Инфодемия и други хороти

автор а. саванович 6. марец 2021

Пробуєм розпочац тоту колумну з даяким пригодним цитатом о тим цо нам ше случує, алє, поправдзе, нє знам жанрово класификовац найновши случованя – чи то драма, чи трилер з елементами горору, чи наукова фантастика. Чи, можебуц, траґикомедия, окреме кед рушиме од рочнїци, тераз уж славней, конференциї за медиї о „найшмишнєйшим вирусу на швеце”. Алє, нїкому нє до шмиху, окреме нє лїкаром и медицинскому кадру у червених зонох ковид-оддзелєньох нашиох шпитальох, анї почитовательом Дьордя Балашевича, поети нашей ровнїни, хтори нас концом фебруара охабел праве пре пошлїдки „найшмишнєйшого вируса”.

Видзи ше ми же чежко  найсц подїю лєбо зявенє у историї чловечества о хторим ше през цали прешли рок тельо писало, виглєдовало и анализовало, а да так повесц, ище вше нє розумиме полни обсяг того цо нас страфело. Шицка технолоґия, средства комуникациї и черанки информацийох и науково досяги хтори нєшка маме указали ше як нєдостаточни же бизме ше зложели коло єдней, универзалней и конєчней правди о природи вируса и пандемиї, и способе, мирох и средствох як им стануц на хвост. Какофония информацийох з хторима ше каждодньово зочуєме приведла нас по фазу же епидемия корони вецей нє питанє здравого розума, алє вири. Яґод кед бизме шицки колективно страцели довириє до здравого розума.

Ниа, ище сом анї нє спомнул вакцинованє, бо нє знам цо о тим повесц – покля як держава тримаме рекорди по проценту имунизованей популациї и звишки вакцинох дзелїме по сушедстве, число новоохорених знова рошнє и грожи.

На шицко тото маме Кризни штаб, односно його уж тиж так славне подзелєнє на медицинску и политичну часц. Слухаюци каждодньово, а часто контрадикторни вияви його членох, викладаце ше наисце нєпотребному стресу. Лєм сама вовторкова наява о новим уводзеню полицийней годзини у глави ми направела локдаун. Алє, як зме уж пополадню дознали „з найвисшого места”, з того випатра нє будзе нїч.

Поправдзе, тота циха, латентна полицийна годзина на єден способ тирва, лєбо би требала тирвац, уж цали рок. Одвичательносц у каждим моменту и на каждим крочаю. Дистанца, маски, забрана збераня у громади. Гварим, так би мушело буц, а да наисце так, нїхто би нас ознова нє мушел страшиц зоз замиканьом и формалну полицийну годзину. Сущносц у тим же, кед же и буду ознова запровадзени строгши и рестриктивнєйши мири, велї здравствени роботнїки уж твердза же буду запровадзени позно.

Гоч тоти мойо роздумованя найскорей нє дойду до членох Кризного штабу, любел бим тото исте чому ше, верим, наздава и векшина з нас – най ше уж раз перше порадза, а вец най нам поведза же цо и як ма буц.

Тото тераз уж наисце нє ма смисла и випатра як розштимовани оркестер чия какофония нам атакує на нерви.

Нїби, причина прецо члени Кризного штабу кажди час солираю и вискакую з ритму то тота славна дилема: привреда, чи здравє? Здравствена, чи економска система? Гоч дилеми, заправо, анї нєт – нєобходне нам и єдно и друге, и точка. Прето нам барз нужни и одвичательни, єдинствени и синхронизовани Кризни штаб.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово.

(Опатрене 39 раз, нєшка 1)