нє лєм празни слова, алє факт хтори ше потвердзує у пракси.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ